Рішення № 19908751, 05.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" грудня 2011 р. Справа № 12/5007/128/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1, дов. від 01.11.11р.

ОСОБА_2, дов. 01.11.11р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліяінтертрейд" (м.Київ) <В особі(назва) >

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)

про стягнення 418894,74 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 418894,74 грн., з яких 345000,00 грн. основного боргу за поставлену продукцію згідно контракту № 23/03Ж на поставку продукції від 22.03.11р., 28088,82 грн. пені та 45805,92 грн. 25% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі згідно поданої позовної заяви.

В усному порядку пояснив, що заявляючи позов про стягнення пені в розмірі 25% річних, насправді позивач мав на увазі річні в розумінні ст. 625 ЦК України, а тому в цій частині просить стягнути кошти в сумі 45805,92 грн. як річні в розмірі 25 %.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оліяінтертрейд" та Дочірнім підприємством "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" укладено контракт № 23/03 Ж на поставку продукції (а.с.10 -13).

Відповідно до пп.1.1 контракту, постачальник (позивач) зобов'язався передавати у власність покупця замінник молочного жиру "Волія 1" з бета каротином та ароматизатором, замінник молочного жиру "Волія 4", а покупець (відповідач) зобов'язався приймати та оплачувати товар, відповідно до умов даного контракту.

Згідно з пп.4.1 контракту, оплату за кожну партію товару, яка поставляється за цим контрактом, відповідач, як покупець, проводить в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у вигляді 100% оплати за кожну окрему партію товару на поточний рахунок позивача, як постачальника, на протязі 7(семи) календарних днів з дати поставки кожної партії товару згідно даного контракту.

Підпунктом 5.2 контракту сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата видачі постачальником видаткової накладної на товар.

Так, на виконання умов контракту позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 940000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № РН-0000080 від 23.03.11р. на суму 158000,00 грн. та довіреністю за № 95 від 23.03.11р.;

- № РН-0000109 від 11.04.11р. на суму 158000,00 грн. та довіреністю за № 157 від 11.04.11р.;

- № РН-0000134 від 21.04.11р. на суму 158000,00 грн. та довіреністю за № 190 від 21.04.11р.;

- РН-0000149 від 04.05.11р. на суму 158000,00 грн. та довіреністю за № 228 від 04.05.11р.;

- РН-0000164 від 18.05.11р. на суму 154000,00 грн. та довіреністю за №315 від 17.05.11р.;

- РН-0000205 від 16.06.11р. на суму 154000,00 грн. та довіреністю за № 448 від 16.06.11р.(а.с.14-25).

Згідно даних позивача, відповідач в порушення умов контракту свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за обумовлену контрактом продукцію виконав частково, сплативши позивачу 595000,00 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, заборгованість відповідача перед позивачем становить 345000,00 грн. (940000,00 грн. - 595000,00 грн.), що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.08.11р.(а.с.26).

На момент прийняття рішення у справі, заявлена до стягнення сума основного боргу відповідачем не сплачена, що підтверджується довідкою позивача від 05.12.11р. № 05/12-1 (а.с.39).

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пп.8.3 контракту, у випадку несвоєчасної оплати фактично поставленої партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, від загальної вартості невчасно оплаченої партії товару за кожен день прострочення та 25% річних від простроченої суми.

За несвоєчасно проведені розрахунки відповідачу нараховано пеню в сумі 28088,82 грн.

Відповідно до ч. 2 ст 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки п. 8.3 договору сторони обумовили 25% розмір річних, позивач, виходячи з цього нарахував відповідачу річні в сумі 45805,92 грн.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с.28-29), суд встановив, що останні відповідають чинному законодавству та умовам укладеного контракту і обраховані вірно.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив зобов'язання перед позивачем, при цьому позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного контракту та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.22,33,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" , 10031, м.Житомир, вул.Ватутіна 45, ідентифікаційний код 32176931

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліяінтертрейд", 01014, м.Київ, вул.Струтинського 8, оф.6, ідентифікаційний код 33940544:

- 345000,00 грн. основного боргу;

- 28088,82 грн. пені;

- 45805,92 грн. 25% річних;

- 8377,88 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 08 грудня 2011р.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (рек.з повідом. про вруч.).

<Текст >