Рішення № 1990872, 11.08.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.08 Справа № 13/110

За позовом відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Луганської філії, м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехдеталь”, м. Луганськ

про стягнення заборгованості в сумі 580 622 грн. 38 коп.

Суддя

Яресько Б.В.

Секретар судового засідання

Меркулов Р.С.

За участю:

Від позивача

Хайдарова І.О., довіреність № 2308 від 04.07.08.;

Від відповідача

представник не прибув.

До початку слухання справи від позивача вимоги про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не надійшло, в зв’язку з чим технічна фіксація не здійснювалась.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними ресурсами у сумі 490 000 грн., заборгованості по сплаті щомісячної комісійної винагороди у сумі 3 034 грн. 84 коп., заборгованості по сплаті процентів у сумі 70 688 грн. 54 коп., пені за прострочення сплати щомісячних платежів у сумі 16 899 грн.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання в друге не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що між сторонами по справі 17.11.2005 був укладений договір про відновлювальну кредитну лінію відповідно до п. 1.1. якого позивач відкриває відповідачу (позичальнику) відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 500 000 грн., відповідач зобов’язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти відповідно до графіку зниження ліміту з остаточним строком погашення до 16.11.2007.

Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач зобов’язався сплачувати позивачу проценти за користування кредитними коштами: - 22% річних за період від дня видачі до строку повернення кредиту зазначеного в п. 2.4 Договору; 44% річних за період з 17.11.2007 до дня фактичного погашення судної (основної) заборгованості.

Згідно п. 2.5 Договору відповідач зобов’язався щомісячно в строк з 1 до 10 числа кожного місяця сплачувати позивачу комісійну винагороду за послуги по наданню та управлінню відновлювальною кредитною лінією у розмірі 0,1% від суми ліміту кредитної лінії, встановленого відповідно до п. 1.1. Договору, у продовж 2 банківських днів з моменту укладення Договору.

В п.7.1. Договору сторони передбачили, що уразі порушення строків повернення кредитних коштів і/або сплати процентів відповідач сплачує позивачу пеню з урахуванням подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

На виконання Договору позивачем 23.11.2005 року відповідачу надано кредитні кошти в сумі 500 000 грн.

Відповідач станом на 10.07.2008 року заборгованість за кредитом, процентами за користування кредитними коштами, щомісячну комісію не сплатив.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними ресурсами у сумі 490 000 грн., заборгованості по сплаті щомісячної комісійної винагороди у сумі 3 034 грн. 84 коп., заборгованості по сплаті процентів у сумі 70 688 грн. 54 коп., пені за прострочення сплати щомісячних платежів у сумі 16 899 грн.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати заборгованості суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторони та надані ним докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –5 806 грн. 22 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехдеталь”, м. Луганськ, вул. Гастело, буд. 35, ідентифікаційний код 32279176 на користь відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Луганської філії, м. Луганськ, вул. Оборонна, 7а, ідентифікаційний код 24854712 заборгованість за кредитними ресурсами у сумі 490 000 грн., заборгованість по сплаті щомісячної комісійної винагороди у сумі 3 034 грн. 84 коп., заборгованість по сплаті процентів у сумі 70 688 грн. 54 коп., пеню за прострочення сплати щомісячних платежів у сумі 16 899 грн., державне мито у сумі –5 806 грн. 22 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. Наказ видати.

За згодою позивача у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

18 серпня 2008 року

Помічник судді А.В.Бабаян