Рішення № 19905421, 24.11.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2011 р. Справа № 5027/1180/2011. За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-сервіс»м.Львів

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Чернівці

про стягнення боргу на суму 60036 грн.

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 представник (дов. від 07.11.2011р.)

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нео-сервіс»м.Львів звернулося з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Чернівці про стягнення заборгованості в сумі 60036 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20.02.2009 року між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зберігач) було укладено договір зберігання, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання товар згідно акту приймання передачі товар на загальну суму 60036 грн. на строк до 31.12.2009р. Позивач умови договору виконав, передав товар, що підтверджено актом прийому-передачі матеріальних цінностей від 20.02.2009р. Станом жовтень 2011 року відповідач товар не повернув. Згідно із п.6.2 договору у разі неповернення товару у встановлені терміни зберігач повинен відшкодувати поклажодавцю грошові кошти, виходячи з вартості неповерненого товару, а відтак за відповідачем рахується заборгованість в сумі 60036 грн.

Ухвалою суду від 27.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 09.11.2011 року.

Ухвалою суду від 09.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 24.11.2011 року в звязку з незявленням представників сторін.

В судовому засіданні, яке відбулося 24.11.2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вкотре не зявився, причини незявлення суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та представлення відзиву. Всі ухвали господарського суду були направлені відповідачу за на його юридичну адресу: АДРЕСА_1, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та, яка зазначена ним самим, як реквізити у договорі, проте конверти повернуті без вручення поштою з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»від 02.06.2006 p. N 01-8/1228 ).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, а тому на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нео-сервіс»(поклажодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (зберігач) було укладено договір зберігання (далі договір).

За умовами п.1.1 договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання товар згідно акту приймання передачі товар на загальну суму 60036 грн. на строк до 31.12.2009р., асортимент, кількість та вартість товару, який передається на зберіганні вказується в додатку № до договору і є невідємною частиною договору (п.1.2 договору).

В п.2.1 договору сторони визначили, що товар передається на зберігання за адресою АДРЕСА_1 та повертається поклажодавцю протягом 5 днів після спливу строку його зберігання на адресу м.Львів, вул. Федьковича, 58, (п.п. 2.3, 3.3 договору).

Факт передачі товару відповідачу підтверджено актом прийому-передачі матеріальних цінностей від 20.02.2009 року, який був підписаний сторонами.

Статтею 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схороності. Зберігач зобовязаний зберігати річ протягом строку, встановленому у договорі зберігання (ст.938 Цивільного кодексу України).

Статтею 949 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобовязаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана йому на зберігання.

Після закінчення строку, тобто після 31.12.2009 року відповідач товар не повернув.

Згідно із п.6.2 договору у разі втрати, нестачі, псування товару, неповернення товару у встановлені договором терміни зберігач повинен відшкодувати поклажодавцю грошові кошти, виходячи з вартості неповерненого товару.

Станом на жовтень 2011 року відповідач свої зобовязання по договору не виконав: товар не повернув, кошти за його неповернення не сплатив, про втрату або пошкодження майна позивача не повідомив, а відтак за відповідачем рахується заборгованість в сумі 60036 грн.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарське зобовязання це зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію на користь іншого субєкта, або утриматись від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Підстави виникнення господарського зобовязання визначені в ст.174 Господарського кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується із ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обовязок щодо повернення речі, яку він взяв на зберігання, а тому з нього слід стягнути кошти в сумі 60036 грн.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, а також заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача засновані на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, (код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-сервіс»м.Львів, вул. Кн. Романа, 34/1, (код 31145017) 60036 грн. боргу, 600,36 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя С.М.Гушилик