Рішення № 19904704, 22.11.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 рокуСправа № 04/5026/2146/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Мирошниченко Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Сміла Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" про стягнення 7421,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов, у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 11, 524, 533, 599, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 173, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) просить стягнути з відповідача 7804,07 грн., у тому числі: 5318,89 грн. курсової різниці, 1681,61 грн. пені за період з 16 квітня 2009 року по 22 грудня 2009 року , 233,25 грн. три проценти річних за період з 16 квітня 2009 року по 22 грудня 2009 року, 570,32 грн. інфляційних за період з квітня 2009 року по грудень 2009 року, у звязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовязання.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- 12 липня 2007 року між ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" та ФОП ОСОБА_2 (відповідачем) укладено договір №2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу;

- у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФОП ОСОБА_2 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору від 12.07.2007 року №2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, у квітні 2009 року ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" звернулось до господарського суду Черкаської області із позовною заявою про стягнення із ФОП ОСОБА_2 суми заборгованості та штрафних санкцій за період з 02.09.2007 року по 15.04.2009 року згідно договору №2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 липня 2007 року;

- рішенням господарського суду Черкаської області від 16.06.2009 року

у справі №17/1232 частково задоволено позов ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідача);

- 30 червня 2009 року на виконання рішення від 16.06.2009 року у справі №17/1232 видано наказ суду;

- ВДВС Смілянського МРУЮ Черкаської області під час виконання наказу господарського суду Черкаської області від 30.06.2009 року у справі №17/1232, зазначена в наказі заборгованість відповідача перед ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО", відповідно до платіжного доручення №1865 від 23.12.2009 року, було погашено повністю; таким чином зобов'язання відповідача перед ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" згідно договору виконано лише 23 грудня 2009 року; виходячи із цього у ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" виникло право вимоги нарахованих розміру курсоdої різниці, пені, три проценти річних, інфляційних витрат, згідно договору за період з 16 квітня 2009 року (наступного дня після звернення до суду та нарахування щодо подальших прострочених днів не були враховані судом при винесенні рішення) по 22 грудня 2009 року (дата повного та фактичного погашення заборгованості згідно договору);

- 24 січня 2011 року між ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) укладено угоду №81-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні; п. 1.1. даної угоди встановлено, що первісний кредитор (ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО") відступає новому кредитру (ФОП ОСОБА_1) право вимоги виконання ФОП ОСОБА_2 зобов'язання щодо сплати штрафних санкцій (курсової різниці, пені, три проценти річних, інфляційних витрат), набутих первісним кредитором на підставі договору №2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 липня 2007 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди; п. 2.2. даної угоди встановлено що відступається за даною угодою - загальна сума штрафних санкцій (курсової різниці, пені, три проценти річних, інфляційних витрат) - 7804,07 грн.;

- на виконання умов угоди від 24.01.2011 року №81-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (п. 4.1.) ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем обумовленого зобов'язання;

- відповідно до п. 4.3. згаданої угоди ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" повідомленням про зміну кредитора у зобов'язанні, належним чином повідомило ФОП ОСОБА_2 (відповідача) про зазначені вище обставини.

У заяві від 26 жовтня 2011 року про уточнення позовних вимог в частині стягнення курсової різниці та нарахованих пені, 3% річних, інфляційних витрат за договором купівлі-продажу за період із 16.04.2009 р. - 22.12.2009 р. позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 5318,89 грн. курсової різниці, 1371,62 грн. пені, 188,25 грн. три проценти річних, 542,73 грн. інфляційних.

У письмовому відзиві від 30 жовтня 2011 року на позовну заяву відповідач вказав, що не може бути присутнім на засіданні, просив судове рішення після його написання негайно направити на його домашню адресу, позов не визнав з наступних підстав:

- право на стягнення штрафних санкцій у вигляді курсових різниць чинним законодавством України не передбачено взагалі;

- перебіг строку позовної давності з приводу вимоги про стягнення пені закінчився 23.12.2010 року (правила ч. 2 ст. 258 ЦК України), тобто через рік після виконання основного зобовязання;

- вимога про сплату 3% річних є незаконною, оскільки договором в ст. 8 передбачено, що за прострочення виконання зобовязання покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (правила ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Ухвалою суду від 08 листопада 2011 року залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", відкладено розгляд справи на 22 листопада 2011 року, явку у судове засідання представників обох сторін визнано обовязковою, від сторін витребувані докази, явку третьої особи визнано на власний розсуд, витребувано від третьої особи письмові пояснення по суті спору.

Третя особа письмові пояснення по суті спору на виконання вимог ухвали суду від 08.11.2011 року не подала, хоча ухвалу суду отримала, була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду 11.11.2011 року.

До початку судового засідання від позивача на виконання вимог ухвали суду від 08.11.2011 року надійшли:

- супровідний лист з додатками, у якому він вказав, що надає суду та просить долучити до матеріалів справи документи з метою дотримання єдиної позиції щодо розгляду аналогічних спорів;

- супровідний лист з додатками, у якому він вказав, що на вимогу ухвали суду надає та просить долучити до матеріалів справи додані у додатках документи;

- супровідний лист з додатками, у якому він вказав, що надає та просить долучити до матеріалів справи правоустановчі документи щодо ТОВ «ТРИДЕНТА -АГРО»;

- заперечення на відзив, у яких позивач послався на ст. 11 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України), ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України ( далі - ГК України), абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України, ч. 7, ст. 179 ГК України, ст. 180 ГК України; також на ст. 6, 627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості, ст. 628 ЦК України, ст. 629 ЦК України, ст. 655 ЦК України, ст. 694 ЦК України, ч. 2 ст. 524 ЦК України, яка передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті, ч. 2 ст. 533 ЦК України, ст. 632 ЦК України, наказ Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, ст. 189 ГК України , ст. 190 ГК України, ч. 3 ст. 6 ЦК України, згідно якої сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; зазначив, що чинне законодавство України не забороняє сторонам при визначенні грошового зобовязання використовувати як грошовий еквівалент іноземну валюту, при цьому порядок визначення сум, що підлягають сплаті у гривнях сторони можуть визначити у договорі; послався на п. 11 Постанови правління НБУ від 12.11.2003 № 496, на п. 1 Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.02.1998 року № 34; зазначив, що жодних обмежень можливості використовувати співвідношення курсу іноземної валюти при проведенні індексації плати за відчуження майна ані вказаною постановою, ані іншими нормами законодавства не передбачено; пояснив, що чинне законодавство обмежує застосування іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на вираження грошових зобовязань і визначення ціни продукції, робіт чи послуг в іноземній валюті; виходячи із вищевикладеного, вважав, що нарахований розмір втрат у звязку із зміною курсу гривні до іноземної валюти у відповідності до ст. ст. 524, 533, 632 ЦК України та Договору є правомірним; просив суд врахувати те, що можливо законодавець чітко не визначив до якої категорії відповідальності відноситься курсова різниця, проте однозначна позиція як законодавства, так і сформованої органами судочинства в Україні, вказують на те, що курсову різницю слід задовольняти із врахуванням законності та обгрунтованості щодо такого заявлення, однак господарські суди при задоволенні позову по різному відносять задоволений до стягнення розмір курсової різниці як збільшення вартості товару (Постанова ВГСУ від 23.12.2009 року у справі №19/102) або ототожнюють із інфляційними витратами (Постанова ВГСУ від 19.01.2011 року у справі №29/120); у постанові ВГСУ від 16.09.2010 року у справі № 17/308 зазначено, що вирахування розміру курсової різниці можливе не раніше дня фактичного перерахування відповідачем на користь позивача існуючої заборгованості; щодо твердження відповідача про те, що перебіг строку позовної давності з приводу стягнення пені закінчився, позивач заперечив, пославшись на п. 8.1. Договору, ст. 229 ГК України, ст. 230 ГК України, ч. 4 ст. 231 ГК України , ч. 3 ст. 549 ЦК України, п. 8.2. та п. 8.3. Договору, вважав, що вказане застереження до Договору є договором про встановлення сторонами строку позовної давності, послався на ч. 1 ст. 626 ЦК України, ч. 1 ст. 628 ЦК України, ч. 1 ст. 259 ЦК України, п. 6 ст. 232 ГК України; вважав, що сторони правомірно, добровільно узгодили та передбачили у Договорі, що строк позовної давності щодо стягнення та нарахування пені здійснюється без обмеження строку, тобто до повного виконання сторонами своїх зобовязань за Договором, вищенаведене відповідає правовій позиції ВГСУ , викладеній у постановах ВГСУ від 12.01.2011 у справі №26/23пд, від 18.01.2011 року у справі №23/144; заперечив проти твердження відповідача про те, що вимога про сплату 3% процентів річних є незаконною, з огляду на те, що в п. 8 Договору передбачено інше (правила ч. 2 ст. 625 ЦК України), послався також на п. 9 розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №№02-5/293, вищенаведене відповідає правовій позиції ВГСУ, викладене у постановах у справі №31/424 від 02.06.2010 року, у справі №4/030-09 від 09.12.2009, у справі №38/447 від 02 березня 2011 року; послався на лист ВГСУ за № 01-8/685 від 20.11.2008 року, інформаційний лист Верховного Суду України № 3.2.-2005 від 15.07.2005 року, згідно якого інфляційні витрати є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не було своєчасно сплачені боржником, то ні 3% річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобовязань; вважав за необхідне зазначити, що курсова різниця та інфляційні нарахування є різними за природою та методикою обчислення, індекс інфляції визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. А курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних офіційних курсах, що виникає у звязку із знеціненням грошових коштів; жодні норми законодавства України не містять положення про те, що договір припиняє свою дію шляхом вступу рішення, котре винесене щодо нього, в законну силу;

- телеграма, у якій він просив розглянути справу без участі позивача у звязку з неможливістю прибути у судове засідання, оскільки буде присутнім у господарському суді Полтавської області у справі № д18/2853/11.

Відповідач у судове засідання не зявився, представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення особисто відповідачу 16.11.2011 року.

Сторонами подані всі витребувані судом докази, суд вважає можливим розгляд справи без сторін та їх представників, підлягаючими до задоволення їх клопотання про розгляд справи без їх участі.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

12 липня 2007 року ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" (продавець за договором) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (покупець за договором) уклали договір №2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу. У розділі 8 "Відповідальність сторін" даного договору сторони договору домовились:

- за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 8.1.);

- за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0,08 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (8.2.);

- сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку (п. 8.3.).

Згідно примітки Додатку № 1 до договору №2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 липня 2007 року в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, користуються наступною формулою: S= (A1/A2)*B, де S - ціна на момент проплати; B - ціна на момент підписання; A2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; A1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” звернулося в суд з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 17377,94 грн. заборгованості, з яких: 9198,76 грн. основної заборгованості, 3% річних в сумі 444 грн., 3875,49 грн. інфляційних, 3215,78 грн. пені, 643,91 грн. штрафу. Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобовязань по оплаті вартості отриманого ним товару відповідно до умов договору купівлі - продажу № 2-Ц/07-100 від 12.07.2007 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16 червня 2009 року у справі №17/1232 господарський суд встановив факт невиконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 зобов'язання з оплати за товар згідно договору купівлі-продажу від 12.07.2007 року №2-Ц/07-100, задовольнив частково позов товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 17377,94 грн.; стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” 9198,76 грн. основної заборгованості, пені в сумі 3 208,83 грн., 3% річних в сумі 444 грн., інфляційні в сумі 3875,49 грн. та штраф в сумі 643,91 грн., в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 173,71 грн., 117,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на послуги адвоката в сумі 499,80 грн.; в іншій частині позову відмовив. Згідно вказаного рішення пеню, три проценти річних, інфляційні стягнуто за період з 02.09.2007 року по 15.04.2009 року.

30 червня 2009 року господарський суд Черкаської області на виконання рішення від 16 червня 2009 року у справі №17/1232 видав наказ.

Згідно листа Головного управління юстиції у Черкаській області від 25.12.2009 року №6384-09 на № 15224-0-26-09-25 від 04.12.2009 генеральному директору ТОВ "Тридента Агро" Цимбал А.В., Департаменту державної виконавчої служби "Про результати розгляду скарги" скаргу ТОВ "Тридента Агро" з приводу виконання рішення суду про стягнення коштів з ОСОБА_2, розглянуто, повідомлено, що 23.12.2009 року платіжним дорученням № 1865 кошти у сумі 18162, 45 грн. перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ "Тридента Агро"; 25.12.2009 року державним виконавцем відповідно до п. 8 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову.

24 січня 2011 року ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" (первісний кредитор за договором) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (новий кредитор за договором, позивач у справі) уклали угоду №81-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору (позивачу у справі) право вимоги виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру штрафних санкцій (курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат), набутих первісним кредитором на підставі договору №2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 липня 2007 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 липня 2007 року щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди (п. 1.1.).

Угода №81-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 24.01.2011 року містить, зокрема, такі умови:

- за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному п. 2.1. цієї угоди (п. 1.2.);

- вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 7804,07 грн. (п. 2.1.);

- первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору №2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 липня 2007 року, є загальною сумою (розміром) штрафних санкцій (курсової різниці, пені, 3%-річних, інфляційних витрат), котрі обраховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України (п. 2.2.);

- первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань: 5318,89 грн. курсової різниці, 1681,61 грн. пені за період із 16.04.2009 р. по 22.12.2009 р., 570,32 грн. інфляційних за період квітень 2009 р. - грудень 2009 р., 233,25 грн. три проценти річних за період із 16 квітня 2009 р. по 22 грудня 2009 р (п. 2.3.).;

- новий кредитор зобовязаний протягом 5 днів з дати виконання на його користь зобовязання боржником письмово повідомити первісного кредитора про таке виконання з зазначенням дати, суми і форми виконання із додаванням завірених новим кредитором копій документів, що підтверджують таке виконання (п. 3.3.);

- первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі (п. 4.1.);

- первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цією угодою (п. 4.3.).

24 січня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" передало, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняв документи для виконання умов угоди №81-ТА про заміну кредитора у зобов'язання від 24.01.2011 року, що підтверджується актом прийому-передачі документів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" повідомило фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (відповідача у справі) про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується повідомленням від 26.01.2011 року, чеком Укрпошти та описом вкладення у цінний лист.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню , з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення курсової різниці, пені, три проценти річних, інфляційних з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання - оплату за товар, що присуджена до стягнення з нього рішенням господарського суду Черкаської області від 16 червня 2009 року у справі №17/1232.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 8.2. договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (первісний кредитор) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (відповідач у справі) встановили, що за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0,08 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. У п. 3 даного Договору сторони договору, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку (п. 8.3.).

Згідно ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При нарахуванні пені позивач врахував вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У ст. 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

У п. 8.3. договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 сторони договору, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Отже, позовна давність не сплила.

Згідно рішення господарського суду Черкаської області від 16.06.2009 року у справі №17/1232 позивач визначив прострочену суму боргу - 9198,76 грн.

Період прострочення позивач визначив з 16 квітня 2009 року (оскільки, рішенням господарського суду Черкаської області від 16.06.2009 року у справі №17/1232 пеня нарахована позивачем та задоволена судом по 15.04.2009 року) по 22 грудня 2009 року (оскільки, основний борг погашений відповідачем 23.12.2009 року), що є вірним.

Розрахунок пені, здійснений позивачем у заяві від 26.10.2011 року про уточнення позовних вимог за період з 16 квітня 2009 року по 22 грудня 2009 року в сумі 1371,62 грн. є вірним.

Щодо позовних вимог про стягнення курсової різниці, суд виходить з наступного.

Статтею 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

У примітці Додатку № 1 до договору №2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 липня 2007 року ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (відповідач у справі) встановили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, користуються наступною формулою: S= (A1/A2)*B, де S - ціна на момент проплати; B - ціна на момент підписання; A2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; A1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Суд оцінює зазначений пункт Договору як договірне застереження про відшкодування збитків внаслідок зміни курсу української гривні до іноземної валюти (долару США).

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 3 ст. 225 ГК України встановлено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно примітки договору позивач заявив до стягнення 5318,89 грн. курсової різниці ((7,97/5,05) х 9198,76) - 9198,76). Розрахунок збитків судом перевірено, він є вірним.

Відповідно до ст. 232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Оскільки Законом і Договором не передбачено стягнення збитків понад штрафні санкції, то згідно ст. 232 ГК України, збитки позивачу відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями, в розмірі 94,53 грн. з розрахунку: 5318,89 грн. нараховані позивачем мінус 1371,62 грн. пені мінус 3208,83 грн. пені (стягнута у рішенні господарського суду від 16.06.2009 у справі №17/1232) мінус 643,91 грн. штрафу (стягнутого у рішенні господарського суду від 16.06.2009 у справі №17/1232).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунок три проценти річних, здійснений позивачем у заяві від 26.10.2011 року про уточнення позовних вимог за період з 16 квітня 2009 року по 22 грудня 2009 року в сумі 188,25 грн., судом при розрахунку встановлена більша сума три проценти річних, однак суд не має права виходити за межі позовних вимог, тому сума 188,25 грн. три проценти річних, заявлена позивачем до стягнення, є підлягаючою до задоволення.

Судом перевірений розрахунок інфляційних, здійснений позивачем у заяві від 26.10.2011 року про уточнення позовних вимог за період з квітня 2009 року по грудень 2009 року в сумі 542,73 грн., при розрахунку встановлена більша сума інфляційних, однак суд не має права виходити за межі позовних вимог, тому сума 542,73 грн. інфляційних, заявлена позивачем, підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд вважає, доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 1371,62 грн. пені, 94,53 грн. збитків (курсової різниці), 188,25 грн. три проценти річних, 542,73 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 28,71 грн. витрат по сплаті державного мита та 66,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 95,15 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_2; інша адреса: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - 1371,62 грн. пені, 94,53 грн. збитків (курсової різниці), 188,25 грн. три проценти річних, 542,73 грн. інфляційних та 95,15 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СуддяІ.І. Гура

Повне рішення складено 25 листопада 2011 року.