Постанова № 1990469, 27.08.2008, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2008 Справа № 26/100-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідач),

суддів Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача –Дубовик О.Л., довіреність від 7.02.2008

від відповідача –Познякова О.В., довіреність від 5.08.2008

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги приватного підприємства “Нікопольська приватна пивоварня” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2008року по справі №26/100-08

за позовом закритого акціонерного товариства “Ізюмська приватна пивоварня”, м.Ізюм Харківської області

до приватного підприємства “Нікопольська приватна пивоварня”, м. Нікополь

про повернення об’єкту оренди, стягнення заборгованості по орендній платі та неустойки

та

за зустрічним позовом приватного підприємства “Нікопольська приватна пивоварня”, м.Нікополь

до закритого акціонерного товариства “Ізюмська приватна пивоварня”, м.Ізюм Харківської області

про зобов’язання забрати об’єкт оренди, визнання недійсним п.6.1 договору оренди № М-51

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2008 року по справі №26/100-08 (суддя Камша Н.М.) позов ЗАТ “Ізюмська приватна пивоварня” до ПП “Нікопольська приватна пивоварня” про повернення об’єкту оренди, стягнення заборгованості по орендній платі та неустойки задоволено частково. З ПП «Нікопольська приватна пивоварня»стягнуто 3844грн. пені та зобов’язано у десятиденний строк за свій рахунок повернути ЗАТ “Ізюмська приватна пивоварня” три комплекти дерев’яних меблів (три столи та шість лавок), що були надані в оренду за договором М-51 від 14.11.2005р. Провадження в частині стягнення заборгованості по орендній платі –припинено.

В задоволенні зустрічного позову –відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, відповідач за первісним позовом звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:

- відмова судом першої інстанції у задоволені зустрічного позову та посилання на те, що між сторонами існували не грошові, а майнові зобов’язання, суперечить нормам матеріального права, оскільки відповідно до п. 6.1 Договору оренди №М-51 від 14.11.2005року, на орендаря покладався обов’язок сплатити пеню у розмірі 2 відсотків від суми неповернутої ДМ за кожен день прострочення. Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлений граничний розмір пені у грошовій сумі –не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період обрахування неустойки, то у більшому розмірі вона бути не може. Таким чином, п. 6.1 Договору суперечить діючому законодавству України, а висновок господарського суду про стягнення пені у розмірі 3844,00грн. за неповернення ДМ у строки, обумовлені договором, є правомірними, суперечить нормам матеріального права;

- жодним пунктом договору оренди №М-51 від 14.11.2005року не передбачено повернення об’єкту оренди за рахунок орендаря тощо.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з реорганізацією ПП “С.В.Локі” 14.11.2005р., правонаступником якого є ПП “Нікопольська приватна пивоварня”, між позивачем та відповідачем було переукладено договір оренди комплекту дерев’яних меблів № М-19 від 07.07.2004р. на договір оренди меблів М-51.

Пунктом п.5.1 договору оренди передбачено, що договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 14.11.2006р.

Три комплекти дерев’яних меблів загальною вартістю 1240грн. було передано відповідачу 08.07.2004 р., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Згідно п.3.6, 3.7 договору вартість оренди за один місяць становила 1грн. 20коп. за кожен комплект дерев’яних меблів, яку орендар мав сплачувати раз у квартал, але не пізніше 5-го числа першого місяця кварталу незалежно від результатів господарської діяльності орендаря.

Відповідно до листа №1373 орендодавець 03.10.2007р. повідомив про відмову від договору оренди №М-51 від 14.11.2005р. через існування заборгованості по орендній платі більше трьох місяців. Посилаючись на ст.782 Цивільного кодексу України, орендодавець вважав договір розірваним з моменту отримання цього повідомлення та вимагав протягом трьох днів з моменту отримання цього листа повернути три комплекти меблів за адресою орендодавця.

Вимоги позивача щодо повернення майна з оренди відповідачем не виконані, що стало підставою для звернення до суду з позовом про повернення об’єкту оренди, стягнення заборгованості по орендній платі та неустойки.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі суд правомірно припинив згідно з п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки платіжним дорученням від 12.05.2008 року №169 відповідач заборгованість за оренду меблів в період з липня 2004р. по вересень 2007р. сплатив у сумі 140,40грн.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.п.2.2,3.5 Договору орендодавець має право у будь-який момент в односторонньому порядку розірвати цей договір, що тягне за собою негайну передачу орендарем обладнання, переданого йому у відповідності до акту приймання - передачі. За першою вимогою орендодавця, орендар зобов’язувався повернути передані йому дерев’яні меблі у належному стані.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про зобов’язання орендаря за свій рахунок повернути три комплекти дерев’яних меблів за адресою місцезнаходження орендодавця –Харківська область, м. Ізюм, вул. Калініна,12 .

Відповідно до частини другої ст.84 ГПК України при задоволенні позову щодо зобов’язання виконати певні дії господарський суд повинен вказати строки виконання цих дій. З урахуванням матеріалів справи, суд правомірно для виконання дій по поверненню об’єкту оренди встановив для відповідача десятиденний строк.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Оскільки, відповідач не виконав зобов’язань щодо повернення об’єкту оренди орендодавцю, то відповідно до п.3 ст.611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання грошового зобов’язання .

Згідно п.6.1 договору при неповерненні дерев’яних меблів в строки, обумовлені даним договором, орендар виплачує орендодавцю пеню у розмірі 2% від суми неповернених дерев’яних меблів за кожен день прострочення.

Задовольняючи позов у сумі 3844грн., суд не прийняв до уваги, що штрафні санкції в порівнянні з вартістю неповернутого майна надто великі і несвоєчасне повернення меблів не завдало збитків позивачеві чи іншим учасникам господарських правовідносин, а це відповідно до ст.233 Господарського кодексу України давало право суду з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір штрафних санкцій.

За таких обставин колегія суддів, керуючись загальними засадами цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, вважає можливим в цій частині рішення суду змінити, зменшивши розмір штрафних санкцій до 1240грн., тобто в межах вартості несвоєчасно повернутого комплекту меблів.

Доводи апеляційної скарги щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного Банку України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки між сторонами як вірно зазначив суд першої інстанції існували не грошові зобов’язання, а зобов’язання про повернення майна.

Враховуючи викладене, резолютивну частину рішення слід змінити відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати слід покласти на відповідача за первісним позовом, з вини якого виник спір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства “Нікопольська приватна пивоварня” задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2008 року по справі №26/100-08 щодо стягнення пені змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції: “Стягнути з приватного підприємства “Нікопольська приватна пивоварня” (53200 м.Нікополь Дніпропетровської області, код 30410345) на користь закритого акціонерного товариства “Ізюмська пивоварна компанія” (64303 м.Ізюм Харківської області, код 00383047) пеню в сумі 1240грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.”.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий В.Г.Головко

Судді А.О.Логвиненко

Т.Г.Стрелець

З оригіналом згідно

Пом.судді: О.В. Максименко