Рішення № 19903987, 22.11.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2011 р.Справа № 14/5025/1591/11 За позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Хмельницьке обласне управління м. Хмельницький

до фермерського господарства "Калина" смт. Стара Синява, Хмельницька область, Старосинявський район

про стягнення 100 657,07 грн. заборгованості за кредитним договором

Суддя Гладюк Ю.В.

Представники сторін:

Позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

ОСОБА_2 за довіреністю

Відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю

з перервою в судовому засіданні

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість за неналежне виконання договору від 10.07.08р. № 14 в розмірі 100657,07 грн., з яких: 89272,61 грн. залишок кредиту, 3618,55 грн. заборгованість за процентами, 7765, 91 грн. пеня. В судовому засіданні 18.11.11р. представник позивача зменшив суму позову до 81637, 31 грн. (надавши відповідний розрахунок), з яких: залишок кредиту 54698, 79 грн., проценти за користування кредитом 23188, 99 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту, нарахована за період з 01.03.11р. по 30.09.11р. в сумі 2314, 22 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.03.11р. по 30.09.11р. в сумі 1435, 31 грн. Вказане зменшення мотивоване приведенням розрахунку до умов договору (п.1.9) щодо послідовності зарахування платежів. Оскільки право на зменшення позовних вимог закріплене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України воно судом прийняте.

Обгрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що свої зобовязання за договором щодо надання кредиту виконав в повному обсязі, в той час як відповідач свої обовязки по поверненню кредиту та погашенню процентів виконував не належним чином внаслідок чого утворилась спірна заборгованість.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, додатково суду пояснив, що надання кредиту підтверджується наявними матеріалами.Надіслані на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості, ним отримані та не оспорювались, що свідчить про їх визнання. Крім того, на адресу позивача відповідачем направлено заяви, в яких він визнає заборгованість за користування кредитом та зобовязується погасити її, а також просить не направляти матеріали до суду. Також, відповідач здійснював часткове погашення кредиту, із застосуванням платіжних доручень, шляхом перерахування коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача та шляхом внесення готівки з оформленням

платіжних документів. Однак, при оформлені платіжних документів, відповідачем вказувалось призначення платежу без зазначення конкретного договору, по якому здійснений платіж. Тому позивач проводив зарахування коштів в рахунок погашення тієї заборгованості, черговість сплати якої наступила раніше. Крім того, відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному документі, суті операції, за якою здійснюється переказ, відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті - несе платник.

Стосовно ж відсутності у позивача правових підстав здійснювати від імені ФГ „Калина” будь які розрахунки з третіми особами, представник позивача наводить наступні заперечення.

Метою отримання кредиту є придбання основних засобів, а саме: дискової борони. Зазначена мета кредиту визначена умовами договору. Згідно п. 1.1. договору банк зобовязується надати кредит на умовах кредитного договору. Дане твердження перекликається з нормами ст.. 1054 ЦК України. За умовами договору кредит надається з позичкового рахунку в безготівковому порядку на придбання майна. З метою використання кредитних коштів за цільовим призначенням відповідач надав договір купівлі продажу дискової борони на умовах повної попередньої оплати та рахунок № 10. На підставі наданих документів на виконання умов договору позивачем, Розпорядженням № 2 здійснено перерахування коштів постачальнику дискової борони - ПМП „Авангард”.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач в письмовому відзиві позов не визнають, посилаються на його безпідставність. Так, відповідач зазначає, що доводи позивача про перерахування ним коштів згідно платіжного доручення № 30 на суму 155000 грн. є не обгрунтованими, оскільки в даному платіжному дорученні платником вказано ФГ „Калина”. В цьому контексті відповідач стверджує, що доказом надання кредиту є перерахунок грошей з рахунку банку на рахунок саме відповідача, а не третьої особи. На рахунок відповідача, банк грошей не перераховував. Таким чином, у відповідача не виник обовязок перед позивачем щодо повернення коштів. Також, у позивача відсутні будь які правові підстави здійснювати від імені відповідача розрахунки за кредитами з третіми особами, зокрема і з ПМП „Авангард”. Крім того, розрахунок розміру заявленої до стягнення пені не узгоджується з вимогами ст.. 232 ГК України.

Доводи позивача щодо здійснення відповідачем часткового погашення кредиту (визнання боргу) за договором № 14 є безпідставними, оскільки надані платіжні доручення з вказаним у них призначенням платежу не доводять, по якому саме договору здійснено оплату. Тобто, це можуть бути і інші, наявні між сторонами кредитні договори.

Розглядом матеріалів встановлено.

10 липня 2008 року між сторонами укладено договір № 14 відповідно до якого банк зобовязується надати на умовах цього договору, а позичальник (відповідач) зобовязується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 155000 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається на строк до 36 місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 8 липня 2011 року. Кредит повертається позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця згідно графіку: травень 2009р. 25000 грн., червень 2009р. 25000 грн., травень 2010р. 25000 грн., червень 2010р. 25000 грн., травень 2011р. 30000 грн., червень 2011р. 25000 грн. відсотки за користування кредитом сплачуються щомісячно. (п. 1.2.). Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 20% річних, яка може бути змінена в порядку, передбаченому цим договором (п. 1.6.1.1.). Відсотки нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного

користування ним, починаючи з першого дня видачі включно, та до настання строку, зазначеного в п. 1.2. договору.

Кредит надається з позичкового рахунку в безготівковому порядку на придбання майна, а саме: дискової борони И 22617, 2006 року випуску (п. 1.3.). Строковість погашення заборгованості передбачена п. 1.9.

Відповідно до п. 2.1 (порядок видачі кредиту) банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку та чинного законодавства. Банк проводить надання кредиту у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника згідно з цільовим призначенням, визначеним у п. 1.3. договору.

В силу п. 6.1.1. за порушення взятих на себе зобовязань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобовязується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань по цьому договору (п. 9.1.).

Договір підписано обома сторонами та скріплено їх печатками.

На забезпечення зазначеного договору сторони уклали договір № 14/1 від 10 липня 2008 року, в силу якого іпотекодавець (відповідач), з метою забезпечення належного виконання зобовязання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку і на умовах визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності. Предметом іпотеки є будівля складського приміщення, площею 1095, 9 м. кв., яка знаходиться за адресою : Хмельницька область, Старосинявський район, с.м.т. Стара Синява, вул.. Заводська, 6.

На підтвердження надання кредиту позивачем надано копію платіжного доручення № 30 від 11.07.08р. на суму 155000 грн. Одержувач коштів, як вказано в платіжному дорученні виступає ПМП „Авангард два”, призначення платежу „За дискову борону И 22617 згідно договору купівлі продажу від 12.06.08р. № 20/06.

Вказаний кредит наданий відповідно до кредитної заявки ФГ „Калина” на суму 155000 грн. де вказано мета кредиту придбання дискової борони. В додатку до заявки зазначено постачальника „Авангард два”, клопотання відповідача від 20.06.08р. про отримання кредиту для придбання дискової борони, розпорядження банку № 2 про видачу кредитних кощтів на виконання договору № 14 від 10.07.08р., розпорядження про відкриття рахунків та рахунок № 10 від 10.07.08р., виставлений ПМП „Авангард два” відповідачу за дискову борону.

Зазначений вище договір міститься в матеріалах справи (копія), предметом якого є постачальник (ПМП „Авангард два” зобовязується поставити і передати у власність покупця (відповідач) дискову борону И 22617 рік випуску 2006 в кількості 1 шт. Загальна вартість 155000 грн., а покупець зобовязується прийняти дискову борону і оплатити на умовах даного договору. Договір підписаний обома сторонами (ПМП „Авангард два” та відповідач) та скріплений їх печатками.

Враховуючи невиконання відповідачем умов кредитного договору, позивач направив на його адресу претензію від 22.10.10р., № 25-20/4627 та вимогу № 25-22/6066 від 26 листопада 2010року з вимогою погасити заборгованість та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підтвердження заборгованості позивачем надано витяг з відомостей операцій за вказаним кредитним договором з зазначенням заявленої до стягнення суми (зі змінами) та розрахунок. Підтверджуючи визнання відповідачем заборгованості позивачем надано копії заяв відповідача від 20.01.11р. та 02.04.10р., де відповідач визнає заборгованість в сумі 76601 грн. та просить не передавати матеріали за кредитом до суду, а також зобовязується до 30 січня 2011 року погасити 5000 грн. кредиту, до 25 лютого 10000 грн.

До матеріалів справи надано також платіжні доручення, за період з липня 2008 року по червень 2011 року про здійснення оплати відповідачем кредиту з призначенням платежу „Погашення процентів за кредит” та „Погашення кредиту”. Отримувач коштів - позивач. В платіжному дорученні № 1 від 23.02.11р. призначення платежу чітко визначено як погашення кредиту та відсотків по кредиту згідно договору № 14 від 10.07.08р.

Судом також встановлено, що поряд з договором від 10.07.08р. № 14 між сторонами існують кредитні правовідносини за договором невідновлювальної кредитної лінії № 1 від 15.02.2008 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позову виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Заперечуючи проти позову представник відповідача доводить відсутність доказів отримання ним кредиту на підставі договору від 10.07.08р. № 14. Така позиція не може бути прийнята судом до уваги виходячи з наступного. Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документу на переказ або використання спеціального платіжного засобу. Пунктом 21. 1 ст. 21 та ст. 22 цього Закону передбачено, що ініціювання переказу, поряд з іншим проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документу. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових

документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Відповідач, подавши до банку кредитну заявку вказав мету отримання кредиту придбання дискової борони. У додатку № 6 до заявки вказано постачальника дискової борони „Авангард два”, умови оплати - розрахунок, сума 155000 грн. Розпорядженням № 2 ВАТ „Державний ощадний банк України” дав доручення операційному відділу Хмельльницького облуправління Ощадбанку на перерахування коштів (кредиту) з рахунку № 20632303101551 постачальнику ПМП „Авангард два”, якого вказав відповідач. Вищевказані обставини відображають порядок (механізм) видачі кредиту. Відповідно до п. 2.1 договору (порядок видачі кредиту) банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку та чинного законодавства. Підписавши кредитний договір, відповідач, тим самим погодився з запропонованим банком порядком надання кредиту безпосереднім перерахуванням кредиту на рахунок постачальника, який і є отримувачем коштів.

Згідно п. 1. 23 ст. 23 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій

формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Враховуючи вище наведені судом обставини та зазначені норми Закону, судом встановлено, що одержувач коштів та платник є належними, переказ коштів (кредиту) не може характеризуватись як помилковий чи неналежний (оскільки ініціатор переказу є належним платником, рахунок, з якого здійснено переказ також належить платнику, а рахунок, на який здійснено переказ належить одержувачу). Таким чином, вказані обставини свідчать про належне виконання позивачем обовязків за договором кредиту по наданню такого кредиту.

Доводи відповідача щодо того, що відповідач не здійснював часткових погашень кредиту за договором № 14, оскільки у платіжних документах не вказано чіткого призначення платежу не можна вважати обгрунтованими, оскільки позивач здійснював зарахування платежів у відповідності до призначень платежів (за погашення кредиту та за погашення процентів по кредиту), вказаних у платіжних документах в рахунок погашення тієї заборгованості, черговість якої наступила раніше. Саме таке зарахування обумовлене відсутністю інформації про конкретний кредитний договір. Відповідач сам несе відповідальність за реквізити платіжних доручень „Призначення платежу”. До того ж, відповідно до пунктів 1.19, 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 21 січня 2004 року № 22 реквізит „Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками; відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у

разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду. Тому, не вказавши чітких ідентифікуючих ознак договору кредиту, відповідач, тим самим, відніс вирішення питання зарахування коштів (за умови наявності двох кредитних договорів) на розсуд банку, з врахуванням черговості настання строку платежів по кожному з договорів. При цьому судом враховується, що при надходженні від відповідача коштів, законних підстав для їх неприйняття (за наявності у відповідача грошових зобовязань) у банку не було.

Вище встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач та відповідач уклали договір кредиту № 14 від 10.07.08р. та виконували його.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно п. 1.2. договору кредит повертається частинами не пізніше останнього робочого дня місяця згідно графіку. Після спливу останнього робочого дня місяця згідно графіку починається прострочення частини кредиту, що мала бути сплачена за цей період. Остаточний термін погашення кредиту 8 липня 2011 року. Після зазначеної дати починається прострочення за всією сумою несплаченого кредиту.

Заборгованість відповідача за кредитом та процентами, в заявленій сумі підтверджується наявними матеріалами та поданим розрахунком.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, позов, в частині стягнення заборгованості по залишку кредиту та процентах є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання стягнення пені судом відмічається наступне.

Порядок нарахування пені передбачений п. 6.1.1. договору та п. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, початок нарахування пені визначається моментом прострочення, а період нарахування закінчується через шість місяців. При цьому судом враховується, що в договорі сторони не досягли згоди про нарахування пені за весь період прострочення. Що ж до визначеного в договорі нарахування пені за кожен день то це спосіб нарахування, а не період. Заявлену до стягнення суму пені позивач визначив без врахування положень названого Закону щодо порядку її нарахування, визначивши період нарахування з 01.03.11р. по 30.09.11р. Таке нарахування не узгоджується з вищевказаним порядком, а отже заявлену до стягнення суму пені не можна вважати обгрунтованою. При цьому судом враховується відсутність у суду повноважень щодо самостійного перерахунку пені за інші періоди.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково з покладенням судових витрат на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Калина" (Хмельницька область, Старосинявський район, смт. Стара Синява, вул. Заводська, 6, код ЄДРПОУ 31424846) на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Хмельницьке обласне управління (м. Хмельницький, вул.. Камянецька, 46, код ЄДРПОУ 09315357) 54698, 79 грн. заборгованості по залишку

кредиту, 23188, 99 грн. заборгованості за процентами, 815, 32 грн. державного мита, а також 191,16 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя Ю.В. Гладюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24 листопада 2011 року.

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 відповідачу (рекомендованим з повідомленням)