Рішення № 19903797, 17.11.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2011 р.Справа № 15/5025/1723/11 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-регіон" с. Великі Деревичі, Любарський район Житомирська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТОН ХЛІБ" м. Хмельницький

про стягнення 799 771,91 грн.

Суддя Муха М.Є.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

відповідача: ОСОБА_2 - за дорученням від 12.10.2011р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача 705 663,00 грн. заборгованості за отриману відповідно до договору купівлі - продажу від 28.09.2010р. кукурудзу, а також 50 339,72 грн. інфляційних нарахувань, 17 703,32 грн. 3% річних та 66 456,96 грн. пені.

В судовому засіданні 17.11.2011р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 593 903 грн. заборгованості за отриману відповідно до договору купівлі - продажу від 28.09.2010р. кукурудзу, 46 416,95 грн. інфляційних нарахувань, 18 757,30 грн. 3% річних та 59 934,66 грн. пені. Заява не суперечить ст.22 ГПК України, а тому судом приймається.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечують. Зазначають, відповідно до п. 1.1 договору покупець, тобто відповідач купував товар - кукурудзу в кількості 500 тон вартістю 1550,00 грн. за одну тону з ПДВ. Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору складає 775 000,00 грн. На виконання умов договору, а саме для отримання товару була видана довіреність від 28.09.2010 року на отримання 500 тон кукурудзи. Відповідно до накладних № РН-413 від 30.09.2010 року, накладної № РН-419 від 04.10.2010 року, накладної № РН-420 від 04.10.2010 року, накладної РН-421 від 05.10.2010 року, накладної № РН-427 від 15.10.2010 року в загальному отримано 4323 центнера кукурудзи що є 432,3 тони. Вказаний об'єм товару був отриманий за ціною 1550,00 грн. за одну тону товару. У вищезгаданих накладних є посилання на довіреність, яка видана саме на виконання умов договору, а саме довіреність від 28.09.2010 року на отримання 500 тон кукурудзи які зазначені в договорі купівлі продажу. Таким чином на думку відповідача, згідно згаданих накладних між сторонами відбувалися договірні відносини пов'язанні з виконанням договору № 16 від 28.09.2010 року. Щодо накладних, на які посилається позивач, а саме № РН -499 від 23.11.2010р. та довіреності № 105 від 23.11.2010р., накладної № РН-501 від 03.12.2010р. та довіреності № 107 від 03.12.2010р., то в даному випадку, вважає відповідач, вказаний товар отриманий не на підставі договору на який посилається позивач та не відноситься до відносин сторін, які врегульовані договором, оскільки відвантажений на підставі інших похідних бухгалтерських документів (довіреностей) та зовсім за іншою ціною. Також звертають увагу суду на те, що відповідно до акту звірки що складений станом на 17.03.2011 року на користь позивача сплачено 1 094 000,00 грн., що є значно більшим ніж вартість товарів отриманих на виконання умов договору. А за таких підстав відповідач виконав обов'язок сплатити кошти за отриманий товар. Оскільки будь яких додатків, угод, доповнень до вищезгаданого договору сторони не укладали, відповідач стверджує, що поставка товарів мала бути здійснена в межах кількості та за ціною, що вказана у п. 1.1. договору. За таких обставин в позивача не має права вимагати оплати грошових коштів за товари які отримані поза межами дії договору та вимагати відповідні штрафні санкції, оскільки дія договору на них не розповсюджується, тобто на відносини що до отримання товарів за накладними № РН -499 від 23.11.2010р., № РН-501 від 03.12.2010 р., № РН - 530 від 10.12.2010р.

Щодо нарахування пені, індексу інфляції, 3 відсотків річних, то як вважає відповідач, ця вимога взагалі не підлягає задоволенню, оскільки з врахуванням розрахунків, що здійсненні між сторонами та виходячи з підписаного акту звірки розрахунків станом на 01.12.2010 року на користь позивача було сплачено 874 000,00 грн., що в даному випадку, є набагато більше, ніж та сума яка підлягала сплаті за товар, який отриманий згідно до умов договору. Наголошують, що по накладним № РН -499 від 23.11.2010р., № РН-501 від 03.12.2010 р., № РН - 530 від 10.12.2010р. строк виконання зобов'язання не настав, а тому у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. Крім того, вважають вимогу про стягнення 15 000 грн. витрат на правову допомогу необґрунтованою.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

28.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТОН ХЛІБ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-регіон" (продавець) укладено договір купівлі - продажу у відповідності до якого продавець продає, а покупець купує кукурудзу 500 тонн при ціні 1550 грн. за 1 тонну.

Загальна сума договору на момент його підписання складає 775 00 грн. Сума договору може бути переглянута за взаємною згодою сторін, з обов'язковим укладення додаткового правочинну. Покупець розраховується за отриманий товар шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 банківських днів, а також готівковий розрахунок. При зміні цін на ринку, сторони по домовленості укладають додаткові угоди (п.2 договору).

Передача товару здійснюється з моменту оформлення видаткової і податкової накладних. Покупець надає продавцю довіреність на отримання товару. Вивіз товару проводиться транспортом за домовленістю (п.4 договору).

Додатками до договору №1 від 23.11.2010р., №2 від 03.12.2010р. та №3 від 10.12.2011р. сторонами змінювалась вартість та кількість кукурудзи, яка поставлялась по договору від 28.09.2010р.

Відповідно до видаткових накладних № РН -413 від 30.09.2010р., №РН-419 від 04.10.2010р., №РН-420 від 04.10.2010р., № РН-421 від 05.10.2010р., № РН-427 від 15.10.2010р., № РН-499 від 23.11.2010р., № РН-501 від 03.12.2010р., № РН-530 від 10.12.2010р. позивачем було відпущено, а відповідачем на підставі довіреностей від 28.09.2010р., №105 від 23.11.2010р. та №107 від 03.12.2010р. (виданих Тарасенку І.Г.) було отримано кукурудзи в кількості 1274,02 тонн на загальну суму 1 807 903 грн.

Відповідачем частково оплачено вартість отриманої кукурудзи, заборгованість становить 593 993 грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком та копіями банківських виписок.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили відповідальність покупця за безпідставну відмову, ухилення від сплати, рівно як і за прострочку оплати від терміну, вказаного в розділі 2.3 договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочки платежу.

У зв'язку із прострочкою сплати відповідачем вартості кукурудзи позивачем нараховані та заявлені до стягнення 46416,96 грн. інфляційних, 18 757,30 грн. 3% річних та 59 934,66 грн. пені.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір купівлі - продажу у відповідності до якого продавець продає, а покупець купує кукурудзу 500 тонн при ціні 1550 грн. за 1 тонну. Додатками до договору №1 від 23.11.2010р., №2 від 03.12.2010р. та №3 від 10.12.2011р. сторонами змінювалась вартість та кількість кукурудзи, яка поставлялась по договору від 28.09.2010р.

На виконання умов договору від 28.09.2010р. та додатків до нього №1 від 23.11.2010р., №2 від 03.12.2010р. та №3 від 10.12.2011р., позивач виконав свої зобовязання, передавши відповідачу товар (кукурудзу ) у кількості 1274,02 тонн на суму 1 807 903 грн. згідно видаткових накладних № РН -413 від 30.09.2010р., №РН-419 від 04.10.2010р., № РН-420 від 04.10.2010р., № РН-421 від 05.10.2010р., № РН-427 від 15.10.2010р., № РН-499 від 23.11.2010р., № РН-501 від 03.12.2010р., № РН-530 від 10.12.2010р.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач частково провів розрахунок за поставлений товар на загальну суму 1 214 000 грн., що підтверджено банківськими виписками, копіями платіжних доручень та розрахунком заборгованості, залишок несплаченої заборгованості станом на 17.11.2011р. становить 593 903 грн. Доказів про погашення відповідачем заборгованості суду не подано.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 59 934,66 грн. розраховану по накладній РН-419 від 04.10.2010р. за період з 19.10. - 07.11.2010р., 08.11.2010р., 09.11.2010р. - 15.11.2010р. в сумі 1 191,40 грн.; по накладній РН-420 від 04.10.2010р. за період 19.10.2010р. - 15.11.2010р., 16.11.2010р. - 18.11.2010р. в сумі 1 447,49 грн., про накладній РН-421 від 05.10.2010р. за період 20.10.2010р. - 01.12.2010р. в сумі1 301,67 грн., по накладній РН-427 від 15.10.2010р. за період 30.10.201-р. - 01.12.2010р. в сумі 1275,60 грн.; по накладній РН-501 від 03.12.2010р. за період з 18.12.2010р. по 18.06.2011р. в сумі 32 603,54грн.: накладній РН-530 від 10.12.2010р. за період з 25.12.2010р. по 25.06.2011р. в сумі 22 114,96 грн. згідно поданого в матеріали справи розрахунку.

При цьому, судом при нарахуванні суми пені враховується наступне:

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Обовязок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі.

Однак, ч.2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, ст. 3 вказаного Закону передбачено що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як слідує з матеріалів справи, пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що за безпідставну відмову, ухилення від сплати, рівно як і за прострочку оплати від терміну, вказаного у розділі 2.3. покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

Судом проведено перерахунок заявленої до стягнення пені відповідно до якого стягненню підлягає пеня в сумі 59904,92 грн., у стягненні 29,74 грн. пені необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 46 416,95 грн. інфляційних та 18 757,30 грн. 3% річних нараховані відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позов судом до уваги на приймаються, так як спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 593 903 грн. основного боргу, 46 416,95 грн. інфляційних, 18 757,30 грн. 3% річних та 59 904,92 грн. пені. В решті позову суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо стягнення 15 000 грн. витрат на послуги адвоката, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач посилається на укладений ним з ОСОБА_1 договір про надання правової допомоги від 05.09.2011р. та на платіжне доручення №377 від 04.11.2011р., відповідно до якого ним було здійснено останньому сплату 15 000 грн. за надані послуги.

Статтею 48 Кодексу встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Згідно ст. 2 вказаного закону адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Позивачем надано суду посвідчення адвоката №19 від 15.09.є2010р., видане ОСОБА_1, з яким було укладено договір про надання правової допомоги від 05.09.2011 року.

При вирішення питання про стягнення витрат за вказані послуги суд зобовязаний прийняти до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (Лист Вищого господарського суду від 14.12.2007 №01-8/973 ”Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”).

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обґрунтований і розумний розмір вартості послуг адвоката з врахуванням складності справи становить 10 000 грн.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 44, 49, ст.ст.82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-регіон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТОН ХЛІБ" про стягнення 719 011,91 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТОН ХЛІБ" м. Хмельницький, вул.Достоєвського 43 (код за ЄДРПОУ 35478743 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-регіон" с. Великі Деревичі, Любарський район Житомирська область, вул. Жовтнева,12 (код за ЄДРПОУ 32282203) - 593 903 грн. (п'ятсот дев'яносто три тисячі дев'ятсот три гривні) заборгованості, 46 416, 95 грн. (сорок шість тисяч чотириста шістнадцять гривень 95 коп.) інфляційних, 18 757,30 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят сім гривень 30 коп.) 3% річних, 59 904,92 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот чотири гривні 92 коп.) пені, 10 000грн. (десять тисяч гривень) послуг адвоката, 7 189,82 грн. (сім тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень 82 коп.) витрат на оплату державного мита та 235,99 грн. (двісті тридцять п'ять гривень 99 коп.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позову відмовити.

СуддяМ.Є. Муха

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.11.2011р.

Віддруковано 1 примірник до матеріалів справи.