Рішення № 19903347, 28.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2011 р. Справа № 5023/8498/11

вх. № 8498/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Болтенко А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за дорученням, 3-ї особи <Текст >відповідача - не з"явився, 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Євробанк", м. Київ 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСН "Тріанон", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 505962,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 505962,00 грн., з яких: 492920,19 грн. заборгованість по зворотному викупу, 13042,67 грн. пеня, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору репо цінних паперів № Р-8/2009, укладеного між сторонами 30.01.2009 року. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 15, 16, 526, 610, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

25.11.2011 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

28.11.2011 року до господарського суду від представника позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи виписку с особистого рахунку за період з 30.01.2009 року по 24.11.2011 року.

Суд, дослідивши наданий доказ, долучає його до матеріалів справи.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.08.2011 року, місцезнаходження відповідача 61040, м. Харків, вул. Біломорська, 41 та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву, проте ухвала суду повернулась на адресу суду з відміткою листоноші "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк “ЄВРОБАНК”(скорочене найменування - ТОВ КБ “ЄВРОБАНК”, надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КСН “ТРІАНОН”(скорочене найменування - ТОВ “КСН “ТРІАЙОН”, надалі - Відповідач) був укладений Договір репо цінних паперів № Р-8/2009 (надалі - Договір репо), відповідно до умов якого Відповідач 30 січня 2009р. здійснює продаж, а Позивач купує цінні папери за ціною 1 700 000 (один мільйон сімсот тисяч) грн. 00 коп. під зобов'язання Відповідача здійснити зворотній викуп у Позивача зазначених цінних паперів 02 лютого 2009 р. за ціною 1 708 383,56 (один мільйон сімсот вісім тисяч триста вісімдесят три) грн. 56 коп.

Згідно з вимогами Закону України “Про акціонерні товариства” № 514-\/І від 17.09.2008 р. були внесені зміни у Статут ТОВ КБ “Євробанк”, відповідно до яких нове повне найменування Банку стало: Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Євробанк”. Згідно з положеннями Цивільного кодексу України дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи ТОВ КБ “Євробанк”.

Позивач свої зобов'язання за Договором репо виконав в повному обсязі, а саме: 30.01.2009 р. перерахував Відповідачеві на рахунок № 265080180801 в ТОВ КБ “ЄВРОБАНК”(МФО 380355) грошові кошти в національній валюті в розмірі 1 700 000 (один мільйон сімсот тисяч) грн. 00 коп. прийнявши іменні інвестиційні сертифікати.

Згідно Додаткового договору від 09.02.2009 р. № 2 до Договору репо, Позивач та Відповідач домовились, що Відповідач здійснює зворотній викуп цінних паперів 10.02.2009 р., а Позивач в свою чергу здійснює зворотній продаж цінних паперів за ціною 1 741 978 (один мільйон сімсот сорок одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 08 коп. При цьому, Відповідач зобов'язаний перерахувати:

1)1300000 (один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп. на рахунок Позивача №2010.9.01808.13 в ТОВ КБ “ЄВРОБАНК”, МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 09 лютого 2009р.,

2)400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. на рахунок Позивача №2018.7.01808.13 в ТОВ КБ “ЄВРОБАНК”, МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 10 лютого 2009р.,

3)41978 (сорок одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 08 коп. на рахунок Позивача №2018.7.01808.13 в ТОВ КБ “ЄВРОБАНК”, МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 10 лютого 2011р.

09.02.2009 р. Відповідач свої зобов'язання за Договором репо (із змінами і доповненнями) виконав частково, а саме перерахував на відповідний рахунок Позивача суму в розмірі 1300000 (один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп.

Згідно Додаткового договору від 03.03.2009 р. № 13 до Договору репо Позивач та Відповідач домовились, що Відповідач здійснює зворотній викуп цінних паперів 10.03.2009 р., а Позивач в свою чергу здійснює зворотній продаж цінних паперів за ціною 1 778 252 (один мільйон сімсот сімдесят вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 05 коп. При цьому, Відповідач зобов'язаний перерахувати:

1)1300 000 (один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп. на рахунок Позивача №2010.9.01808.13 в ТОВ КБ “ЄВРОБАНК”, МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 09 лютого 2009р.,

2)400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. на рахунок Позивача №2010.9.01808.13 в ТОВ КБ “ЄВРОБАНК”, МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 10 березня 2009р.,

3)78 252 (сімдесят вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 05 коп. на рахунок Позивача №2018.7.01808.13 в ТОВ КБ “ЄВРОБАНК”, МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 10 березня 2009р.

04.03.2009 р. Відповідач свої зобов'язання за Договором репо (із змінами і доповненнями) виконав частково, а саме перерахував на відповідний рахунок Позивача суму в розмірі 90000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп.

В період з 02 лютого 2009 р. по 24 червня 2011 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено 63 (шістдесят три) додаткових договори до Договору репо.

Згідно Додаткового договору від 24.06.2011р. № 63 до Договору репо Позивач та Відповідач домовились, що Відповідач здійснює зворотній викуп цінних паперів 27 липня 2011р., а Позивач в свою чергу здійснює зворотній продаж цінних паперів за ціною 1 956 897 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 26 коп. При цьому, Відповідач зобов'язаний перерахувати:

1)1300000 (один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп. на рахунок Позивача №2010.9.01808.13 в ПАТ КБ “ЄВРОБАНК”, МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 09 лютого 2009р.,

2)90000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. на рахунок Позивача №2010.9.01808.13 в ПАТ КБ “ЄВРОБАНК”, МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 04 березня 2009р.,

3)310000 (триста десять тисяч) грн. 00 коп. на рахунок Позивача №2010.9.01808.13 в ПАТ КБ “ЄВРОБАНК”, МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 27 липня 2011р.,

4)82977 (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 07 коп. на рахунок Позивача №2018.7.01808.13 в ПАТ КБ “ЄВРОБАНК”, МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 27 травня 2009р.,

5)182920 (сто вісімдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 19 коп. на рахунок Позивача №2018.7.01808.13 в ПАТ КБ “ЄВРОБАНК”, МФО 380355, код за ЄДРПОУ 36033910 не пізніше 27 липня 2011р.

Незважаючи на Претензію Позивача до Відповідача від 05 серпня 2011р., станом на 23 вересня 2011р. Відповідач не перерахував на вищезазначені рахунки Позивача грошові кошти в національній валюті в розмірі 492 920 (чотириста дев'яносто дві тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 19 коп., чим порушив прийняті на себе договірні зобов'язання передбачені Договором репо цінних паперів № Р-10/2009 від 30.01.2009р. (із змінами і доповненнями).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, станом на 23 вересня 2011р. у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем за Договором репо у розмірі 492 920 (чотириста дев'яносто дві тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 19 коп.

Пунктом 3.2 Договору репо передбачено, що у випадку невиконання умов п.п. 2.2.1, 2.2.2, 4.2 цього договору винна Сторона за кожен день затримки у виконанні відповідного пункту сплачує пеню, що нараховується за подвійною обліковою ставкою НБУ від суми, що вказана у п. 1.5 цього договору.

Ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції. Штрафні санкції у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України).

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобовязання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 13042,67 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 505962,86 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи те, що позов до суду поданий 13.10.2011 року до набрання чинності Законом України "Про судовий збір", суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути с Товариства з обмеженою відповідальністю “КСН “ТРІАНОН”(місцезнаходження: 61040, м. Харків, вул. Біломорська, буд. 41; п/р 265080180801 в ТОВ КБ "Євробанк" м. Київ, МФО 351005, код ЄДРПОУ 36033910) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ЄВРОБАНК”(01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 35; к/р 32009176001 в Головному управлінні Національного банку України в м. Києві і Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 33305163) - 492920,19 грн. основної заборгованості, 13042,67 грн. пені, 5060,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 30 листопада 2011 року