Рішення № 19903130, 22.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р. Справа № 5023/8664/11

вх. № 8664/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 14.10.2011 р.;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 01-62юр/7232 від 26.09.2011 р.; 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу по виробництву яловичини, с. Кучерівка Куп*янського району Харківської області 3-я особа <Текст >

до Акціонерної компанії "Харківобленерго" , м. Харків 3-я особа <Текст >

про визнання недійсним додатку до договору

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив по виробництву яловичини, с. Кучерівка Куп*янського району Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним додаток № 2 від 24.06.2011 р. "Порядок розрахунків" до договору про постачання електроенергії № 60-096 від 24.01.2006 р., укладеного між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом по виробництву яловичини.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 листопада 2011 року.

В судовому засіданні 08 листопада 2011 року було оголошено перерву до 21 листопада 2011 року.

15 листопада 2011 р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати недійсною додаткову угоду від 24.06.2011 р. та додаток № 2 від 24.06.2011 р. "Порядок розрахунків" до договору про постачання електроенергії № 60-096 від 24.01.06 р., укладеного між сторонами.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

15 листопада 2011 року позивач надав правове та документальне обгрунтування позовних вимог, в якому послався на те, що оскаржувані додаткова угода від 24.06.2011 р. та додаток № 2 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006 р. не підписані з боку позивача - зміст спірного правочину суперечить закону, а саме положенням ч. 2 ст. 207 ЦК України та ч. 1 ст. 181 ГК України.

21 листопада 2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог та зазначив, що з моменту укладання оспорюваних правочинів, сторони керувались у своїх відносинах саме додатком № 2 "Порядок розрахунків" від 24.06.2011 р. № 60-096 від 24.01.2006 р., а саме позивач отримував електричну енергію за договором, отримував рахунки від енергопостачальника та здійснював розрахунки відповідно до оспорюваного "Порядку розрахунків", тому вважає доводи позивача безпідставними, а вимоги такими, що не відповідають чинному законодавству.

В судовому засіданні 21 листопада 2011 року було оголошено перерву до 22 листопада 2011 року.

22 листопада 2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем протягом всього строку дії оспорюваних ним правочинів з моменту їх укладання вчиняються дії на їх підтвердження та схвалення та відповідно із змісту ст. ст. 218, 241 ЦК України, оспорювані позивачем правочини є дійсними з моменту їх вчинення.

Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2011 р. підтримував уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

24 січня 2006 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго", м. Харків (відповідач) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом по виробництву яловичини, с. Кучерівка Куп*янського району Харківської області (позивач) був укладений договір № 60-096, у відповідності до умов якого відповідач постачає електричну енергію позивачу, а позивач, в свою чергу, оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно умов цього договору та додатків до договору, які є невід"ємними його частинами.

Матеріали справи містять також додаток № 2 від 24.01.06 р. до договору щодо порядку розрахунків для споживачів, який має підпис та печатку лише споживача (позивача).

Позивач у позовній заяві вказує на те, що у зв"язку з тим, що у 2011 року відповідачем було змінено ліміт споживання електричної енергії, позивачу стало відомо, що ніби то між сторонами було укладено додаток № 2 від 24.06.2011 р. "Порядок розрахунків" до договору про постачання електроенергії № 60-096 від 24.01.06 р., згідно умов якого були суттєво змінені умови розрахунків за електричну енергію.

Позивач звернувся до відповідача листом вих. № 235 від 26.09.2011 р., в якому повідомив відповідача про не підписання з його боку вищезазначеного додатку та відповідно про його недійсність.

На зазначений лист на адресу позивача надійшов лист - відповідь № 26-Е/54-809 від 28.09.2011 р., в якому зазначалось, що позивач повинен дотримуватись умов договору про постачання електричної енергії з урахуванням додатку № 2 "Порядок розрахунків" від 24.06.2011 р.

Позивач вказує на те, що оскільки оскаржуваний додаток № 2 від 24.06.2011 р. до договору постачання електроенергії № 60-096 від 24.01.06 р. не підписано з боку позивача - зміст спірного правочину суперечить вимогам Закону, а саме положенням ч. 2 ст. 207 ЦК України та ч. 1 ст. 181 ГК України, крім того, встановлений факт підписання неуповноваженою особою додаткової угоди від 24.06.2011 р., що і стало підставою позивачу для звернення з відповідним позовом про визнання вказаного додатку та додаткової угоди недійсними.

Позивач у своєму правовому обгрунтуванні позовних вимог посилається на те, що додаткова угода від 24.06.2011 р. та додаток № 2 від 24.06.2011 р. "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006 р. з боку позивача не укладались, уповноваженою особою не підписувались.

У даному випадку спірні додаткова угода та додатки до договору, якими було суттєво змінено умови розрахунків за електричну енергію, підписано невідомою особою, навіть без зазначення прізвища такої особи, тобто спірна додаткова угода і додатки до договору підписано неуповноваженою особою з перевищенням наданих повноважень.

Додаткова угода від 24.06.2011 р. та додаток № 2 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006 р., як з"ясувалось у ході службової перевірки, підписані головним енергетиком ОСОБА_3.

Відповідно до Статуту оперативне керівництво діяльністю товариства здійснює директор. У статуті визначена компетенція директора товариства, у тому числі представляти позивача без доручення на підприємствах, установах та у організаціях. Отже єдиною особою, яка на момент підписання договору могла робити це без довіреності, був директор СВК по виробництву яловичини.

Єдиним можливим випадком укладання головним енергетиком ОСОБА_3 додаткової угоди від імені позивача є наявність документа, який наділяє його правом укладання такого договору, тобто довіреності, яка відповідно до ст. 246 КЦ України, видається органом юридичної особи або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами та скріплюється печаткою юридичної особи. В даному випадку така довіреність мала видаватись директором СВК по виробництву яловичини.

Позивач зазначає про те, що наявність мокрої печатки на додатковій угоді поряд із підписом ОСОБА_3, пояснюється тим, що працюючи на посаді головного енергетика, що підтверджується відповідним наказом, ОСОБА_3 мав доступ до печатки СВК по виробництву яловичини. На підставі вищевикладеного, в ході службової перевірки до головного енергетика ОСОБА_3 директором був винесений наказ про застосування заходів дисциплінарного стягнення.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, судом встановлено, що головний енергетик ОСОБА_3, який підписав додаткову угоду від 24.06.2011 р. та додаток № 2 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 60-096 від 24.01.2006 р. від імені СВК по виробництву яловичини, не мав такого обсягу цивільної дієздатності, оскільки відсутня довіреність на вчинення будь-яких дій від позивача.

Крім того, додаткова угода від 24.06.2011 р. та додаток № 2 "Порядок розрахунків" до договору також не відповідає ч. 3 ст. 203 ЦК України. Так волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Однак ОСОБА_3 не міг виражати волевиявлення позивача, оскільки не є директором, який відповідно до Статуту здійснює оперативне керівництво діяльністю товариства.

Також порушеною є частина 4 цієї статті, в якій говориться про вимогу щодо додержання письмової форми правочину. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою. В даному випадку додаткова угода підписана неуповноваженою особою, тому не відповідає вимозі, що міститься у ч. 4 ст. 203 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання недійсними додаткової угоди від 24.06.2011 р. та додатку № 2 від 24.06.2011 р. "Порядок розрахунків" до договору про постачання електроенергії № 60-096 від 24.01.2006 р., укладеного між Акціонерною компанією "Харківобленерго" , м. Харків та Сільськогосподарським виробничим кооперативом по виробництву яловичини, с. Кучерівка Куп*янського району Харківської області, підлягає задоволенню як правомірна та обгрунтована.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними додаткову угоду від 24.06.2011 р. та додаток № 2 від 24.06.2011 р. "Порядок розрахунків" до договору про постачання електроенергії № 60-096 від 24.01.2006 р., укладеного між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом по виробництву яловичини (Харківська область, Куп"янський район, с. Кучерівка, код 05437813).

Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу по виробництву яловичини (Харківська область, Куп"янський район, с. Кучерівка, код 05437813, р/р № 26004301549 в ВАТ "Ощадбанк" № 939, МФО 350181) 85 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 941 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 28 листопада 2011 року.