Рішення № 19903095, 14.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2011 р. Справа № 57/190-10

вх. № 8345/4-57

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

3-ї особи - не з'явились

відповідача - ОСОБА_1,довір. від 02.10.11 року 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Блюкс Хаус", м. Харків

3-я особа , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача :

ДП “Іст Фрахт” , м. Київ

Товариство з обмеженою відповідальністю “Камаз-Транс-Сервіс”, м. Ровно

до ПП "Дім кави", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 155000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ “Блюкс Хаус” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою ( з урахуванням прийнятої заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача ПП “Дім кави” на свою користь за договором доручення № ТІR/Э3-22 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.02.2009 року загальну суму заборгованості у розмірі 269000,00 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за зазначеним договором доручення щодо своєчасної оплати винагороди за період з лютого по березень 2010 року за надані ним послуги по організації перевезення найманим вантажним транспортом товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2010 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП “Іст Фрахт” та ТОВ “Камаз-Транс-Сервіс”.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 листопада 2010 року призначено по справі № 57/190-10 комплексну судову почеркознавчу, технічну та економічну експертизу, провадження якої доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено на термін проведення експертизи.

До господарського суду Харківської області було повернуто матеріали справи № 57/190-10 від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса з висновком експерта.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 листопада 2011 року, у звязку з тим, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунені, поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 14 листопада 2011 року о 12:30 год.

У призначеному на 14 листопада 2011 року судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Позивач та треті особи у судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не надали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про направлення ухвали про поновлення провадження у справі, яка направлялась на адреси позивача, відповідача та третіх осіб. При цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами) та п.4.1.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2011 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами без участі представників позивача та третіх осіб.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2009 року між позивачем ТОВ «Блюкс Хаус» (експедитором) та відповідачем - ПП «Дім кави» (замовником) було укладено договір-доручення № ТIR/ЭЗ-22 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі по тексту договір доручення), відповідно до умов якого позивач - експедитор, діючи за дорученням довірителя-перевізника, у межах даного договору надає послуги з організації перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, у відповідності з діючим законодавством України, вимогами міжнародних Конвенцій та угод в області міжнародних перевезень ( п. 1.1. договору). На підставі даного договору доручення експедитор: 1) організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України і зарубіжних країн на підставі відповідних заявок; 2) виконує розсилку товарно-транспортної документації; 3) проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу; 4) бере участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством і вирішує з замовником претензійні питання; 5) за згодою сторін виконує інші доручення замовника ( п 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, сторони домовились, що конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці. Допускається отримання заявки по факсимільному зв'язку або електронною поштою (Е-mail).

Відповідно до п. 3.1 договору позивач зобовязався письмово підтвердити прийом заявки до виконання; забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного і цілком готового до перевезення обумовленого вантажу, в узгоджений сторонами термін; слідувати інструкціям замовника, що стосуються маршруту проходження, митної обробки, прикордонних переходів; негайно інформувати замовника про будь затримках і проблемах, що виникають при транспортуванні вантажу.

Пунктом 3.2.1, 3.2.3 договору сторони договору встановили обовязки замовника (відповідача у справі), який зобовязався: своєчасно передавати експедитору заявки на організацію міжнародних автомобільних перевезень вантажів або на надання інших послуг, зазначених у цьому договорі та своєчасно, в строк, узгоджений у кожному випадку, проводити розрахунки з експедитором.

При цьому пунктами 4.1.1., 4.4, 4.5 договору сторони домовились, що ціна включає в себе винагороду експедитора.

Порядок і термін оплати обумовлюється в разовій заявці спрямовується експедитору перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Термін оплати не може перевищувати три банківських дні з моменту отримання рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт. Оплата послуг експедитора (позивача у справі) проводиться замовником (відповідачем у справі) на розрахунковий рахунок експедитора (позивача) на підставі рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт.

Пунктом 4.4. договору-доручення передбачено, що строк оплати не може перевищувати три банківських дня з моменту отримання рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Як вбачається із матеріалів справи та наданих до суду додаткових письмових поясненнях третьої особи ДП «ІСТ ФАХТ», 12.01.2007 року між Дочірнім підприємством «Іст Фахт» та ТОВ «Блюкс хаус» було укладено договір - доручення № TIR/ЭЗ «Про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні», відповідно до умов якого, ДП «Іст Фахт» (експедитор) діючи за дорученням довірителя-перевізника межах даного договору надає послуги з організації перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень. При цьому, замовник (позивач у справі) зобовязався своєчасно та в строки, що обумовлені у кожному конкретному випадку, проводити розрахунки з експедитором (ДП «Іст Фахт»).

Як зазначає третя особа (ДП «Іст Фахт»), в наданих до матеріалів справи письмових поясненнях, на підставі заявок від замовника (позивача у справі), ДП «ІСТ ФРАХТ» надавав останньому експедиційні послуги, в тому числі щодо тих автомобілів (поставок), які є предметом розгляду даної справи. Всі вищевказані автомобілі були замовлені ТОВ «БЛЮКС ХАУС» та прибули за призначенням до отримувача вантажу ПП «ДІМ КАВИ» (відповідача), який і отримував вантаж, про що свідчить його печатка та підпис в міжнародній товаротранспортній накладній CMR. Також третя особа (ДП «Іст Фахт») зазначила, що перевізником цих товарів виступало ТОВ «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС» (третя особа - 2 у справі згідно укладеного 01.06.2005 року Договору № ТІР/ЭП-31/2 «Про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні» з ДП «ІСТ ФРАХТ». Перевезення здійснювалось на замовлення ТОВ «БЛЮКС ХАУС» та на підставі заявок, які виставлялись ДП «ІСТ ФРАХТ» на ТОВ «КАМАЗ-ТРАНС-СЕРВІС». Товар у перевізника приймався безпосередньо представниками ПП «ДІМ КАВИ».

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним належним чином виконувались свої зобовязання за Договором-доручення № TIR /ЭЗ-22 , зокрема, ним надано відповідачу послуги з організації перевезення найманим вантажним транспортом товару для ПП «Дім Кави» (відповідача у справі), проте, відповідач свої зобовязання щодо своєчасної оплати отриманих послуг не виконав, внаслідок чого, за період з грудня 2009 року по березень 2010 року у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 269000,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (договір доручення № TIR /Э3-22 про надання транспортно-експедиторський послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.02.2009 року та додатки до нього, договір № ТІР/ЭП-31/2 «Про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні», договір - доручення № TIR/ЭЗ «Про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні») укладені між їх сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 316 Господарського кодексу України, 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Цей договір є консенсуальним, двостороннім і оплатним. За своєю суттю він є договором про надання транспортних послуг.

Частинами 2 та 3 вказаної норми (статті 929 Цивільного кодексу України) передбачено, що положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного.

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлені засади діяльності експедитора, а саме, транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.

Аналогічні за змістом правові норми встановлені статтею 932 Цивільного кодексу України, якою передбачено право експедитора залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб, при цьому, у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Транспортно-експедиторські послуги носять оплатний характер, оскільки здійснюються за принципом їх виконання за рахунок клієнта, зокрема, нормами частини 2 статті 316 Господарського кодексу України, якими встановлено, що плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього кодексу. Аналогічні норми закріплені у статті 931 Цивільного кодексу України, згідно з якими, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 8, 12 статті 9 зазначеного Закону України встановлено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. При цьому, факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як встановлено статтями 316 Господарського кодексу України, статтею 931 Цивільного кодексу та статтею 9, 11, 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», зобов'язання експедитора полягають: у обовязках, повязаних з організацією процесу перевезення та прийняттям вантажу до перевезення; у обовязках, повязаних з переміщенням вантажу та обовязків, повязаних з видачею вантажу, в свою чергу, зобовязання клієнта полягають у тому, що він: по-перше, повинен надати експедитору відомості та документи, необхідні для виконання зобовязань, та, по-друге, зобовязаний своєчасно внести плату за послуги експедитора.

Обовязок своєчасно і в повному обсязі клієнтом сплачувати належну плату експедиторові за експедиторські послуги встановлені частиною 1 статті 931 Цивільного кодексу України, статтею 316 Господарського кодексу України, статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та умовами договору доручення (пунктом 3.2.3).

Натомість, як свідчать матеріали справи та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях, відповідач отримав за договором доручення № TIR/Э3-22 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.02.2009 року та додатковою угодою за ним від ТОВ «БЛЮКС ХАУС» (позивача у справі) за період з грудня 2009 року по березень 2010 року послуги від організації перевезення найманим позивачем вантажним транспортом товару (кофейних зерен) на загальну суму 269000 грн., що підтверджується в порядку статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» наступними документами: міжнародними товарно-транспортними накладними, рахунком-фактури та актом виконаних робіт, а саме: заявкою № 39 від 16 грудня 2009 року до договору № TIR/ЭP-22 від 01/02/2009 р. від ПП “ДІМ КАВИ” для ТОВ „БЛЮКС ХАУС”, рахунком-фактурою № СФ-00039 від 23 грудня 2009 р. на суму 38000,00 грн., актом № ОУ-0000042 здачі-прийняття робіт від 23 грудня 2009 р., міжнародною товарно-транспортною накладною А № 0011192, актом № 55 здачі-прийняття робіт від 22 січня 2010 р., рахунком-фактурою № 12/0019 на виконання робіт від 22.01.2010 р. на суму 24514, 00,00 грн., податковою накладною № 60 від 22.01.2010 р., вантажно-митною декларацією № 800000015/09 320284, заявкою № 37 від 11 грудня 2009 року до договору № TIR/ЭP-22 від 01/02/2009 р. від ПП “ДІМ КАВИ” для ТОВ „БЛЮКС ХАУС”, рахунком-фактурою № СФ-00037 від 18 грудня 2009 р. на суму 38000,00 грн., актом № ОУ-0000040 здачі-прийняття робіт від 18 грудня 2009 р., міжнародною товарно-транспортною накладною А № 0006888, актом № 1742 здачі-прийняття робіт від 29 грудня 2010 р., рахунком-фактурою № 12/0411 на виконання робіт від 29.12.2009 р. на суму 2819100,00 грн., податковою накладною № 1744 від 29.12.2009 р., вантажно-митною декларацією № 800000003/09 345801, заявкою № 38 від 11 грудня 2009 року до договору № TIR/ЭP-22 від 01/02/2009 р. від ПП “ДІМ КАВИ” для ТОВ „БЛЮКС ХАУС”, рахунком-фактурою № СФ-00038 від 22 грудня 2009 р. на суму 38000,00 грн., актом № ОУ-0000041 здачі-прийняття робіт від 29 грудня 2009 р., міжнародною товарно-транспортна накладною А № 0014569, актом № 56 здачі-прийняття робіт від 22 січня 2010 р., рахунком-фактурою № 12/0020 на виконання робіт від 22.01.2010р. на суму 27405, 00,00 грн., податковою накладною № 61 від 22.01.2010 р., вантажно-митною декларацією № 800000003/09 346039, міжнародною товарно-транспортною накладною А № 0012835, рахунком - фактурою № СФ-00003 від 5 лютого 2010 р. на суму 38000,00 грн., актом № ОУ-00003.1 здачі-прийняття робіт від 16 лютого 2010 р., рахунком-фактурою № 12/0045 на виконання транспортно-експедиторських робіт та послуг від 04 березня 2010 р. на суму 24296,00 грн., міжнародною товарно-транспортною накладною А № 0012187, рахунком-фактурою № СФ-00004 від 25 лютого 2010 р. на суму 38000,00 грн., актом № ОУ-00004.1 здачі-прийняття робіт від 5 березня 2010 р., рахунком-фактурою № 12/0048 на виконання транспортно-експедиторських робіт та послуг від 16 березня 2010 р. на суму 23804,00 грн., міжнародною товарно-транспортною накладною № 21932/2, рахунком-фактурою № 12/0055 на виконання транспортно-експедиторських робіт та послуг від 29 березня 2010 р. на суму 24300,00 грн., актом здачі-прийняття транспортно-експедиторських робіт від 29 березня 2010 р., актом № ОУ-00006.1 здачі-прийняття робіт від 18 березня 2010 р., рахунком-фактурою № СФ-00006 від 10 березня 2010 р. на суму 41000,00 грн., міжнародною товарно-транспортною накладною А № 0014369, рахунком-фактурою № СФ-00005 від 9 березня 2010 р. на суму 38000,00 грн., актом № ОУ-00005.1 здачі-прийняття робіт від 11 березня 2010 р., рахунком-фактурою № 12/0059 на виконання транспортно-експедиторських робіт та послуг від 12 квітня 2010 р. на суму 23809,00 грн., актом № 193 здачі-прийняття транспортно-експедиторських робіт від 12 квітня 2010 р., заявкою № 5 від 03 березня 2010 року до договору № TIR/ЭP-22 від 01/02/2009 р. від ПП “ДІМ КАВИ” для ТОВ „БЛЮКС ХАУС” на 1 арк., заявкою № 6 від 03 березня 2010 року до договору № TIR/ЭP-22 від 01/02/2009 р. від ПП “ДІМ КАВИ” для ТОВ „БЛЮКС ХАУС” на 1 арк., заявкою № 4 від 17 лютого 2010 року до договору № TIR/ЭP-22 від 01/02/2009 р. від ПП “ДІМ КАВИ” для ТОВ „БЛЮКС ХАУС” на 1 арк., заявкою № 3 від 01 лютого 2010 року до договору № TIR/ЭP-22 від 01/02/2009 р. від ПП “ДІМ КАВИ” для ТОВ „БЛЮКС ХАУС” на 1 арк.

Статтею 4 (мовою оригіналу) Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, що набула чинності для України згідно Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 1 серпня 2006 року № 57-V, встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Водночас відповідач не заперечував факт отримання їм вантажу кавових зерен від пункту його відправлення (Швейцарія) до пункту його призначення (Харків, Україна), проте, стверджував, що оплата за послуги за спірними актами не була їм узгоджена з позивачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 листопада 2010 року призначено по справі № 57/190-10 комплексну судову експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса. Згідно з висновком комплексної судової експертизи №11347/11348/11349, судовим експертом Хомутенко С.В. встановлено, що на підставі наданих документів, у звязку з відсутністю на них обовязкових реквізитів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року, не надається за можливе встановити розмір заборгованості ПП «Дім кави» (відповідачем у справі) перед ТОВ «Блюкс Хауз» (позивачем у справі).

Предметом позову у справі №57/190-10 є стягнення заборгованості за договором доручення № TIR/Э3-22 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.02.2009 року за актом здачі-приймання робіт (надання послуг), на якому згідно зазначеного висновку судової експертизи був відсутній обовязковий реквізит, передбачений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року, а саме: місце складання та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення.

З аналізу договору доручення вбачається, що сторони договору (пунктом 2.2 загальних умов) погодили можливість отримання експедитором (позивачем у справі) від замовника (відповідача у справі) заявки, в якій оговорюються умови по кожному конкретному замовленню, по факсимільному звязку або по електронній пошті (E-mail).

Суд при цьому зважає на те, що у відповідності до ч. 1.ст. 903 Цивільного кодексу України підставою для оплати послуги є саме факт її надання, а не документ в якому це відображено.

Водночас, після повернення справи з експертної установи, відповідач у судовому засіданні підтвердив факт надання позивачем послуг за спірним актом та наявність існування на момент розгляду справи заборгованості перед позивачем у сумі 269000,00 грн. за надані послуги.

Також, на виконання договору доручення сторонами, окрім договору також було підписано ще й додаткову угоду.

Матеріали справи містять також визнану відповідачем вимогу, що підтверджує існування його заборгованості перед позивачем у розмірі 269000,00 грн. за надані послуги організації перевезення найманим вантажним транспортом товару відповідно до Договору-доручення № TIR/Э3-22 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.02.2009 року.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та визнано відповідачем в процесі розгляду даної справи, відповідач порушував умови договору доручення № TIR/Э3-22 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.02.2009 року, з урахуванням додаткових угод до нього, щодо своєчасної оплати експедитору його послуг, внаслідок чого, виникла заборгованість відповідача у сумі 269000,00 грн.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з оплати послуг експедитора в сумі 269000,00 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати послуг експедитора за договором доручення № TIR/Э3-22 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, який був укладений між сторонами по справі 01.02.2009 року, з урахуванням додаткових угод до нього.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача плати експедитору в сумі 269000,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 629, 612, 929-932 Цивільного кодексу України, статтями 193, 316 Господарського кодексу України, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" суд, -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Дім Кави», м. Харків (61093, м. Харків, вул. Танкопія, 9/3, кв. 127, код ЄДРПОУ 24278444, р/р № 2600930127582 в ВАТ «РЕАЛ БАНК», МФО 351588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЮКС ХАУС", м. Харків (61148, м. Харків, вул. Командарма Корка, б. 22, кв. № 53, код ЄДРПОУ 35247507, п/р № 2600030013565 в ХФ ВАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 350620) суму заборгованності у розмірі 269000,00 грн., 2690,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2011 року

справа № 57/190-10