Рішення № 19903079, 21.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2011 р. Справа № 5023/7862/11

вх. № 7862/11

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Власова О.Ю. посв.№254 від 30.12.2009 року,

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився, позивача - <Текст >3-й особи - <Текст >відповідача - <Текст >3-й особи - <Текст >

розглянувши справу за позовом Прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави. в особі Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків 3-я особа <Текст >

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 6 кв.м. по АДРЕСА_1 на якій розташований самовільно встановлений кіоск, а також зобов'язати відповідача привести зазначену земельну ділянку у придатний для користування стан, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2011 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 10.10.2011 року о 10:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 07.11.2011 року о 11:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 15.11.2011 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.11.2011 року о 11:00 годині.

До господарського суду 21.11.2011 року від представника прокурора надійшов супрвідний лист (вх.34473), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи Довідку з ЄДРЮО та ФОП станом на 18.11.2011 року стосовно відповідача.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Прокурор у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення з відміткою про отримання.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 17.11.2011 року повернулась Ухвала суду від 07.11.2011 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходження відповідача є таким: АДРЕСА_2

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до розяснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, та зазначає прокурор у позовній заяві прокуратурою Ленінського району м. Харкова проведено перевірку з питань додержання вимог земельного законодавства України, під час якої встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 (відповідач) на території Харківської міської ради по АДРЕСА_1 в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, без встановлених чинним законодавством документів, які б посвідчували право користування земельною ділянкою та встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), самовільно використовується земельна ділянка площею 6 кв. м. для розміщення та експлуатації самостійно встановленого кіоску.

Як свідчать матеріали справи, земельна ділянка по АДРЕСА_1 ФО-П ОСОБА_1 не відводилася, правоустановчі документи на право власності або право користування на вказану земельну ділянку за останнім не зареєстровано.

Згідно до ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельних ділянок вважаються будь які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж: у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства»№ 271-VI від 15 квітня 2008 року, який набрав чинності 07.05.08 р., самовільне зайняття земельної ділянки - будь які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтями 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України № 677 26.05.2004 передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації відповідний орган приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Водночас, надання в оренду таких земельних ділянок оформляється відповідно до вимог, що містяться в статті 124 Земельного кодексу України: передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Проте, на час розгляду справи дане рішення відсутнє.

Стаття 15 Закону України „Про оренду землі" визначає істотні умови договору оренди землі, якими є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Стаття 21 Закону України „Про оренду землі " визначає, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Однак, з змісту тексту вказаної тимчасової угоди на короткострокове користування земельною ділянкою вбачається, що сторони передбачили розмір орендної плати без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є порушенням приписів ст. 21 Закону України „Про оренду землі".

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України „Про оренду землі" невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно зі ст.ст. 116, 123, 124, 125 ЗК України визначений порядок і підстави надання в оренду земельної ділянки, що здійснюється на підставі затверджених повноважним органом проекту відведення земельної ділянки, погоджень меж, встановлення меж у натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренд землі затверджується Кабінетом міністрів України.

Згідно статті 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Відповідно до статті 20 Закону України "Про оренду землі " укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Тобто, обов'язковою умовою чинності договору є державна реєстрація.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, що передбачено ст.125 Земельного кодексу України.

Перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку, передбачений ст. 126 Земельного кодексу України є вичерпний.

Земельне законодавство вимагає оформити належним чином, шляхом отримання в установленному законодавством порядку документа, що посвідчує право на земельну ділянку (ст. 126 Земельного кодексу України). Дані вимоги є обов'язкові для всіх осіб незалежно від форми власності.

Так зокрема відповідачем в порушення вимог ухвали суду від 22.09.2011р. та всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суду не надано доказів правомірного зайняття спірної земельної ділянки.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується актом обстеження земельно ділянки, та наявними в матеріалах справи доказами, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги прокурора та зобов'язати ФО-П ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 6 кв. м. по АДРЕСА_1 на якій розташований самостійно встановлений кіоск, а також зобов'язати ФО-П ОСОБА_1 привести зазначену земельну ділянку у придатний для користування стан.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (61015, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 6 кв. м. по АДРЕСА_1 на якій розташований самостійно встановлений кіоск.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (61015, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) привести самовільно зайняту земельну ділянку площею 6 кв. м. по АДРЕСА_1 у придатний для користування стан.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61015, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код одержувача - 24134490, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській обл., МФО банку одержувача - 851011, номер рахунку - 31110095700002, код бюджетної класифікації - 22090200, символ звітності банку - 095) 170,00 грн. державного мита.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61015, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код одержувача - 24134490, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській обл., МФО банку одержувача - 851011, номер рахунку - 31219264700002, код бюджетної класифікації - 22050003) 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

<Дата >

Суддя (підпис< Текст >Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/7862/11 складено та підписано 24.11.2011 року.