Рішення № 19902983, 21.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2011 р. Справа № 5023/8579/11

вх. № 8579/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за дорученням; 3-ї особи <Текст >відповідача - не з"явився, 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Об"єднання підприємств "Український музичний альянс", м. Київ 3-я особа <Текст >

до Акціонерного товариства "ОНІКС", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 30248,42 грн. та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 30248,42 грн. заборгованості, з яких: 26546,56 грн. основний борг, 1032,43 грн. пеня, 1765,76 грн. інфляційні, 903,67 грн. три відсотки річних, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору № 01-01/02/07/Е, укладеного між сторонами 01.02.2007 року. Крім того, просить суд зобов'язати відповідача надати відомості про доходи, визначені згідно з положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, що одержані АТ "Онікс" у третьому кварталі 2010 року, першому та другому кварталі 2011 року з того виду діяльності, в процесі якої здійснювалося комерційне використання фонограм, облікованих з комерційною метою, їх примірників та зафіксованих у них виконань, та відомості про розмір винагороди (роялті), розрахованої з таких доходів. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника відповідача на повідомленні про відкладення розгляду справи.

07.11.2011 року до господарського суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Дана заява досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

07.11.2011 року до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання чинності судовим рішенням по справі 2а-4293/09/2670, що було винесено окружним адміністративним судом м. Києва, відповідно до якого було визнано протиправним та скасовано рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 02.04.2009 року № 7/2009-УО.

17.11.2011 року до господарського суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Суд, дослідивши надані заперечення, долучає їх до матеріалів справи.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та відмовляє в його задоволенні.

21.11.2011 року до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування документів, в якому він просить суд витребувати у позивача дані про перерахування винагороди, отриманої у АТ "Онікс" суб'єктам прав інтелектуальної власності.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання відхиляє його, виходячи з наступного. Згідно ч. 3 ст. 38 ГПК України, сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази. Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990р. №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" суд витребує докази у разі виникнення у учасників судового процесу труднощів в поданні додаткових доказів.

Суд вважає, що дане клопотання є необґрунтованим, оскільки відповідачем не вказано обставин, які можуть підтвердити ці докази та яке значення для справи матиме цей доказ, крім того обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

На підставі свідоцтва № 6/УО від 02.04.2009 року ОП “Український музичний альянс”(надалі Позивач або Організація) є організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань шляхом їх публічного сповіщення в ефір та публічного сповіщення по проводах (через кабель).

АТ “Онікс”(надалі також - Відповідач або Мовник) є суб'єктом комерційного використання фонограм та зафіксованих у них виконань способом їх публічного сповіщення в передачах ефірного радіомовлення. Факт здійснення ефірного радіомовлення підтверджується зокрема наявністю у відповідача ліцензій Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення серії НР № 2407 від 02.12.2005 року та серії НР № 2452 від 22.12.2005 року. Зазначені відомості є загальнодоступними та формуються Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення в Державному реєстрі телерадіоорганізацій України, що розміщений в тому числі на веб-сторінці www.nrada.gov.ua. Наявність у Відповідача відповідних ліцензій підтверджується і листом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 16/1136 від 30.05.2011 року.

01.02.2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників № 01-01/02/07/Е (надалі - Договір).

За приписами п. 2.1.2. Договору, Мовник зобов'язаний щоквартально нараховувати і сплачувати Організації винагороду (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників в ефір у розмірі 2 відсотків доходів (доходи визначаються згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку), одержаних Мовником з того виду діяльності, у процесі якого здійснюється використання об'єктів суміжних прав, пропорційно часу виходу творів в ефір. Податок на додану вартість на виплату винагороди (роялті) не нараховується. Сума винагороди (роялті) повинна сплачуватися на рахунок Організації до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Згідно з п. 2.1.3. того ж Договору Мовник зобов'язується надавати Організації відомості про доходи і розрахунок сум, що підлягають виплаті винагороди (роялті) по встановленій формі (Додаток № 2 до договору - Розрахунковий лист) не пізніше 10 днів після закінчення звітного періоду (кварталу) в електронному вигляді на електронну адресу irson@uma.in.ua або факсом 8 (044) 272-05-64. Розрахункові листи, які належним чином заповнені, з печаткою та підписом, повинні бути також відправлені по почті листом з повідомленням про вручення на адресу Організації.

Обов'язковість самостійного нарахування винагороди (роялті) та її сплати, а також надання відомостей про розмір доходів, з якого здійснюється нарахування винагороди роялті, встановлена і законодавством.

Відповідно до п. 5 розділу II додатка до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 року “Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань” суб'єкти комерційного використання самостійно нараховують згідно з договором про виплату винагороди (роялті), що укладений з відповідною уповноваженою організацією колективного управління суму належної до сплати винагороди (роялті), перераховують її в установлений договором строк на рахунок зазначеної організації та подають їй у письмовій формі відомості, необхідні для збирання і розподілу винагороди (роялті).

Частиною 4 статті 43 Закону України “Про авторське право і суміжні права” визначено, що особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Згідно з Розрахунковим листом № 1, складеним Відповідачем 30.04.2010 року, сума винагороди (роялті), що підлягає виплаті за використання фонограм та зафіксованих у них виконань у першому кварталі 2010 року, складає 11 700,30 грн.

Розрахунковим листом № 4, складеним Відповідачем 31.12.2010 року, визначено винагороду (роялті), що підлягає виплаті за використання фонограм та зафіксованих у них виконань у четвертому кварталі 2010 року, у розмірі 11 102,00 грн.

Розмір винагороди, що нарахований Відповідачем за використання об'єктів суміжних прав у другому кварталі 2010 року, відображений в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УО-0001602 від 30.06.2010 року та складає 3 744,26 грн.

Проте, всупереч вимогам законодавства та умовам Договору Відповідачем не здійснювалась виплата винагороди (роялті) за період використання фонограм та зафіксованих у них виконань з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, тобто за 6 звітних квартали, а також нарахування такої винагороди та надання відомостей про доходи і розрахунок сум винагороди (роялті) за встановленою Договором формою за третій квартал 2010 року, перший та другий квартал 2011 року.

Таким чином, розмір винагороди, що нарахована та несплачена Відповідачем за використання фонограм та зафіксованих у них виконань за перший, другий та четвертий квартал 2010 року складає 26 546,56 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.3. Договору у разі затримки платежів, передбачених пунктом 2.1.2., Мовник зобов'язаний виплатити Організації пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний день затримки платежів.

Ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції. Штрафні санкції у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України).

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобовязання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 1032,43 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 903,67 грн. трьох відсотків річних та 1765,76 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30248,42 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Суд, перевіривши матеріали справи, розрахунок ціни позову, наданий позивачем, враховуючи те, що позов направлений до суду 10.10.2011 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, не знаходить правових підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності позивачем не порушений.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, а також враховуючи те, що позов до суду поданий 17.10.2011 року до набрання чинності Законом України "Про судовий збір", суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі - відмовити.

В задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у позивача - відмовити.

В задоволенні заяви про застосування строк позовної давності - відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Онікс" (61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 15, код ЄДРПОУ 18004961, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (04053, м. Київ, вул. Артема, 1-5, пр. 814, код ЄДРПОУ 31815383, р/р 2600409163 в ПуАТ "СЕБ Банк" МФО 300175) - 26546,56 грн. заборгованості, 1032,43 грн. пені, 1765,76 грн. інфляційних, 903,67 грн. трьох відсотків річних, 387,49 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зобов'язати Акціонерне товариство "Онікс" (61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 15, код ЄДРПОУ 18004961, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) надати Об'єднанню підприємств "Український музичний альянс" (04053, м. Київ, вул. Артема, 1-5, пр. 814, код ЄДРПОУ 31815383, р/р 2600409163 в ПуАТ "СЕБ Банк" МФО 300175) відомості про доходи, визначені згідно з положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, що одержані АТ "Онікс" у третьому кварталі 2010 року, першому та другому кварталі 2011 року з того виду діяльності, в процесі якої здійснювалося комерційне використання фонограм, облікованих з комерційною метою, їх примірників та зафіксованих у них виконань, та відомості про розмір винагороди (роялті), розрахованої з таких доходів, відповідно до п. 2.1.3 договору.

Суддя (підпис< Текст >Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 23 листопада 2011 року