Рішення № 19902906, 15.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2011 р. Справа № 5023/8492/11

вх. № 8492/11

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судовогозасідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов.)

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" в особі Першої Харківської філії Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис", м. Харків 3-я особа <Текст >

до малої приватної фірми "Дельта", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 75992,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "АКБ "Базис" в особі Першої Харківської філії ПАТ "АКБ "Базис", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, МПФ "Дельта", про стягнення заборгованості по кредитному договору № 26/11 від 18.02.2011р. в розмірі 75992,30 грн., в т.ч. :

- 60000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом;

- 3456,82 грн. - сума заборгованості по процентах за користування кредитом;

- 10888,76 грн. - штраф за порушення строку повернення кредиту за період з 12.03.2011 року по 11.09.2011 року;

- 1646,72 грн. - штраф за порушення строку сплати процентів за користування кредитом за період з 12.03.2011 року по 11.09.2011 року.

Представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду, яка направлялась за адресою, по якій відповідач зареєстрований, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак поштове відправлення повернуто поштою з довідкою про те, що за вказаною адресою адресат не знаходиться.

Суд належним чином повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, однак відповідач своїми процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Суд, вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

18.02.2011 року між Публічним АТ "АКБ "БАЗИС" в особі Першої Харківської філії ПАТ "АКБ "БАЗИС" (позивач, банк) та Малою приватною фірмою "Дельта" (відповідач, позичальник) був укладений кредитний договір № 26/11, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 60000,00 грн. строком з 18.02.2011р. по 28.02.2011 року, а позичальник, відповідно, зобов'язався належним чином використати та повернути кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних (п.1.1).

Додатковою угодою № 1 від 28.02.2011 року до кредитного договору встановлено строк погашення кредиту до 11.03.2011 року.

Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 60000,00 грн., що підтверджується архівною випискою з позичкового рахунку № 2062130294 за період з 18.02.2011 року по 12.10.2011 року.

Однак відповідач не повернув суму кредиту в встановлений строк, а саме до 11.03.2011р. та не сплатив відсотки за користування кредитом.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок відсотків по кредиту, згідно з яким за період з 18.02.2011р. по 11.10.2011р. нараховані відсотки в розмірі 3456,82 грн.

Нарахування відсотків відповідає умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення, він визначається календарною датою або вказівкою на подію яка має неминуче настати. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом такими, що прострочив виконання зобовязання по договору кредиту.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення домовленості сторін, позику не повернув, відсотки за користування нею не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Окрім того, правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджували сплату заборгованості по договору кредиту та договору поруки, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 60000,00 грн. та відсотків за користування кредитом у сумі 3456,82 грн. правомірні та обґрунтовані, не спростовані відповідачем, та підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 7.2 договору кредиту відповідач сплачує позивачу штраф:

- в разі користування кредитними коштами понад строк, встановлений цим договором в розмірі 3 % за кожний місяць від суми простроченої заборгованості за Кредитом (сплата здійснюється за фактичну кількість прострочених днів, враховуючи фактичну кількість днів у місяці 30 або 31);

- за недотримання строків сплати нарахованих відсотків - у розмірі 10 % (десять відсотків) від суми несплачених відсотків за користування Кредитом за кожний місяць (сплата здійснюється за фактичну кількість прострочених днів, враховуючи фактичну кількість днів у місяці 30 або 31).

До матеріалів справи надані розрахунки, згідно з якими позивачем за порушення строку повернення кредиту за період з 12.03.2011 року по 11.09.2011 року нарахований штраф у сумі 10888,76 грн., за порушення строку сплати процентів за користування кредитом за період з 12.03.2011 року по 11.09.2011 року нарахований штраф у сумі 1646,72 грн.

Надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, відносинам, що склались між сторонами, та приймаються судом.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 12535,48 грн. підлягають задоволенню.

На підставі наведеного уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Держмито та судові витрати покласти на відповідача у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд <Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Малої приватної фірми "Дельта" (62343 Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Зелена, буд.26, код 14109284, п/р 2600330094 у Першій Харківській Філії ПАТ "АКБ "БАЗИС", МФО 351599) на користь Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" в особі Першої Харківської Філії Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" (61068 м. Харків, вул. Плеханівська, 85/87, код 22666159, рахунок 29090966 у Першій Харківській Філії ПАТ "АКБ "БАЗИС", МФО 351599) суму заборгованості по кредитному договору № 26/11 від 18.02.2011 року в розмірі 60000,00 грн., суму заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 3456,82 грн., штраф у розмірі 12534,48 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 759,92 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Яризько В.О.

Повний текст рішення підписаний 21.11.2011р.