Рішення № 19902880, 21.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2011 р. Справа № 5023/7946/11

вх. № 7946/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. ВММ № 980223 від 04.02.2010р.). 3-ї особи <Текст >відповідача - не з*явився.

3-ї особи ОСОБА_2 (дов. № 17 від 08.09.2011р.); ОСОБА_3 (дов. № 19 від 08.09.2011р.).

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Ізюм, Харківської області 3-я особа <Текст >

до Ізюмського міського районного управління юстиції, м. Ізюм, Харківської області

3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача- Головне управління юстиції у Харківський обл., м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з позовною заявою до Ізюмського міськрайонного управління юстиції з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 2457,64 грн., 3% річних в сумі 895,93 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2009 року по справі №42/87-09 було стягнуто з відповідача заборгованості в сумі 14043,68 грн., однак, як посилається позивач, вищевказана заборгованість не була сплачена відповідачем, тому вищевказані обставини стали причиною звернення позивача з відповідним позовом про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду від 26.09.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.10.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача на підставі ст.27 ГПК України - Головне управління юстиції у Харківській області (м. Харків, вул. Петровського,16), з метою надання пояснень стосовно заборгованості відповідача за рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2009 року.

В судовому засіданні 09.11.2011 року була оголошена перерва до 21.11.2011 року.

Представник відповідача в процесі розгляду справи надав відзив на позовну заяву вх.№19399 від 10.10.2011р., в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач вказує на те, що утримання Ізюмського міськрайонного управління юстиції здійснюється за рахунок Державного бюджету України та рахунки в Ізюмському УДК не відкриті. Як посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, він звертався до головного управління юстиції в Харківській області з листом щодо вирішення питання про погашення заборгованості, проте відповіді не отримав.

В судовому засіданні 21.11.2011року представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та надав усні пояснення зазначивши, що він помилково зазначив у позовній заяві, про те, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат є штрафними санкціями, як одне із нормативного обґрунтування заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 21.11.2011 року не з*явився, за вх.№34370 від 18.11.2011 звернувся до господарського суду з клопотанням щодо розгляду відповідного спору без участі представника відповідача, у зв'язку із неможливістю представника відповідача прибути в судове засідання. За вх.№34369 від 18.11.2011 року представник відповідача надав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначено про те, що діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованим окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення.

Представник третьої особи надав пояснення по суті спору, в яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з посиланням на те, що відповідач є самостійним суб'єктом господарювання, тому третя особа не може відповідати за грошові зобов'язання відповідача, які виникли з відповідної позовної заяви, крім того, представник третьої особи в своїх поясненнях звернув увагу на те, що діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

Розглянувши клопотання відповідача щодо розгляду справи без його участі господарський суд, враховуючи згоду представників позивача та третьої особи, визнав його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та задовольнив вказане клопотання.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу господарського суду Харківської області від 22.01.2007р. по справі № 46/281-06, який виданий на виконання рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2006р. та ухвали господарського суду від 22.01.2007р., з Ізюмського міського управління юстиції Харківської області на користь Ізюмського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства стягнута основна сума заборгованості в розмірі 13787,81 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 137,87 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., всього 14043,68 грн.

24.09.2008р. між Ізюмським житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу вимоги (далі - договір), відповідно до якого Ізюмське житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство зобов'язалось продати, а позивач, відповідно, зобов'язався прийняти та сплатити вимогу Ізюмського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства до відповідача на загальну суму 14043 грн. 68 коп., що підтверджена наказом Господарського суду Харківської області.

Відповідно до умов вищезазначеного договору позивач сплатив на користь Ізюмського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства 2945 грн. 17 коп., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 15 від 24.09.2008р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2009 року у справі №42/87-09 були задоволені позовні вимоги повністю та стягнуто з відповідача - Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованість у сумі 14043,68 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 140,43 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

23.09.2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області інфляційних нарахувань в сумі 2457,64 грн. та 3%річних в сумі 895,93 грн. за період з 03.08.2009 року по 20.09.2011 року на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, мотивуючи позовні вимоги тим, що сума основного боргу, яка виникла на підставі договору купівлі - продажу від 24.09.2008 р., була предметом розгляду справи № 42/87-09 та станом на день подання цього позову не погашена відповідачем, тому позивач звернувся до господарського суду Харківської області із вищевказаним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. І ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов*язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов*язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №40/354-10 від 08.06.2011 року.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 2457,64 грн. та 3%річних в сумі 895,93 грн. за період з 03.08.2009 року по 20.09.2011року обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 599, 604, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст.173, 179, 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання відповідача про розгляд справи без його участі.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул.Фрунзе, 32, код 33201337) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (64300, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р 26056052225000 Ізюмське відділення ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533) - інфляційні витрати в сумі 2 457,64 грн., 3%річних в сумі 895,93 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,0 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу 236,0 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Задорожна І.М.

Повне рішення складено 23.11.2011 року