Рішення № 19902760, 15.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2011 р. Справа № 5023/8149/11

вх. № 8149/11

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Боброва Д.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №26 від 10.01.2011 року;

3-ї особи <Текст >відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків - Капітал", м. Харків; 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків; 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Харків - Капітал", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 17867,70грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

15.11.2011р. позивач надав до канцелярії суду клопотання про долучення поданих ним документів (вх.№34134) та супровідним листом (вих.№15/11/11-1 від 15.11.2011р.) документи для долучення до матеріалів справи.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

15.11.2011р. позивач надав до канцелярії суду за вих. №575 від 08.11.2011р., у зв"язку з перерахунком суми заборгованості, уточнення до позовної заяви, в яких просить суд стягнути з відповідача 17865,21грн., з яких: 15143,86грн. основного боргу, пеня за весь час дії договору - 1160грн., інфляційні - 337,73грн., 3% річних - 218,07грн., пеня - 1005,55грн. Разом із цим було надано докази надсилання уточнень відповідачу.

Розглянувши заяву позивача, суд встановив, що це фактично заява про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

За таких обставин, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Представник позивача в судовому засіданні 15.11.2011р. позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання 15.11.2011р., не з"явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Зокрема, ухвалу суду про відкладення розгляду справи від 01.11.2011р. відповідачу було вручено 04.11.2011р. (поштове повідомлення, арк. спр. 98).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи , в той час як відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, про причини неможливості направити у судове засідання свого представника не повідомив, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №ХК-4/106_2011 від 01.03.2011р., відповідно до умов якого наймодавець (позивач) передає, а наймач (відповідач) приймає у строкове платне користування СТО, включно із майном, вказаним у Акті приймання-передачі до даного договору (об"єкт), за який наймач сплачує наймодавцеві вказану у даному договорі орендну плату протягом строку оренди. Об"єкт розташований за адресою: м. Харків, вул. Автострадна, 193; загальна площа об"єкту 121,9м.кв. та об"єкт є власністю наймодавця.

Відповідно до п.9.2. договору, строк дії оренди за даним договором 2 роки 11 місяців, з моменту підписання Акту приймання-передачі, з правом переважної пролонгації договору. Отже, станом на момент розгляду справи, договір оренди №ХК-4/106_2011 від 01.03.2011р. є діючим.

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі до договору оренди №ХК-4/106_2011р. від 01.03.2011р. (арк. спр. 13).

Відповідно до п.2.4. договору, наймач зобов"язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі в порядку та в строк передбачені даним договором.

Згідно п.2.5. договору, наймач зобов"язався нести витрати, пов"язані із утриманням, експлуатацією об"єкту, в тому числі витрати на теплопостачання, водопостачання, каналізацію, електропостачання, вивіз побутових відходів, телефонний зв"язок.

Відповідно до п.6.2. договору, розмір орендної плати встановлено у наступному розмірі: з березня 2011 року по квітень 2011 року - 6000грн.; з травня 2011 року по жовтень 2011 року - 8000грн., починаючи з листопада 2011 року - 7500грн. в місяць, у тому числі ПДВ 20%.

Орендна плата не включає комунальні платежі, оплату телефонних переговорів та інші обов"язкові платежі із утримання об"єкту - вони сплачуються самостійно наймачем.

Сума компенсації витрат наймача за електроенергію, у тому числі втрат у електричних мережах власника та вартість реактивної електричної енергії, підлягають сплаті наймачем на розрахунковий рахунок наймодавця в строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) відповідачу було пред"явлено до сплати суму грошових коштів у розмірі 23378,86грн.(арк. спр. 14-16), проте в акті від 30.04.2011р. позивачем було включено суму пені, в порядку п.7.2. договору, у розмірі 1235грн., що не може бути прийнято судом як доказ на підтвердження суми основного боргу. Таким чином, за березень - травень 2011 року, відповідач мав сплатити позивачу 22143,86грн., з яких 20000грн. - орендна плата, а 2143,86грн. - витрати наймодавця на електроенергію

Відповідно до матеріалів справи, а саме виписок банку, відповідачем було сплачено 7000грн., із призначенням платежу - орендна плата.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов"язання за договором оренди виконав в повному обсязі, проте, відповідач свої зобов"язання за договором оренди виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв"язку з чим, позивач направляв на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за вих. №250 від 25.05.2011р., яку відповідач отримав 30.05.2011р. (арк. спр. 22-23), проте, сума заборгованості відповідачем сплачена не була.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість із орендної плати та витрат на електроенергію, яка становить 15143,86грн. (13000,00грн. та 2143,86грн., відповідно), не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди №ХК-4/106_2011 від 01.03.2011р. у сумі 15143,86грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 15143,86грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку позивачем вірно було здійснено розрахунок 3% річних на суму 218,07 грн. та втрат від інфляції на суму 337,73 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем контррозрахунку відповідних сум не було надано до суду.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми втрат від інфляції у розмірі 337,73грн. та 3 % річних в сумі 218,07 грн.

Крім того, правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені за час дії договору у розмірі 1160,00грн., нарахованої на підставі п.7.2. договору.

Пунктом 7.2. договору було передбачено, що у разі прострочення внесення орендної плати в строки визначені п.6.1. договору (щомісячно передплатою, до 10 числа поточного місяця), наймач сплачує наймодавцеві пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Розрахунки позивача, подані разом з позовною заявою та в процесі розгляду справи: пені, нарахованої за несплату орендної плати в сумі 1160,00грн., незважаючи на те, що позивачу в ухвалах суду було запропоновано надати розрахунок пені у відповідності із нормами діючого законодавства, - були зроблені без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

Згідно ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

За таких обставин, враховуючи приписи Вищого господарського суду України, викладені в Інформаційному листі від 11.04.2005 р. № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", суд відмовляє в задоволенні суми пені у розмірі 1160,00грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1005,55грн., нарахованої на суму боргу за прострочення оплати витрат на електроенергію, суд, визнав їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін щодо нарахування неустойки у випадку порушення зобов"язань з боку відповідача щодо строків оплати витрат на електроенергію. Пунктом 7.2. договору сторони погодили лише нарахування пені у разі прострочення внесення орендної плати, а, відповідно до п.6.2. договору, витрати наймодавця на електроенергію не входять до орендної плати, хоча і підлягають відшкодуванню наймачем.

Посилання ж позивача на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", як на підставу, стягнення неустойки, суд не приймає до уваги, оскільки цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 343, 509, 525, 526, 598, 612, 625, 629, 651, 762, 782 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Св-во серія НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків - Капітал" (юр. адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, корп. В, к.1608б; пошт. адреса: 61016, м. Харків, вул. Магнітогорська, 1; р/р №2600035317501 в ПАТ "Банк Петрокеммерц-Украина" м. Харкова, МФО 300120, код ЄДРПОУ 32562659) 15143,86грн. основного боргу, інфляційні - 337,73грн., 3% річних - 218,07грн., 156,99грн. державного мита та 207,39грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Рильова В.В.

Повний текст рішення підписаний 21.11.2011р.

Справа №5023/8149/11