Рішення № 19902618, 16.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2011 р. Справа № 5023/8044/11

вх. № 8044/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №14-20-5304 від 24.11.10 р.;

3-ї особи <Текст >відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Бориспільської міської ради Київської області 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка ЛТД", м. Харків 3-я особа <Текст >

про внесення змін до умов договору та стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

Бориспільська міська рада Київської області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка ЛТД" щодо внесення змін до умов договору оренди від 16.09.2004 р., який укладено між позивачем та відповідачем. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати надходжень бюджету за оренду у розмірі 26 951,12 грн. Крім того, судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

16.09.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди землі під будівництво житлово - офісного комплексу по вул. Київський Шлях, 95 в м. Бориспіль, площею 1,4406 гектарів.

На час укладання договору була встановлена орендна плата у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки.

14.12.2005 року була укладена додаткова угода про зміну відсоткової ставки орендної плати на 1 % від нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 34 ст.26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання врегулювання земельних відносин. У відповідності до зазначених повноважень Бориспільською міською радою було прийнято рішення від 22.02.2007 р. №1153-11-У "Про приведення договорів оренди землі у відповідність до Закону України "Про плату за землю" та рішення міської ради від 12.06.2008 № 4102-35-5 "Про зміну відсотків орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в договорах оренди землі, укладених до 06 березня 2008 року", яким Відповідачу встановлено орендну плату за орендовану земельну ділянку, в залежності від її цільового призначена (будівництво багатоповерхових будинків" в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі.

Бориспільська міська рада є органом місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади та здійснювати від її імені та в її інтересах функції, визначені законами України.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Бориспільська міська рада є юридичною особою до повноважень якої в галузі земельних відносин на території міст згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України відноситься зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

Право оренди згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

-відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності;

-статтею 13 цього ж Закону встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства;

-відповідно до статті 15 Закону України „Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку їх внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди землі;

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.08 внесені зміни до частин 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон), згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому в разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

На даній час, статтею 21 Закону України „Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України:

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

288.4.Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

288.5.Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

288.5.2.не може перевищувати: а)для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, у відповідності з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року та Податковим кодексом України з 04.06.2008 р. розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України", а спірний договір в цій частині є таким, що суперечить чинному законодавству.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може бути меншою за 3% але не більше 12 % від їх нормативної грошової оцінки, а у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Відповідно до пункту 6 Договору оренди зі змінами: „ Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1 (один) відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У пункті 8 Договору зазначено, що розмір орендної плати переглядається уразі:

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Таким чином, для приведення у відповідність Договору оренди земельної ділянки від 16.09.2004 року вимогам діючого законодавства, необхідно внести зміни до пункту 6, а саме в частині визначення розміру орендної плати у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в частині 1 статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частина 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції на момент укладення між сторонами договору передбачала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не реагував на письмові пропозиції міської ради, а саме листи №12-31-4716 від 10.07.08 р., №12-31-4459 від 08.09.11 р. (аркуші справи 26-27) щодо внесення змін до Договору і одночасно ухилявся від виконання Закону, а відтак і, виконання зобов'язань щодо перегляду розміру орендної плати (раз у рік), відповідач порушив умови Договору.

Судом встановлено, що відповідач проігнорував рішення міської ради від 12.06.2008 № 4102-35-5 "Про зміну відсотків орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в договорах оренди землі, укладених до 06 березня 2008 року", яким Відповідачу встановлено орендну плату за орендовану земельну ділянку, в залежності від її цільового призначена (будівництво багатоповерхових будинків) в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач на неодноразові звернення позивача ради щодо внесення змін до договору і встановлення розміру орендної плати у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі не відреагував, та порушував умови договору, суд вважає позовні вимоги позивача в частині внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.09.04 р., укладеного між позивачем та відповідачем обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неодержаного прибутку (упущена вигода) - збитків у розмірі 26 951,12 грн., суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в цій частині з огляду на наступне.

У відповідності до статі 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Неодержаний прибуток (упущена вигода) це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки; 2) шкоди;3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266-6/492).

Як вже зазначалось вище, позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач на неодноразові звернення позивача ради щодо внесення змін до договору і встановлення розміру орендної плати у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі не відреагував, чим порушував умови договору, але ж позивачем не зазначено, що у відповідача наявна заборгованість відповідно до розміру орендної плати визначеної договором оренди від 16.09.04 р.

Як вбачається з аналізу положень статті 2 та частини 2 статті 15 Закону України "Про плату за землю" за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, визначених у статях 125-126 Земельного кодексу України, які засвідчують право на земельну ділянку у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобовязанням сплатити за період користування у поточному році податку на землю.

Згідно ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, землекористувачі, які не є орендарями, сплачують земельний податок.

Такої позиції дотримується Вищий господарський суд України у, зокрема, у постановах від 19.07.10р. №7/185, від 07.07.09р. №16/287.

Відповідно до п.3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місіцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загадьні положення ст..22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усії чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв"язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини у розумінні ст.1193 ЦК України.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку про відсутність причинного зв'язку між використанням відповідачем вказаної земельної ділянки та неотриманням позивачем упущеної вигоди, як елементів, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди.

Крім того, відповідно до ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, в тому числі шляхом прийняття органами місцевого самоврядування рішень з цього приводу.

Згідно зі ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993р. №284, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані.

Таким чином, статтею 156 Земельного кодексу України, на відміну від п.5.1 наведеного вище Порядку, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа.

Згідно п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 26 951,12 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.58, 92 Конституції України, ст.ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 623, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 55, 56, 57, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Пункт 6 Договору оренди земельної ділянки від 16.09.2004 укладеного між Бориспільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка - ЛТД", площею 1,4406 га під будівництво житлово-офісного комплексу по вул. Київський Шлях, 95 в м. Борисполі, зареєстрованого у Бориспільському міському відділенні Київської регіональної філії центру ДЗК 23.09.2004 за № 040433700005 та викласти його в наступній редакції:

„ Річна орендна плата вноситься Орендарем виключно в грошовій формі у розмірі 5% (п'яти) відсотків від нормативної грошової оцінки земель, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у місті Бориспіль Київської області.

3.В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка-ЛТД" (61000, м. Харків, вул. Тобольська, 42, код ЄДРПОУ 20574157 ) на користь Бориспільської міської ради (08300, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, код ЄДРПОУ 3300337, рахунок 35411035001827 в Бориспільському УДК, МФО 821018) державне мито у розмірі 85,00 грн.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудпереробка-ЛТД" (61000, м. Харків, вул. Тобольська, 42, код ЄДРПОУ 20574157) на користь Бориспільської міської ради (08300, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, код ЄДРПОУ 3300337, рахунок 35411035001827 в Бориспільському УДК, МФО 821018) витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Светлічний Ю.В.

Справа №5023/8044/11

Повне рішення складене 17 листопада 2011 року.