Рішення № 19902566, 14.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2011 р. Справа № 5023/7734/11

вх. № 7734/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №02-15/3806/1 від 22.12.10 р.;

3-ї особи <Текст >відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 22 575,44 грн. кредитних коштів, 1426,75 грн. за процентами за користування кредитом, 6 312,61 грн. пені за кожний день прострочки виконання зобов"язань у розмірі подвійної гоблікової ставки НБУ від суми заборгованості, що загалом становить 30 314,80 грн., які виникли унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов2язань згідно договору №13-07/К про надання кредитної лінії від 27.03.07 р., який укладено між позивачем та відповідачем. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 303,15 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

27 березня2007 року між Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" (далі по тексту - позивач) і фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) укладено договір про надання кредитно лінії №13-07/к від 27 березня 2007 року з передбаченими його п. п 1.1., 1.2, 1.3 лімітом кредитування в 30000,0 грн., строком повернення кредиту 25.03.2009 р. та з процентною ставкою зі користування кредитними коштами у розмірі 20% річних.

Додатковими до вищевказаного договору угодами за №№ 6, 7, 8 від 27 червня 2007 р., 21 липня 2007 р., 25 березня 2009 року строк повернення кредиту змінено на 23 березня 2010 р. процентну ставку за користування кредитними коштами у розмір 20% річних з 27.03.07 р., 23% річних з 21.07.08 р., 25% річних : 25.03.09 р.

Із закінченням зазначеного строку кредитні кошті відповідачем не повернуто, проценти за користування своєчасно (тобто щомісячно) несплачені, що є порушенням п. п. 1.2 3.6 договору про надання кредитної лінії №13-07/к від 27 березні 2007 року.

Відповідно до пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України розмір і порядок отримання відсотків за договором позики встановлюється договором. Правила статті 1048 Цивільного кодексу України поширюються й на кредитні правовідносини (пункт 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов"язання згідно договору про надання кредитної лінії виконав, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 30 000, 00 грн., а відповідач свої зобов"язання виконував не належним чином, унаслідок чого виникла заборгованість: 22 575,44 грн. заборгованість за кредитом та 1 426,75 грн. заборгованість за процентами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів в частині стягнення заборгованості: 22 575,44 грн. заборгованість за кредитом та 1 426,75 грн. заборгованість за процентами правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 6 312,61 грн. пені.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до п. 4.2.6 договору про надання кредитної лінії, у випадку несвоєчасної сплати отриманих кредитних коштів ті процентів відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійно облікової ставки НБУ від суми боргу, що діє на момент його виникнення - за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 510, 530, 549 Цивільного Кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61057, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська,4, код ЄДРПОУ 19358721) 22 575,44 грн. кредитних коштів, 1 426,75 грн. за процентами за користування кредитом, 6 312,61 грн. пені, державне мито у розмірі 303,15 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Светлічний Ю.В.

Справа №5023/7734/11

Повне рішення складене 15 листопада 2011 року.