Рішення № 19902411, 24.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2011 р. Справа № 5023/7579/11

вх. № 7579/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 26.05.2011р.).

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 28.09.2011р.). 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Самойлівський елеватор", с. Самійлівка, Харківської області 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю ім. газети "Ізвєстія" с. Верхнєводяне, Харківської області 3-я особа <Текст >

про виконання договірних зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Самойлівський елеватор" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ім. газети "Ізвєстія" с. Верхнєводяне, в якій просить суд стягнути з відповідача 10 937,37 грн. основного боргу, пені в сумі 3 959,33 грн., 3%річних в сумі 867,27 грн., інфляційних нарахувань в сумі 3 412,86 грн., та судові витрати, посилаючись на укладення між сторонами договору зберігання №18 від 15.07.2008 року, відповідно до якого позивач надав відповідачеві послуги зі зберігання, проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати вищевказаних послуг здійснив частково тому, вказана обставина стала причиною звернення позивача з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2011 року порушено провадження у справі №7579/11, розгляд справи призначено на 21.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2011 року було задоволено клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи на інший строк, розгляд справи відкладено до 05.10.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2011 року було задоволено клопотання сторін щодо продовження строку розгляду спору по справі на п'ятнадцять днів до 24.11.2011р. на підставі ч.3 ст.69 ГПК України.

В процесі розгляду справи оголошувались перерви з 05.10.2011 року до 19.10.2011 року, та з 14.11.2011 року по 24.11.2011 року, з метою надання сторонами доказів в підтвердження своїх вимог та заперечень.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2011 року підтримує позовні вимоги в повному обсязі та зазначає про те, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які інші договори, окрім договору зберігання №18 від 15.07.2008 року під час дії якого надавались послуги та зауважив на те, що пояснення позивача надані до суду 20.09.2011 року стосовно того, що 13,55 грн. це сума боргу, яка виникла у позивача перед відповідачем по іншому договору є помилковими, оскільки вказана сума боргу була внесена відповідачем в якості передплати за послуги по договору зберігання №18 від 15.07.2008 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.11.2011 року заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№31202 від 09.10.2011 року, вх.№34800 від 24.11.2011 року), в якому посилається на те, що акти здачі - прийняття робіт надані позивачем не містять будь - яких відомостей про існування заборгованості саме за договором зберігання №18 від 15.07.2008 року. Наявність виставлених рахунків - фактур теж позбавлена обґрунтованості, оскільки рахунки - фактури не містять відміток про вручення їх відповідачу, окрім того, як вказує відповідач, складські квитанції, які виписані на підставі договору зберігання містять відмітку "Погашено", що свідчить про відсутність наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про сплив строку позовної давності щодо нарахованої до стягнення пені за прострочення оплати послуг за договором.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та відповідача дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

15.07.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Самойлівський елеватор" правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Самойлівський елеватор» та Товариством з обмеженою відповідальністю Імені газети "Ізвєстія" було укладено договір зберігання №18.

Відповідно до п.1.1. договору, поклажодавець передає, а підприємство приймає на склад, розташований за адресою: с. Самойлівка, вул.Молодіжна,4 та здійснює доробку (сушку, очистку), зберігання і послідуючий відпуск зерна і насіння соняшника поклажодавця на умовах викладених в договорі.

В п.2.1.1 договору сторонами передбачено, що поклажодавець зобов'язаний доставити (переоформити) продукцію за свій рахунок на склад підприємства в узгоджені сторонами строки з якістю, не вище обмежувальних кондицій, вказаних у специфікації (Додаток №1 до договору) на умовах сумісного зберігання з «Продукцією» комерційних, державних, регіональних ресурсів, повним і правильним оформленням товарно - транспортних накладних, документів, підтверджуючих якість продукції, яка передається на зберігання, а також, інших супровідних документів з обов'язковою відміткою "На зберігання", "На переробку". Зберігання продукції починається з дати її поставки (переоформлення) та прийняття на підприємство. Право власності на продукцію від поклажодавця до підприємства не переходить.

В п.2.2.4. договору сторонами передбачено, що у випадку відпуску продукції шляхом переоформлення на нового власника, виконати переоформлення на протязі одного дня після письмового запиту і проведення розрахунків за вказані послуги по прийому, сушці, доробці і зберіганню з оформленням всіх необхідних документів.

В 4.2. договору сторонами передбачено зобов'язання відповідача стосовно того, що оплата за виконані послуги по прийому, доробці і зберіганню здійснюється щомісячно по виставленим рахункам із попереднім підписанням акту виконаних робіт, у випадку не підписання «Поклажодавцем» акту виконаних робіт на протязі трьох днів і не надання письмового акту розбіжностей, акт вважається підписаним, а за послуги відвантаження - передплата згідно виставленого рахунку. Оплата послуг «Поклажодавцем» здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Підприємства» на протязі трьох днів з моменту отримання рахунків у бухгалтерії «Підприємства» або дати поштового штемпеля при отриманні рахунків по пошті. Якщо «Поклажодавець» не може здійснити оплату в обумовлений строк грошовими коштами, то розрахунок здійснюється шляхом реалізації частини зберігаємої продукції на суму заборгованості, згідно узгодженої сторонами ціни на момент розрахунку. При цьому, є обов'язковим оформлення накладних і податкових накладних до 5-ого числа по розрахункам за попередній місяць.

Відповідно до специфікації від 15.07.2008 року до договору №18 від 15.07.2008 року вбачається, що перелік видів продукції, що може передаватись відповідачем на зберігання та доробку (сушку та очищення), був збільшений.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем було прийнято на зберігання зерно та насіння соняшника, згідно складських квитанцій на зерно на підставі договору зберігання №18 від 15.07.2008 року, а саме, згідно складської квитанції №31 від 23.07.2008 року, №27 від 22.07.2008 року, №32 від 23.07.2008 року, №92 від 04.08.2008 року, №95 від 04.08.2008 року, №100 від 05.08.2008 року, №120 від 12.08.20008 року, №169 від 08.09.2008 року, №190 від 15.09.2008 року, №193 від 15.09.2008 року, №201 від 16.09.2008 року, №210 від 17.09.2008 року, №216 від 18.09.2008 року, №222 від 22.09.2008 року, №225 від 22.09.2008 року, №248 від 09.10.2008 року, №252 від 17.10.2008 року, №258 від 21.10.2008 року, №278 від 05.11.2008 року, №289 від 24.11.2008 року.

Факт надання послуг підтверджується підписаними та скріпленими печатками товариств позивача та відповідача актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №СЭ -0000102 від 31.07.2008 року на суму 11102,16 грн., актом здачі приймання робіт (надання послуг) №СЭ-0000158 від 30.09.2008 року на суму 10950,92 грн., та виставленими позивачем рахунками фактурами на оплату №0000000091 від 31.07.2008 року, №0000000155 від 30.09.2008 року, отже позивачем було надано послуг зі зберігання на загальну суму 22053,08 грн..

Відповідачем було частково проведено розрахунок наданих послуг в сумі 11102,16 грн., згідно платіжного доручення №189 від 18.09.2008 року, непогашеними залишились послуги на суму 10937,37грн.

Позивачем була пред'явлена на адресу позивача вимога на оплату заборгованості по договору зберігання №18 від 22.09.2011 року, в порядку передбаченому ч.2 ст.530 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає, що ніяких відносин між сторонами по спірному договору не існує, окрім того, акти здачі - прийняття робіт не містять будь - яких відомостей про існування заборгованості за договором зберігання №18 від 15.07.2008 року, оскільки підписані сторонами за договором № СЄ-15 від 15.07.2008 року, а тому не можуть бути належним доказом наявності заборгованості за спірним договором. Крім того, платіжне доручення №189 від 18.09.2008 року, на думку відповідача, також, не підтверджує часткову сплату заборгованості за спірним договором.

Господарський суд зазначає, що дійсно в процесі розгляду справи, у суду виникло питання щодо належності цих доказів до спірного договору зберігання № 18 від 15.07.2008 року.

Проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем та відповідачем докази, господарський суд констатує, що наявність у справі таких документів, як складські квитанції на зерно, складені на виконання договору зберігання № 18 від 15.07.2008 року, податкові накладні, які були виписані позивачем саме на виконання договору зберігання №18 від 15.07.2008 року за № 102 від 31.07.08 р., та за № 197 від 30.09.08 р., наявність журналу реєстрації складських квитанцій, відсутність в матеріалах справи доказів щодо сплати відповідачем коштів за отримані послуги за спірним договором тощо, свідчать про існування договірних відносин між сторонами за договором зберігання № 18 від 15.07.2008 року. Крім того, враховуючи пояснення позивача про відсутність будь-яких інших договорів між позивачем та відповідачем в період часу від 15.07.2008 року, господарський суд вважає, що наявні в матеріалах справи документи, які складені позивачем з помилковим зазначенням договору № СЄ-15 від 15.07.2008 року, здійснені на виконання договору зберігання № 18 від 15.07.2008 року.

Також, суд звертає увагу на те, що оскільки, відповідачем не доведено суду за якими саме правовідносинами ТОВ ім. газети "Ізвєстія" було здійснено оплату за отримані послуги по акту СФ-00000102 від 31.07.2008 року за платіжним дорученням № 189 від 18.09.2008 року на суму 11102,16 грн., тому господарський суд приймає вказаний платіж, як доказ часткової оплати за договором зберігання № 18 від 15.07.2008 року.

Щодо посилання відповідача на те, що рахунки - фактури не містять відміток про вручення їх відповідачу та складські квитанції, які виписані на підставі договору зберігання містять відмітку "Погашено", тобто заборгованість з надання послуг зі зберігання сплачена, господарський суд не може погодитися з такими запереченнями, з наступних підстав.

Пунктом 4.2 договору, зокрема, передбачено, що оплата за виконані послуги по прийому, доробці і зберіганню здійснюється щомісячно по виставленим рахункам із попереднім підписанням акту виконаних робіт, у випадку не підписання «Поклажодавцем» акту виконаних робіт на протязі трьох днів і не надання письмового акту розбіжностей, акт вважається підписаним, а за послуги відвантаження - передплата згідно виставленого рахунку. Оплата послуг «Поклажодавцем»здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Підприємства» на протязі трьох днів з моменту отримання рахунків у бухгалтерії «Підприємства» або дати поштового штемпеля при отриманні рахунків по пошті. Позивач в судовому засіданні пояснив, що на виконання вказаного п. 4.2 договору, рахунки фактури особисто вручались відповідачеві після підписання актів виконаних робіт наданих послуг, що стосується посилання відповідача на складські квитанції, які містять відмітку "погашено", як на підставу про відсутність заборгованості перед позивачем, господарський суд зауважує на наступне.

Порядок оформлення складських квитанцій на зерно регулюється Положенням про обіг складських документів на зерно, затверджене Наказом Мінагрополітки України від 27.06.2003 №198.

Відповідно до п. 3.4. вказаного положення, при витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки " Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.

Проаналізувавши вищевикладене, господарський суд вважає, що напис на складських квитанціях, що додані позивачем до позовної заяви свідчить про те, що позивач відвантажив на вимогу відповідача всю продукцію, що була передана позивачу на зберігання, що підтверджується також копією журналу реєстрації складських квитанцій та свідоцтв врожаю 2008 року за період з 21.07.2008 року по 26.05.2009 року, а тому відповідна відмітка на складській квитанції "Погашено" не може свідчити про сплату відповідачем заборгованості за надані послуги зі зберігання.

Щодо посилання відповідача на те, що факт надання послуг позивачем по спірному договору може підтверджуватися лише належним чином оформленим актами - розрахунками, господарський суд не приймає до уваги такі заперечення, оскільки акт розрахунок фіксує втрати та убутки зерна, що могли статися за час зберігання зерна, але не як не фіксує факт надання послуг позивачем по спірному договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами не були чітко узгоджені умови договору щодо строку оплати послуг наданих за договором зберігання, в зв'язку з цим, оскільки відповідач не сплатив в повному обсязі заборгованість за договором зберігання в розмірі 10937,37 грн., позивачем 22.09.2011 року було пред'явлено вимогу про оплату послуг на виконання вимог вказаного договору зберігання №18 від 15.07.2008 року, в порядку передбаченому ч.2 ст.530 ЦК України.

Відповідно п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначається моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок в семиденний термін від дня пред`явлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10937,37 грн. правомірна, обґрунтована, та така, що не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Пунктом 4.3. договору сторонами передбачено, що у випадку затримки оплати отриманого рахунку (рахунків) або несвоєчасного оформлення документів по реалізації продукції поклажодавець оплачує підприємству, пеню в розмірі 0,2% за кожний день прострочки від несвоєчасно оплаченої суми, вказаної у рахунку підприємства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

В даному випадку, оскільки строк позовної давності станом на 08.09.2011р. (дата подачі позовної заяви) щодо нарахованої пені в сумі 3959,33 грн. з 01.01.2009 р. по 30.06.2009 року сплив і відповідач заявив про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені у відзиві на позовну заяву, тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача про застосування строку позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3959,33 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора окрім боргу має сплатити втрати від інфляції та 3% річних, якщо інший відсоток не встановлений договором або законом.

Господарський суд, перевіривши нараховані позивачем до стягнення відсотки річних (3%) за період прострочки з 01.01.2009р. по 25.08.2011р., які складають 867,27 грн., втрат від інфляції за період з 03.03.2009 року по 30.07.2009 року, які складають 3412,86 грн., вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вищевказані нарахування здійснені за період, що передував пред'явленню вимоги на оплату, яка датована від 22.09.2011 року, а тому у позивача відсутні правові підстави для стягнення інфляційних та 3% річних за вищевказаний період.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 509, 530, 610, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, <Текст >

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо нарахованої позивачем пені в сумі 3 959,33 грн.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Імені газети «Ізвєстія» (64841, Харківська обл., Близнюківський район, с. Верхньоводяне, код 31834521, р/р 260095765 в ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 350589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойлівський елеватор» (64840, Харківська обл., Близнюківський район, с. Самійлівка, вул. Молодіжна, 4, код 31834469, р/р 2600800201609 в ХОД АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589) -10937,37 грн. заборгованості, витрати по сплаті державного мита в сумі 109,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 134,60грн.

Застосувати строк позовної давності щодо нарахованої позивачем пені в сумі 3959,33 грн. та відмовити в цій частині позовних вимог.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 867,27 грн., та втрат від інфляції в сумі 3412,86 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Задорожна І.М.

Повне рішення складено 29.11.2011 року.