Рішення № 19902340, 14.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2011 р. Справа № 5023/7993/11

вх. № 7993/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 834 від 02.03.2011р.). 3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився. 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 3282,68 грн., а саме: заборгованості за щомісячне користування місцем за договором № 4505 від 13.12.2010 року у розмірі 977,55 грн., пені за неповну сплату платежів за договором № 4505 від 13.12.2010 року у розмірі 85,61 грн., неустойку за прострочення повернення місця за договором № 4505 від 13.12.2010 року за період з 14.05.2011 року по 26.09.2011 року у розмірі 2219,52 грн. та зобов'язання повернути на підставі акту приймання - передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Червонопрапорна, 9.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2011 року порушено провадження у справі №7993/11, розгляд справи призначено на 12.10.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 12.10.2011 року, розгляд справи відкладено до 14.11.2011 року, у зв'язку із неявкою відповідача в судове засідання.

В процесі розгляду справи представник позивача надав уточнення заявлених позовних вимог, в яких просить суд стягнути 977,55 грн. заборгованості за щомісячне користування місцем, пені за неповну сплату платежів за договором № 4505 від 13.12.2010 року у розмірі 84,53 грн., неустойку за прострочення повернення місця за договором № 4505 від 13.12.2010 року за період з 14.05.2011 року по 26.09.2011 року у розмірі 2219,52 грн. та зобов'язання повернути на підставі акту приймання - передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул.Червонопрапорна, Також, просив стягнути з відповідача на користь позивача 102,00 грн., та 85,00 грн. сплаченого держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 23,80 грн. судових витрат, пов*язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про уточнення позовних вимог та продовжити розгляд справи з її урахуванням.

Відповідач Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 в судові засідання не зявлялася, документи витребувані ухвалами суду не надала, про причини неявки суд не повідомляла.

Ухвали суду направлені на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 17.10.2011 р. (61143, м. Харків, вул. Велика Кільцева, 16, к.157) були повернуті на адресу суду з довідкою поштового відділення звязку про неможливість вручення їх адресату, „за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судове засідання не з`являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.04.2008 року відповідачем було отримано дозвіл №13111 на розміщення зовнішньої реклами на підставі рішення №191 від 26.03.2008 року. Строк дії даного дозволу продовжено до 31.12.2011року.

13 грудня 2010 року між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (далі - Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі - Відповідач) було укладено договір № 4505 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір).

Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 01 січня 2011 року до Договору, Позивач надав в експлуатацію Відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - кронштейн на опорі (1,20x1,80x2), за адресою: м. Харків, вул.Червонопрапорна,9, строком з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року (п.1.4 Договору), а користувач (відповідач) прийняв місце, згідно Додатку № 1 до вказаного договору, у кількості 1.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до умов договору № 4505 від 13.12.2010р., а саме: п.п. 3.4.6., 4.1., 4.5. та додатку № 1 до зазначеного договору, відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Розмір плати за користування всіма місцями, які надані в користування за цим договором, згідно додатку №1 складає 194,40 грн. (без ПДВ) на місяць; ПДВ-20% складає: 38,88 грн., загальний розмір плати ( з ПДВ) 233,28 грн.

У звязку з порушенням відповідачем своїх зобовязань щодо своєчасної та повної оплати за надані у користування місця, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 977,55 грн. за період з січня 2011 року по травень 2011 року.

11 лютого 2011 року на адресу відповідача позивачем було направлено повідомлення №9762 (вих.№458) з вимогою погасити заборгованість, яка виникла за договором №4505 від 13.12.2010 року та попередженням про те, що у разі невиконання вимог даного повідомлення, спеціальна конструкція буде демонтована позивачем з покладенням на відповідача витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальної конструкції та її зберіганням.

Розділом 8 договору а саме: п. 8.1. Договору передбачено, що він припиняє свою дію:

за згодою сторін;

якщо «Користувач» не платить, несвоєчасно або в неповному обсязі вносить платежі за користування місцями;

якщо місця, надані в користування за цим договором, вибули з комунальної власності або земельна ділянка, на якій знаходяться місця була надана в оренду або постійне користування (в частині конкретних місць);

якщо «Користувач» повернув «КП» усі місця, надані в користування за цим Договором;

якщо «Користувач» не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим Договором протягом строку на який було встановлено пріоритет;

по закінченню строку дії Договору;

у випадку припинення діяльності однієї із сторін Договору без правонаступництва;

погіршення «Користувачем» місць, які передані йому, або їх утримання у неналежному стані;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до абзацу 1 п. 8.2. договору №4505 від 13.12.2010 року у разі припинення дії цього договору на підставах передбачених підпунктами 8.1.2., 8.1.3, 8.1.8. пункту 8.1. розділу восьмого цього договору, він вважається таким, що припинив свою дію через 10 днів з дати відправлення (за допомогою поштового зв'язку) письмового повідомлення «Користувачу» про припинення дії договору (або його частини). При цьому, позивач "КП" залишає за собою право відкликати своє погодження у дозволі на розміщення зовнішньої реклами.

26.04.2011 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення (вих.№17940 з вимогою погасити заборгованість за спірним договором та про припинення дії спірного договору через десять днів з дати відправлення даного письмового повідомлення.

Як зазначає позивач, на вказане повідомлення відповідач не прореагував та відповідно, ніяких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив.

В п.2.1. договору сторони передбачили дію договору та визначили строк його дії з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, проте, оскільки, відповідач ФОП ОСОБА_3 не вносила платежі за користування місцем, яке перебуває у комунальній власності, передбачених розділом 4 цього договору, тому з врахуванням вимог п. 8.2 договору, господарський суд вважає, що спірний договір припинив свою дію 06 травня 2011 року.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобовязання згідно договору №4505 від 13.12.2010р. виконав належним чином, надав у користування місце, яке перебуває у комунальній власності, для розташування спеціальної конструкції, але відповідач свої зобовязання не виконав, не вносив платежі за користування місцем, передбачених розділом 4 договору, внаслідок чого у "Користувача" виниклазаборгованість за щомісячне користування місцем за договором перед позивачем в сумі 977,55 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за користування місцем не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання за договором №4505 від 13.12.2010р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 977,55 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення. Позивачем нараховано пеню в сумі 84,53 грн. за період з 07.01.2011 року по 26.09.2011 року.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення повернення місць, наданих у користування «Користувач" сплачує «КП» неустойку у розмірі 7% від розміру плати за користування неповернутим місцем, встановленої Додатком №1 цього договору (з ПДВ), за кожен день затримки повернення вказаного місця. Оскільки відповідач повинен був станом на 13.05.2011року повернути позивачу на підставі акту прийому - передачі вищевказане місце, але в порушення вимог договору не здійснив повернення вищевказаного місця, позивачем нараховано 7% неустойки в розмірі 2219,52грн. за період з 14.05.2011 року по 26.09.2011 року.

В п.6.6 договору сторони передбачили, що у випадках передбачених пунктами 6.1. - 6.5. договору нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не припиняється.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів за користування місцем у строк, встановлений договором, нараховані позивачем пеня за неповну сплату платежів в сумі 84,53 грн. за період з 07.01.2011 року по 26.09.2011 року та неустойка за прострочення повернення місця за вищевказаним договором в розмірі 2219,52 грн. за період з 14.05.2011 року по 26.09.2011 року визнані судом обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути місце за актом приймання-передачі, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено матеріалами справи, станом на 06 травня 2011 року Договір № 4505 від 13.12.2010 р. вважається таким, що припинив свою дію.

Відповідно до п.5.1. Договору №4505 від 13.12.2010р.: "Протягом семи календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, "Користувач" зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх "КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється "Користувачем" на підставі Актів прийому-передачі, які складаються „Користувачем" та підписуються уповноваженими представниками "КП" та "Користувача".

Відповідно до п.5.2 Договору № 4505 від 13.12.2010р. "Місця вважаються фактично повернутими "КП" з моменту підписання Актів прийому-передачі".

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, в порушення умов діючого законодавства України та умов договору відповідачем Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 після припинення дії Договору не повернуто за актом прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування.

Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями. Виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення у передбачений законом або договором спосіб.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Господарський суд зазначає, що договір № 4505 від 13.12.2010 року укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, а тому має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Як встановлено вище, договір № 4505 від 13.12.2010 року припинив свою дію, проте, відповідач у встановленому договором порядку та строки після припинення дії договору не передав за актом приймання-передачі надане в користування місце, в судовому порядку інше не спростував, за таких обставин, позовні вимоги позивача щодо зобовязання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності та було надане відповідачу для розміщення спеціальної конструкції за адресою: м. Харків, вул. Червонопрапорна,9, являються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, як вбачається з заяви про уточнення позовних вимог (вх. 21463 від 26.10. 2011р.) позивачем були збільшені позовні вимоги на 23,80 грн. (до заяви про уточнення позовних вимог позивачем надано платіжні доручення № 378 від 12.10.2011 року, №379 від 17.10.2011 на загальну суму 23,80 грн.), в зв'язку з витребуванням судом ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.2011 року у позивача довідки щодо знаходження відповідача в ЄДРПОУ станом на день розгляду спору по суті, в зв*язку з чим, відповідно, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 23,80 грн.. як судових витрат пов*язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розглянувши уточнені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 23,80 грн.., пов*язаних з отриманням позивачем довідки з ЄДРПОУ на ФОП ОСОБА_3, як судових витрат пов*язаних з розглядом справи, господарський суд, проаналізувавши норми діючого ГПК України, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати покладаються на відповідача у вигляді сплати державного мита в сумі 102,0 грн. за вимогу майнового характеру та 85,00 грн. за вимоги немайнового характеру, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та витрат, пов'язаних з розглядом справи в сумі 23,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст.173, 179, 193, 216, 217, 230, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр - т. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АТ "Банк Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) на підставі Акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вулиця Червонопрапорна, 9.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф.618, р/р 2600030114375 в АТ „Банк Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код 32135675) - заборгованості за щомісячне користування місцем за договором № 4505 від 13.12.2010 року у розмірі 977,55 грн., пені за неповну сплату платежів за договором № 4505 від 13.12.2010 року у розмірі 84,53 грн., неустойку за прострочення повернення місця за договором № 4505 від 13.12.2010 року за період з 14.05.2010 року по 26.09.2011 року у розмірі 2219,52 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,0 грн. за майнову вимогу, витрати по сплаті державного мита в сумі 85,0 грн. за немайнову вимогу, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,0 грн., витрат, пов'язаних з розглядом справи в сумі 23,80 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Задорожна І.М.

Повне рішення складено 15.11.2011 р.