Рішення № 19901639, 17.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р. Справа № 5023/812/11

вх. № 812/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - - ОСОБА_1, довіреність від 15.09.2011 р.;

відповідача- не з"явився; 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" м. Київ 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТД "Українська генетична компанія", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 1 981 035,30 гривень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача, ТОВ "АТД "Українська генетична компанія", на свою користь заборгованість у сумі 1 981 035,30 грн., з яких: 1 912 423,82 грн. - основного боргу, 44 666,89 грн. - пені, 15 299,39 грн. -інфляційних, 8 645,20 грн. - 3% річних, з покладенням судових витрат на відповідача.

09 лютого 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.03.11 р.

02 березня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 28.03.11р.

28 березня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 18.04.2011 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2011 року зупинено провадження у справі та призначено судову економічну експертизу.

29 серпня 2011 року до господарського суду Харківської області супровідним листом (вх. № 3797) надійшла справа №5023/812/11 з повідомленням №7212 про неможливість надання висновку у зв*язку з не сплатою вартості робіт по проведенню експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 серпня 2011 року було поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 вересня 2011 року.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 20 вересня 2011 року, від 13 жовтня 2011 року було відкладено розгляд справи на інший день.

17 жовтня 2011 року позивач надав зміни до позовної заяви, в яких просить суд стягнути з відповідача 1 912 423,82 грн. заборгованості, 43 854,76 грн. пені, 15 299,39 грн. інфляційних витрат, 8 488,02 грн. 3% річних та судові витрати.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

17 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні підтримує уточнені позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

25 березня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" м. Київ (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТД "Українська генетична компанія", м. Харків (відповідач) був укладений договір № 8/30 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати у власність відповідача у встановлений строк товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Пунктом 10.1 договору передбачений термін його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов"язань по даному договору.

Сторони уклали додаткову угоду № 1 від 14.04.2010 р. до договору, відповідно до якої п. 6.2 договору викладений в наступній редакції: "Загальна вартість товару складає 2 818 323,76 грн. при курсі продажу долара США до гривні встановленого на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору, який складає 7,92 грн. за один долар США".

Пункт 6.3 договору викладений в наступній редакції: "Розрахунки за товар здійснюються в наступному порядку: попередня оплата у Пункт 6.3 договору викладений в наступній редакції: "Розрахунки за товар здійснюються в наступному порядку: попередня оплата у розмірі 1 208 416,21 грн. сплачується протягом 5-ти днів з моменту підписання договору; остаточний розрахунок за товар становить 1 609 907,55 грн., який повинен бути здійснений відповідачем не пізніше 01 грудня 2010 р.".

розмірі 1 208 416,21 грн. сплачується протягом 5-ти днів з моменту підписання договору; остаточний розрахунок за товар становить 1 609 907,55 грн., який повинен бути здійснений відповідачем не пізніше 01 грудня 2010 р.".

В специфікації № 2 від 14.04.2010 р. до договору сторони визначили загальну вартість товару, яка складає 2 818 323,76 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 818 336,82 грн., що підтверджується накладними № 8/30 від 08.04.2010 р., № 8/31 від 16.04.2010 р., № 8/32 від 20.04.2010 р., № 8/47 від 26.05.2010 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

У вказаний накладних зазначений договір № 8/30 від 25.03.2010 р., що свідчить про те, що товар поставлявся саме на виконання цього договору.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 214/1 від 08.04.2010 р., № 219 від 16.04.2010 р., № 222 від 20.04.2010 р., № 239 від 26.05.2010 р., які видані на отримання цінностей від ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" м. Київ.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк остаточного розрахунку товару - не пізніше 01 грудня 2010 р.

Проте, відповідач товар отримав, але розрахувався за нього лише частково на суму 905 913 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до позовної заяви.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 1 912 423,82 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 1 912 423,82 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 15 299,39 грн. та 3% річних у сумі 8 488,02 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що в разі несплати за поставлений товар в установлений цим договором термін відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент не виконання зобов"язань, від вартості неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 43 854,76 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТД "Українська генетична компанія" (61010, м. Харків, пров. Ващенковський, 2, код ЄДРПОУ 31942068, р/р № 26008000116448 в ВАТ "Укрексимбанк" філія м. Харкова, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6 а, код ЕДРПОУ 31109157, п/р № 2600601316045 в КВ ЦФ ПАТ "Кредобанк" в м. Києві, МФО 325365) 1 912 423,82 грн. заборгованості, 43 854,76 грн. пені, 15 299,39 грн. інфляційних витрат, 8 488,02 грн. 3% річних, 19 800,65 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 21 жовтня 2011 року.