Рішення № 19901587, 11.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6444/11

вх. № 6444/11

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 16.09.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "КАМАЗ-Україна", смт. Ювілейне

до ТОВ "Міжнародна торговельна компанія", м. Харків

про стягнення 573267,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАМАЗ-Україна" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торговельна компанія" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 573267,26 грн., у т.ч. 492485,00 грн. боргу; 21284,28 грн. пені; 53248,50 грн. штрафу; 4119,54 грн. 3% річних та 2129,94 грн. інфляційних витрат.

У судовому засіданні призначеному на 06.10.2011 року була оголошена перерва до 11.10.2011 року о 16:20.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 11.10.2011 р. за вх. № Д1838, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позов і витребувані документи до суду не надав.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

24.02.2011 р. між сторонами було укладено договір поставки №02/24/1 (далі - Договір).

Згідно п.1.1, 2.3 Договору та специфікації №1 до Договору відповідач повинен був поставити позивачу напівпричеп-цистерну ЦТА-15 (далі - товар) вартістю 709 980,00 грн. протягом 90 днів з моменту перерахування позивачем передплати в розмірі 75 % вартості обладнання 532485,00 грн.

02.03.2011 р. платіжним дорученням №326 позивач сплатив відповідачу вказану 75 % передплату. Таким чином, строк передачі обладнання сплив 31.05.2011 р.

24.05.2011 р. відповідач надіслав на адресу позивача лист №0524 про те, що поставка товару буде здійснена в червні-липні 2011 р. «з виплатою усіх передбачених договором штрафних санкцій». Однак, відповідач не передав позивачеві товар.

22.06.2011 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист №125 від 16.06.2011 р. з вимогою в строк до 17.06.2011 р. повернути суму передплати 532 485 грн. Однак, відповідач суму передплати 532485,00 грн. позивачеві не повернув.

04.07.2011 р. відповідач отримав по пошті (підтверджується повідомленням про вручення) лист позивача №127 від 24.06.2011 р. про відмову від Договору з вимогою повернути суму передплати 532 485 грн. Цю вимогу Відповідач також не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.693, ст.712 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

22.09.2009 р. позивачем були уточнені позовні вимоги, зокрема позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму передплати 492 485,00 грн.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення суми передплати 492 485,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 21284,28 грн. пені.

Згідно п.8.1. Договору за прострочення поставки відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого товару за кожен день прострочення. Перевіривши нарахування позивачем пені, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок є вірним та обґрунтованим, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 21284,28 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству.

Згідно п.8.3. Договору за прострочення поставки позивач нарахував відповідачеві штраф в розмірі 10% від вартості товару, що складає 53 248,50 грн. Перевіривши нарахування позивачем штрафу, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок є вірним та обґрунтованим, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 53248,50 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству.

Також, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачеві за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми передплати інфляційні у розмірі 2 129,94 грн. та 3 % річних у розмірі 4119,54 грн. Перевіривши нарахування позивачем інфляційних та пені, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок є вірним та обґрунтованим, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 2129,94 грн. та 3% річних у розмірі 4119,54 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству.

З огляду на вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5732,67 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 625, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна торговельна компанія" (адреса: 61052, м. Харків, пер. Мало-Панасівський, 4/7, код ЄДРПОУ 37090262, р/р 26005210149550 в АТ "ПроКредитБанк" м. Київ, МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМАЗ-Україна" (адреса: 52511, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, вул. Нижньодніпровська, 1, код ЄДРПОУ 30335085, р/р 26002010098733 в ПАТ "ВТБ "Банк" в м. Дніпропетровську, МФО 321767) 492485,00 грн. боргу; 21284,28 грн. пені; 53248,50 грн. штрафу; 4119,54 грн. 3% річних, 2129,94 грн. інфляційних витрат, 5 732,67 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Суддя

Рішення підписано 14.10.2011 р.