Рішення № 19901091, 02.11.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.11 Справа № 5021/1241/2011. Господарський суд Сумської області Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Зайцева І.В., судді Заєць С.В., Котельницька В.Л. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М., розглянувши матеріали справи № 5021/1241/2011

за позовом:дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: комунального підприємства «Теплогарант», м. Конотоп,

про стягнення 986195,79 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 (довіреність № 130/10 від 23.12.2010р.)

від відповідача:Нешта О.В.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 986195,79 грн. заборгованості (в т.ч. 789203,24 грн. боргу, 60566,61 грн. пені, 106335,18 грн. інфляційних, 30090,76 грн. 3 % річних) відповідно до договору № 06/09-840ТЕ-29 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009р., укладеного між сторонами даного спру, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

Відповідач заперечує проти стягнення пені , інфляційних збитків та 3% річних, посилаючись на те, що згідно ст. 5 Закону України «Про реконструкцію заборгованості за житлово-комунальні послуги» від 20.02.2003 року № 554-IV, на суму реструктуризованої заборгованості перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. Згідно облікових та статистичних даних сума реструктуризованої заборгованості населення за послуги з теплопостачання надані комунальним підприємством «Теплогарант» складає 825345 грн.. Крім того, при вирішенні питання стягнення штрафних санкцій просить суд врахувати фінансовий стан підприємства (підтверджений довідкою № 269 від 01.07.2011 року) та ступінь виконання комунальним підприємством «Теплогарант» зобовязання за договором від 23.09.2009 року № 06/09-840 ТЕ-29.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

23 вересня 2009 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та Комунальнимпідприємством «Теплогарант» було укладено договір на постачання природного газу № 06/09-840ТЕ-29, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю протягом жовтня-грудня 2009 року, січня-квітня 2010 року природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав, передавши Відповідачу протягом жовтня-грудня 2009 року, січня-квітня 2010, природний газ на загальну суму 6 633 166,24 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

У відповідності до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа, наступного за місцем поставки газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього договором обовязків, щодо оплати за поставлений природний газ, так як він виконав їх частково, а саме розрахувався за природний газ лише у сумі 5 843 963,00 грн., тому на момент звернення позивача до суду сума заборгованості становила 789203,24 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 29.06.2011 року комунальним підприємством «Теплогарант» було сплачено за природний газ 2010 року по договору № 06/09-840 ТЕ-29 від 14.10.2010 року згідно договору № 250/503 від 10.06.2011р. відповідно до постанови КМУ № 503 від 11.05.2011р. в розмірі 789203,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 707 від 29.06.2011 року, тому провадження у частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору).

Що ж стосується пені, інфляційних збитків та 3% річних, то заперечення відповідача в цій частині не можуть бути взяті до уваги судом з огляду на наступне.

Дійсно, Законом України «Про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги» встановлено, що згідно ст. 5 Закону України «Про реконструкцію заборгованості за житлово-комунальні послуги» від 20.02.2003 року № 554-IV, на суму реструктуризованої заборгованості перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Разом з тим, стягнення за даним позовом здійснюється позивачем на підставі договору від 23.09.2009 року, яким охоплюються господарські операції за певний період після укладення цього договору.

Довідка ж відповідача про те, що станом на 01.06.2011 року на підставі зазначеного закону від 20.02.2003 року ним укладено договори реструктуризації на загальну суму 825345 грн. не підтверджує, що ці договори стосуються саме господарських операцій з позивачем за цей період.

Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 року № 3319 встановлює, що списанню підлягає заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 нього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Прикінцевими положеннями Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України у двотижневий термін з дня набрання чинності цим Законом затвердити порядок списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію.

На момент звернення ДК «Газ України» з позовом до відповідача такий Порядок КМУ не прийнятий, відповідно нараховані пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних за договором поставки природного газу без відповідного порядку взагалі не підлягали списанню.

Відповідний Порядок списання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію був затверджений 08 серпня 2011 року постановою КМУ №894.

Відповідно до пункту 6 Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України).

Сторонами такі договори не укладені і вони не позбавлені можливості застосувати цей Порядок після прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно поданого позивачем розрахунку пені за період з 26.11.2010 року по 26.05.2011 року її розмір становить 60566,61 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги по сплаті пені і зменшити її розмір до 20000грн.

Так, п.1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що відповідач є комунальним підприємством, що надає послуги теплопостачання населенню, та те, що позивачем була сплачена сума основного боргу, суд вважає за необхідне зменшити розмір та стягнути з відповідача 20000грн. пені.

Згідно ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому вимоги в частині стягнення 106335,18 грн. інфляційних збитків, 30090,76 грн. 3% річних, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується пропорційно сумі задоволених вимог 9862 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з комунального підприємства «Теплогарант» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, 39 корпус А, і.н. 32325215) на користь дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Полуденка, 1, і.к. 31301827) 156425,94 грн. заборгованості (в т.ч. 20000 пені, 106335,18 грн. інфляційних збитків, 30090,76 грн. 3% річних) за договором № 06/09-840ТЕ-29 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009р.,а також 9862 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 789203,24 грн. основного боргу - провадження у справі припинити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯІ.В.ЗАЙЦЕВА

СУДДЯС.В. ЗАЄЦЬ

СУДДЯВ.Л.КОТЕЛЬНИЦЬКА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2011 р.