Рішення № 19900818, 26.10.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.10.11 Справа № 5021/2049/2011. Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання К.С.Фурман, розглянув матеріали справи № 5021/2049/2011

за позовом: Сумської міської ради, м. Суми

до відповідача: Зарічного споживчого товариства , м. Суми

про внесення змін до договору

За участю представників сторін :

від позивача : не зявився ;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 45 від 26 липня 2011 року.

Суть спору : позивач просить суд вважати укладеними зміни до Договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2002 року № 040561200012 в частині розміру орендної плати , а саме , - розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі шляхом викладення першого речення та першого підпункту п. 2.3 договору в наступній редакції : «Орендна плата на рік становить 3,0 % від нормативної грошової оцінки землі». « - 3,0 % - постійна величина для проведення рахунку» .

Відповідач проти заявлених у позові вимог заперечує, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, крім того доказів щодо обставин , які б передбачали обовязкову зміну умов договору позивачем не надано .

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

На підставі рішення Сумської міської ради від 23 червня 1999 року « Про припинення та перехід права користування земельними ділянками під торгову зону ринкового призначення по вулиці СКД і Інтернаціоналістів » , 21 листопада 2002 року між орендодавцем - Сумською міською радою та орендарем - Зарічним споживчим товариством було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надав , а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 0,63 га , яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів.

Грошова оцінка земельної ділянки становить 1945755,00 грн.( п.1.2 договору оренди земельної ділянки від 21.11.2002 року).

Пунктом 2.2 вищезазначеного договору, був встановлений строк оренди земельної ділянки - до 23.06.2009 року, який був продовжений до 22.06.2019 року на підставі п. 2.2. договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 25.02.2005 року.

Згідно з п. 2.3 Договору оренди земельної ділянки від 21.11.2002 року , орендна плата на рік становить 1,0 % від грошової оцінки землі .Складовими частинами розрахунку орендної плати є :

-1,0 % - постійна величина для проведення розрахунку ;

-грошова оцінка землі , проведена на момент укладення договору ;

-Коефіцієнт індексації, що враховується при щорічному перерахунку грошової оцінки землі згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію грошової оцінки землі» № 783.

Орендна плата , в безспірному порядку , перераховується щорічно станом на 01 січня поточного року, а в разі зміни грошової оцінки землі при проведенні її індексації внаслідок зміни коефіцієнту індексації , згідно чинного законодавства , про що повідомляється орендар.

Перерахунок є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» питання про затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

На підставі пунктів 34, 35 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , Сумська міська рада рішенням від 26.12.2007 року № 1119-МР «Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми» затвердила грошову оцінку землі. Розмір відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками для оптової та роздрібної торгівлі та складського господарства для зберігання майна, продукції для торгівля та надання послуг по зберіганню продукції та майна розмір відсотків становить 3,0.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до ст. 288 якого підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (ст. 288.5 Податкового кодексу України ).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги , позивач на підставі аналізу ст. 21 Закону України «Про оренду землі» , ст. 274 та ст. 288 Податкового кодексу України приходить до висновку , що орендна плата за Договором від 21.11.2002 року не може бути меншою , ніж 3 % від нормативної грошової оцінки землі, в звязку з чим договір оренди належить привести у відповідність з приписами зміненого законодавства.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на ст. 632 ЦК України , якою допускається зміна ціни договору , а також на ст. 30 Закону України «Про оренду землі» , згідно якої зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін .

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідно до ст. 188 ГК України , сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору , у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду ( ч. 3 ст. 188 ГК України ) .

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу , заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду .

Отже, як зазначає у позовній заяві позивач, діючим законодавством України передбачено, що сторона за договором може звернутися до суду з вимогою щодо внесення змін до діючого договору за умови , якщо сторони не дійшли згоди про внесення відповідних змін у договірному порядку .

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується у судовому порядку .

Позивач стверджує, що 26 липня 2011 Сумською міською радою (позивачем) в особі Управління земельних ресурсів сумської міської ради, на яке покладено обовязок ведення обліку договорів оренди земельних ділянок , було направлено на адресу відповідача пропозицію про внесення змін до спірного договору, а 15 серпня 2011 року саме Сумською міською радою в особі Управління земельних ресурсів було отримано відповідь відповідача про відсутність даних підстав для внесення змін до спірного договору щодо збільшення розміру орендної плати в три рази .

Позивач посилається на статтю 11 ГПК України , згідно якої, у разі недосягнення згоди щодо зміни договору , заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається також на статті 651 та 652 ЦК України.

Господарський суд не може погодитися з правовим обґрунтуванням позивача його позовних вимог.

Зокрема, щодо посилання позивача на дотримання ним погляду внесення змін до господарських договорів, встановленого статтею 188 ГК України, слід зазначити наступне:

Як встановлено статтею 174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст. 179 ГК України, майнові господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст.188 ГК України, зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про результати розгляду. Лише у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Управління земельних ресурсів Сумської міської ради не є стороною договору від 21.02.2002 року, укладеного між Сумською міською радою та Зарічним споживчим товариством, а відтак позивачем (Сумською міської радою) не дотримано встановленого статтею 188 ГК України порядку внесення змін до господарського договору у досудовому порядку.

Статтею 651 ЦК України, на яку також посилається позивач, визначено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Позивачем не наведено жодного факту порушення відповідачем умов договору та не надано доказів щодо будь-яких порушень.

Статтею 652 ЦК України, на яку також посилається позивач в обґрунтування своїх позивних вимог, визначено, що у разі істотної зміни обставин, яким сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1.в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2.зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3.виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору;

4.із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач не зазначає які саме обставини, визначені сторонами договору як істотні на момент його укладення , суттєво змінилися , на чому ґрунтувалася впевненість сторін договору, що в майбутньому зміна цих обставин не настане, а також не наводить доказів і обґрунтувань щодо встановлених ч. 2 ст. 652 ЦК України чотирьох умов, необхідних для звернення до суду з позовом про зміну умов договору .

Позивач необґрунтовано , посилаючись на ст. 21 Закону України «Про оренду земної», зазначає у своїй позовній заяві, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності встановлюється відповідно до Податкового кодексу України. Таке твердження не ґрунтується на законі , оскільки частиною 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договору оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюється відповідно до Податкового кодексу України) .

Згідно ст. 1Закону України «Про оренду землі», орендна землі це засноване на договорі, строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності зі ст.2 того ж Закону, відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі .

Системний аналіз вищезгаданих норм права свідчить про те, що Податковим кодексом України визначаються лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, а решта істотних умов (у тому числі і розмір орендної плати) визначається сторонами у договорі оренди земельної ділянки .

При цьому Закон України «Про оренду землі» є спеціальним законом щодо орендних правовідносин у земельному законодавстві України, а тому має пріоритет при застосуванні перед іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, необґрунтованим є посилання позивача на статтю 288 Податкового кодексу України як на норму, згідно якої має бути змінено розмір орендної плати за землю, визначений сторонами в договорі оренди земельної ділянки, укладеному 21 листопада 2002 року.

Пунктом 2.2 договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2002 року сторони визначили, що умови договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття договором чинності законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені цим договором.

Слід також зазначити, що ні Податковим кодексом України, ні іншими нормативно-правовими актами не встановлено обовязку для сторін раніше укладених договорів оренди земельних ділянок щодо перегляду умов таких договорів та щодо приведення їх у відповідність зі статтею 288 Податкового кодексу України.

У той же час, пунктом 2 рішення Сумської міської ради від 24.06.2009 року № 2763-МР, на яке також посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, встановлено, що зміни до діючих договорів оренди земельних ділянок, в частині розміру орендної плати за землю, розглядати індивідуально і здійснювати за згодою сторін.

Крім того, слід зазначити, що згідно пункту 1 рішення Сумської міської ради від 24.06.2009 року № 2763-МР, цим рішенням затвердженні розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за оренду земельних ділянок на території міста Суми лише на період до 01.01.2011 року. Таким чином, затверджені рішенням Сумської міської ради від 24.06.2009 року № 2763-МР розміри відсотків від грошової оцінки землі, після 01.01.2011 року не можуть застосовуватися до спірних правовідносин .

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі не підлягають задоволенню у звязку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно ст. 49 ГПК України , судові витрати у даній справі покладаються на позивача, якому відмовлено в задоволенні його позову .

Тому, керуючись ст.ст. 204, 651, 652, 792 ЦК України , ст.ст. 174,179,188 ГК України , ст.ст. 1, 2, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України , господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити .