Рішення № 19900568, 02.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року справа № 5020-1433/2011

За позовомПублічного акціонерного товариства „Укртелеком”,

ідентифікаційний код 21560766

(01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18)

в особіСевастопольської філії ПАТ „Укртелеком”,

ідентифікаційний код 01190103

(99011, м. Севастополь, вул.Ген.Петрова, 15)

доДержавного підприємства „Севастопольський центр південного

науково-дослідного інституту морського рибного господарства та

океанографії Севастопольський науковий техніко-технологічний

інститут”, ідентифікаційний код 19011294

(99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 31)

про стягнення 1287,54 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ПАТ „Укртелеком” в особі Севастопольської філії) ОСОБА_1. юрисконсульт відділу правового забезпечення № 260 від 30.06.2011;

відповідач (ДП „Севастопольський центр південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Севастопольський науковий техніко-технологічний інститут”) явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

15.09.2011 Публічне акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Севастопольської філії (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) із позовом до Державного підприємства „Севастопольський центр південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Севастопольський науковий техніко-технологічний інститут” (далі відповідач) про стягнення 1287,41 грн, з яких: 1234,21 грн основний борг; 22,48 грн інфляційні втрати за весь час прострочення; 8,59грн 3% річних; 22,13 грн пеня за прострочення виконання грошового зобовязання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором №336 від 08.02.2010 про надання телекомунікаційних послуг в частині розрахунків за отримані послуги.

Під час розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог та остаточно просить стягнути з відповідача на свою користь 1287,54 грн, з яких: 1234,21 грн сума основного боргу; 22,48грн інфляційні втрати за весь час прострочення; 8,59 грн 3% річних; 22,26 грн пеня за прострочення виконання грошового зобовязання /арк. с. 36/.

У засіданні суду, призначеному на 02.11.2011, представник позивача підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судові засідання явку свого повноважного представника жодного разу не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно; до початку судового засідання 02.11.2011 надав клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із необхідністю підготовки до судового засідання, та повідомив про те, що перебуває у стані припинення своєї діяльності шляхом ліквідації /арк. с. 47/.

Беручи до уваги, що відповідач мав достатньо часу для підготовки до судового засідання і не був позбавлений як учасник судового процесу можливості направити до суду для участі у судовому засіданні свого представника, зважаючи на неподання жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування заявленого клопотання та ураховуючи наявність у матеріалах справи документів, що підтверджують направлення позивачем на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів і копії заяви про збільшення розміру позовних вимог (цінними листами із описом вкладення), судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через його необґрунтованість.

До того ж, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2010 між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” (Укртелеком) та Державним підприємством „Севастопольський центр південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Севастопольський науковий техніко-технологічний інститут” (Абонент) укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг №336 (далі Договір) /арк. с. 10-13/.

За умовами Договору, Укртелеком (позивач) зобовязався надати Абоненту (відповідачу) загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно із переліком та в обсягах, замовлених Абонентом (далі послуги), а Абонент своєчасно оплачувати послуги відповідно до умов Договору (пункт 1.1 Договору).

Обовязок Абонента своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі передбачений також підпунктом 3.4.2 пункту 3.4 Договору.

Пунктом 4.5 Договору сторони встановили порядок оплати наданих послуг в кредит.

Відповідно до пункту 4.15 Договору, оплата рахунку за отримані послуги здійснюється Абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати.

Строк дії договору встановлений пунктом 7.1 Договору, де зазначено, що Договір вступає в силу з дня його підписання Укртелекомом та Абонентом і діє протягом одного року.

Водночас, відповідно до пункту 7.2 Договору, якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін не повідомила письмово про його припинення, Договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

Оскільки жодна зі Сторін не заявила про припинення Договору, він є продовженим до 08.02.2012 на тих самих умовах.

Відповідач свої зобовязання щодо своєчасного та повного внесення плати за договором №336 від 08.02.2010 про надання телекомунікаційних послуг виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього перед позивачем за період з лютого по квітень 2011 року утворилась заборгованість у сумі 1234,21 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобовязальними відносинами, що виникли з договору про надання послуг, тому підпадають під правове регулювання нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, 08.02.2010 між сторонами був укладений договір №336 /арк.с.10-13/, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з пунктом пятим частини першої статті 33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобовязані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Обовязок щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг покладений на споживача цих послуг і пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач у період з лютого по квітень 2011 року надав відповідачеві послуги за Договором №336 від 08.02.2010 на суму 1234,21 грн.

Натомість відповідач, в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду доказів виконання зобовязань зі сплати телекомунікаційних послуг за вказаним Договором за спірний період.

За викладених обставин суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1234,21 грн за період з лютого по квітень 2011 року обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 8,59 грн та інфляційні втрати в сумі 22,48 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат /арк. с. 8/, суд вважає їх вірними, а отже, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 8,59грн та інфляційних втрат в сумі 22,48 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 5.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.

Статтею 36 Закону України „Про телекомунікації” встановлено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 22,26 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені /арк. с. 37/, суд визнає його правильним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 22,26 грн є обґрунтованими і також підлягають до задоволення в повному обсязі.

Підсумовуючи викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі в сумі 1287,54 грн, з яких: 1234,21 грн сума основного боргу; 22,48 грн інфляційні втрати за весь час прострочення; 8,59 грн 3% річних, 22,26 грн пеня за прострочення виконання грошового зобовязання.

Судові витрати по сплаті державного мита (102,00 грн) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (236,00 грн) за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства „Севастопольський центр південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Севастопольський науковий техніко-технологічний інститут” (ідентифікаційний код 19011294; 99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 31; відомості про наявність рахунків в установах банку у матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (ідентифікаційний код 21560766; 01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 18) в особі Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (ідентифікаційний код 01190103; 99011, м. Севастополь, вул.Генерала Петрова, буд. 15; п/р 2600613647 у Кримській Республіканській дирекції “Райффайзен банк Аваль”, МФО 324021, або на інші рахунки) 1287,54грн (одна тисяча двісті вісімдесят сім грн 54 коп.), з яких: 1234,21 грн сума основного боргу; 22,48 грн інфляційні втрати; 8,59 грн 3% річних; 22,26грн пеня, а також державне мито у розмірі 102,00 грн (сто дві грн 00коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

07.11.2011.