Рішення № 19900264, 22.11.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2011 р.Справа № 18/2909/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий Центр Протеін Продукт", вул. Сортувальна, буд. 5, м. Київ, 02081

до Колективного підприємства "Полтавський мясокомбінат", вул. Харчовиків, буд. 6, м. Полтава, 36000

про стягнення 19558,31 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1. (дов. № 1 від 04.01.2011р.)

Розглядається позовна заява про стягнення 19558,31 грн., з них: 12050,47 грн. основного боргу за товар, поставлений згідно договору поставки № 11-11 від 01.02.2011р., 4257,05 грн. пені, 174,53 грн. - 3% річних, 326,26 грн. інфляційних, 2750,00 грн. збитків, у вигляді додаткових витрат на юридичну допомогу.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не вірно визначено строк оплати (30 банківських днів, а не календарних); не враховано проведену відповідачем оплату 2000,00 грн. за платіжним дорученням № 341 від 28.04.2011р., в звязку з цим завищено суму основного боргу, розмір штрафних санкцій (а.с.45-46).

Відповідач у відзиві також прохає на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити суму санкцій в звязку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві (а.с.45-46).

Позивачем подано клопотання від 07.11.2011р. про залучення до справи пояснень та додаткових документів (а.с.59-62). В даних поясненнях позивач повідомив, що проведену відповідачем оплату 2000,00 грн. за платіжним дорученням № 341 від 28.04.2011р. ним зараховано на погашення заборгованості за товар, поставлений по іншим накладним, визначено суму боргу в розмірі 11050,47 грн., та уточнено розрахунки пені, річних та інфляційних.

Клопотання позивача від 07.11.2011р. суд не може розцінити як заяву про зменшення позовних вимог, оскільки в його резолютивній частині позивач прохає лише залучити пояснення та документи, вимоги про зменшення вимог не заявлялися.

В судовому засіданні 22.11.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.02.2011 року між ТОВ "Інжиніринговий Центр Протеін Продукт" (позивачем) і Колективним підприємством "Полтавський мясокомбінат" (відповідачем) був укладений договір поставки № 11-11 з протоколом розбіжностей (далі - Договір); (а.с.12-14).

Відповідно до 1.1 Договору позивач (постачальник) зобовязався передати у власність відповідачу (покупцю) харчові добавки для мясної промисловості (товар), а відповідач зобовязався прийняти товар та оплатити його.

За п. 1.3 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п.6.2 Договору (в редакції протоколу розбіжностей) покупець зобовязаний провести оплату в повному обсязі не пізніше 30 банківських днів з моменту переходу права власності, відповідно до п.1.3. цього Договору (а.с.14).

На виконання Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13879,51 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаною видатковою накладною № ІЦ-0000352 від 16.03.2011р.; довіреністю відповідача серії ПМА № 004096 від 16.03.2011р. та податковою накладною від 16.03.2011р. (а.с.15-17). На оплату поставленого товару позивачем виписано рахунокфактуру № ІЦ-0000356 від 16.03.2011р. (а.с.74).

Відповідач за одержаний товар розрахувався частково, сплативши 2000,00 грн. за платіжним дорученням № 341 від 28.04.2011р. (з відміткою про призначення платежу: за добавки по рахунку № ІЦ-0000356 від 16.03.2011р.) та 1000,00 грн. за платіжним дорученням № 590 від 15.07.2011р. (з відміткою про призначення платежу: за добавки по рахунку № ІЦ-0000356 від 16.03.2011р.). Тобто в рахунок погашення боргу, який є предметом позову, відповідачем було сплачено всього 3000,00 грн. Зазначене підтверджується виписками банку по особовому рахунку відповідача та позивача від 28.04.2011р. та від 15.07.2011р. (а.с.53, 63, 41).

При цьому господарський суд зазначає, що позивачем безпідставно не було враховано проведену відповідачем оплату 2000,00 грн. за платіжним дорученням № 341 від 28.04.2011р. на погашення боргу за товар, одержаний за спірною накладною. Згідно призначення платежу дана сума сплачена відповідачем «за добавки по рахунку № ІЦ-0000356 від 16.03.2011р.». Рахунок № ІЦ-0000356 від 16.03.2011р. був виписаний позивачем на оплату товару, одержаного за спірною видатковою накладною № ІЦ-0000352 від 16.03.2011р. Зазначене підтверджується тим, що визначені в рахунку та накладній види товару, його кількість та ціна повністю співпадають, а реквізити даного рахунку зазначені в накладній № ІЦ-0000352 від 16.03.2011р. як підстава платежу (а.с.74, 15).

В той же час, позивачем правомірно не включено на погашення спірного боргу платіж в сумі 1000,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 731 від 25.08.2011р., оскільки згідно призначення платежу дані кошти сплачувалися відповідачем за товар по договору без номеру від 01.01.2010р. (а.с.40, 53). Даний спір виник з правовідносин за договором № 11-11 від 01.02.2011р. Отже, позивач мав право зарахувати дану оплату в рахунок погашення боргу за іншими поставками, наявність заборгованості за якими підтверджена наданими позивачем актом звірки станом на 02.11.2011р. та видатковими накладними (а.с.64, 65, 68-71).

Таким чином, борг відповідача за товар, поставлений за видатковою накладною № ІЦ-0000352 від 16.03.2011р. становить 10879,51 грн. (13879,51 грн. 3000,00 грн. оплати = 10871,51 грн.).

Поставки по іншим накладним позивачем в якості підстави позову не заявлялися та не є предметом дослідження в даній справі.

За ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в порушення договірних зобовязань заборгованість в сумі 10879,51 грн. не сплатив.

Таким чином, позовні вимоги про в частині стягнення 10879,51 грн. основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

Вимоги в частині стягнення 1170,96 грн. основного боргу слід відхилити як документально не підтверджені та необґрунтовані.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 4257,05 грн. пені, нарахованої за період з 14.04.2011р. по 30.09.2011р. з розрахунку 0,2 % від суми простроченого платежу.

При цьому позивачем не враховано наступне.

Згідно п.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" із змінами та доповненнями, пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання сторонами взаємних зобовязань, передбачених даним Договором, винна сторона зобовязана сплатити іншій пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу, яка не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, за умовами п.6.2 Договору в редакції протоколу розбіжностей оплата за товар повинна бути проведена не пізніше 30 банківських днів з моменту переходу права власності, відповідно до п.1.3. цього Договору (тобто з моменту підписання накладної).

Згідно п.1 ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Товар відповідачем одержано 16.03.2011р., про що свідчить накладна № ІЦ-0000352. Отже, перебіг строку оплати починається з 17.03.2011р.

Відповідно до постанови Національного банку України від 03.12.2003 № 514, зареєстрованої Мін'юстом України 24.12.2003 за № 1213/8534 «Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями»банківський день - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися відповідна дія.

Згідно листа Полтавського головного регіонального управління Приват-банк від 14.11.2011р. за №3418 за період з березень-квітень 2011р. вихідними днями банку були: 19.03., 20.03, 26.03, 27.03; в квітні 2011р. - 02.04, 03.04., 09.04., 10.04, 16.04, 17.04, 23.04, 24.04, 25.04, 30.04.

Отже, кінцевим терміном оплати товару є 28.04.2011р. Прострочення оплати починається з 29.04.2011р., з цієї дати слід нараховувати санкції.

З огляду на вищевикладене, сума пені за період з 29.04.2011р. по 30.09.2011р. становить 749,24 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 3507,81 грн. пені, слід відхилити, як безпідставні.

Клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій судом відхиляється, оскільки відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження викладених у клопотанні обставин наявності тяжкого фінансового становища на підприємстві.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивачем нараховано 326,26 грн. інфляційних за період квітень вересень 2011р. та 174,53 грн. - 3% річних за період 14.04.2011р. - 30.09.2011р. (а.с.4).

Враховуючи, що за умовами договору кінцевим строком оплати товару є 28.04.2011р. правомірними є вимоги про стягнення 142,55 грн. інфляційних, та 145,01 грн. - 3% річних, нарахованих за 29.04.2011р. 30.09.2011р. (розрахунок суду залучено до справи).

В частині стягнення 181,25 грн. інфляційних та 29,52 грн. 3% річних слід відмовити за безпідставністю.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 2750,00 грн. збитків. В обґрунтування цих вимог позивач посилається на те, що був змушений звернутися до за отриманням юридичних послуг до Юридичної компанії “Правовова допомога” для забезпечення представництва його інтересів у суді. За одержані послуги позивачем було сплачено 2750,00грн., що на думку позивача є додатковими витратами, понесеними з метою відновлення свого порушеного права (збитки).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною.

Загальними підставами для стягнення збитків з особи, яка їх заподіяла є: настання збитків; неправомірна поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина.

Відповідно до правових позицій, викладених у п. 1.3 розяснення президії Вищого господарського суду України від 30.03.1995р. № 02-5/218 (зі змінами та доповненнями) на кредитора покладений обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання, прямого причинного звязку між порушенням зобовязання і завданими збитками та їх розмір.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Юридичною компанією “Правовова допомога” було укладено договір надання юридичних послуг № 08-09-11 від 08.09.2011р., за умовами якого ЮК “Правова допомога” зобовязалася надавати позивачу юридичні послуги щодо відновлення та захисту його порушених КП “Полтавський мясокомбінат” прав, на умовах та в обсязі, передбачених цим Договором, а позивач зобовязався ці послуги оплачувати (а.с.21).

При цьому надані позивачем рахунокфактура № 0000088 від 21.09.2011р. та платіжне доручення № 544 від 27.09.2011р. не містять відомостей про оплату позивачем юридичних послуг, повязаних саме з даною справою та даним позовом.

За умовами п. 4.1., 4.2. договору № 08-09-11 від 08.09.2011р. оплата, надання послуг підтверджується двостороннім актом виконання робіт.

Вказані акти суду не надані.

Позивачем також не доведено прямий причинний звязок між невиконанням відповідачем зобовязання за договором поставки та заявленими збитками і їх розміром.

З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення збитків задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Полтавський мясокомбінат" (вул. Харчовиків, буд. 6, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код 00424214; інші відомості: не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий Центр Протеін Продукт" (вул. Сортувальна, буд. 5, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 31723256; інші відомості: не відомі) 10879грн. 51коп. основного боргу, 749 грн. 24 коп. пені, 142грн. 55 коп. інфляційних, 145грн. 01коп. річних, 119грн. 16 коп. витрат з оплати державного мита, 143грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Суддя Безрук Т.М.

Повне рішення складено та підписано 25.11.2011р.