Рішення № 19899996, 18.10.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2011 Справа № 18/2485/11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", 02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37 в особі Полтавської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", 36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, 19А

до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-виробничого комплексу "Полтава - Цемент", 36039, м. Полтава, вул. Червонофлотська, 29а

про спонукати укласти п. 1.2; 2.2; 2.9; 2.11; 2.13; 3.1; 3.2; 4.1; 4.2; 7.2.2; 8.2; 11.1; 11.3; 11.4; 11.5; 11.6; 14.2 Договору про надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та Додаток № 1 до Договору в редакції Позивача та вважати договір укладеним з 31.08.2011 р.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 152 від 21.06.2011 р., ОСОБА_2, довіреність № 156 від 21.06.2011 р., ОСОБА_3., довіреність № 183 від 27.07.2011 р..

від відповідача: не з'явилися.

18.10.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ в особі Полтавської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-виробничого комплексу "Полтава - Цемент", м. Полтава про спонукання останнього укласти п. 1.2; 2.2; 2.9; 2.11; 2.13; 3.1; 3.2; 4.1; 4.2; 7.2.2; 8.2; 11.1; 11.3; 11.4; 11.5; 11.6; 14.2 Договору про надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та Додаток № 1 до Договору в редакції Позивача та вважати договір укладеним з 31.08.2011 р.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про обов'язки, покладені на нього судом, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення № 3600108970780 та № 3600109058759 про вручення йому поштових відправлень - ухвал суду у даній справі.

Відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами, викладеними у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши надані докази,

встановив :

За результатами розгляду матеріалів справи № 01-02-50/80-2011 та відповідно до ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункту 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 291/5482зі змінами та доповненнями, пункту 33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.1998 р. за № 471/2911зі змінами та доповненнями, адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 01/90-рш від 10 серпня 2011 року (а.с. 34-40), яким, зокрема :

- визнано, що Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Полтавської філії за результатом діяльності за період 2010 - 2011 рр. є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом в межах територій міст Полтава та Карлівка Полтавської області (території, на яких розташовані під'їзні залізничні колії Філії), по Полтавській дільниці - від станції Полтава-Київська до контрагентів; по Карлівській - від станції Карлівка до контрагентів;

- визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції з боку Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Полтавської філії встановлення економічно необґрунтованих тарифів на додаткові платні послуги (маневрова робота, гальмівного башмаку, проведення 1 стрілочного переводу на коліях) - п. 2 ст. 50, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом шляхом встановлення таких цін та умов реалізації послуги, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів;

- визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції з боку Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Полтавської філії встановлення у договорах на перевезення 1 тони вантажу з контрагентами додаткових послуг (послуги при укладанні або пролонгації договору, виготовлення та передача Замовнику документів по факсу, послуга консультацій з правил перевезення вантажів, послуга з оформлення розрахункової операції), які не входять до переліку послуг згідно Методичних рекомендацій щодо формування тарифів на перевезення вантажів та інших послуг, що надаються ПрАТ "Київ-Дніпровске МППЗТ" затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 30.11.2007 року № 1094 п. 2 ст. 50, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуг пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом, шляхом встановлення таких цін та умов реалізації послуги, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкурентції на ринку, що могло призвести до ущемлення інтересів споживачів;

- зобов'язано ПрАТ "Київ-Дніпровске МППЗТ" в особі Полтавської філії у місячний термін припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у п. 2 цього рішення, шляхом встановлення економічно обґрунтованих тарифів на додаткові платні послуги (маневрова робота, встановлення гальмівного башмаку, проведення 1 стрілочного переводу на коліях), про що повідомити територіальне відділення.

На виконання зазначеного рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/90-рш від 10 серпня 2011 року у справі № 01-02-50/80-2011 Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Полтавської філії супровідним листом № 248 від 18.07.2011 р. (а.с. 21) надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю Промислово-виробничого комплексу "Полтава - Цемент" два примірники проекту договору про надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів.

Товариство з обмеженою відповідальністю Промислово-виробничого комплексу "Полтава - Цемент" відреагувало на запропоновану редакцію договору протоколом розбіжностей та протоколом погодження договірних цін/тарифів (супровідний лист № 19 від 11.08.2011 р., а.с. 22, протокол розбіжностей та протокол погодження - а.с. 30-31).

Листом № 289 від 28.08.2011 р. позивач запропонував відповідачеві розглянути та узгодити протокол розбіжностей, на що останній не відреагував.

Викладені обставини позивач розглядає як підставу для звернення до суду з даним позовом (вх. № 2937/11 від 31.08.2011 р.) з вимогою щодо спонукання Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-виробничого комплексу "Полтава - Цемент" укласти п. 1.2; 2.2; 2.9; 2.11; 2.13; 3.1; 3.2; 4.1; 4.2; 7.2.2; 8.2; 11.1; 11.3; 11.4; 11.5; 11.6; 14.2 Договору про надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та Додаток № 1 до Договору в редакції Позивача та вважати договір укладеним з 31.08.2011 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Порядок укладення договорів, що породжують майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання, регулюється Господарським кодексом України.

Господарським кодексом України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. При цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (стаття 67). Згідно положень названого кодексу укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст. 179); спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом(ч. 1 ст. 187).

У розумінні наведених норм чинного законодавства договір, який є предметом даного переддоговірного спору, є обов'язковим для укладення сторонами.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений ст. 181 Господарського кодексу України. Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 1.2 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект спірного пункту 1.2 містить положення, згідно якого послуги можуть надаватися тільки при умові технічної можливості з дотриманням вимог п. 1.1 цього договору та у порядку, що забезпечує відповідну якість цих послуг.

Відповідач вважає за необхідне виключити наведене положення договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. В свою чергу ст. 15 Господарського кодексу України зазначає, що у сфері господарювання застосовуються: технічні регламенти; стандарти; кодекси усталеної практики; класифікатори; технічні умови. Позивач здійснює свою діяльність відповідно до технічних умов ТУ У 60; 1-04737111-030:2007, зареєстрованих Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 24.05.2007 № 02568182/032594.

За приписами ст. 673 Цивільного кодексу України якщо законодавством встановлені вимоги щодо якості товару, та надавач послуг повинен надати їх саме такої якості.

За викладеного, суд визнає правомірною редакцію даного пункту договору, що запропонована позивачем.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 2.2 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого про надходження вагонів та наступне перевезення до вантажних фронтів представник виконавця повідомляє представника замовника способом, визначеним додатком № 2 "Про надання повідомлень" до цього Договору.

З даним пунктом пов'язані пункт 2.9 Договору та п. 14.2 Договору, відповідно до яких про закінчення вантажних операцій та готовність вагонів до забирання представник замовника повідомляє представника виконавця способом та порядком згідно додатку № 2 до цього договору (п. 2.9 Договору), додаток 2 "Угода про надання інформації щодо надходження та перевезення вантажів у вагонах, іншого рухомого складу та порожніх вагонів під навантаження" (п. 14.2 Договору, додаток № 2 - а.с. 23).

Відповідач вважає за необхідне : викласти пункт 2.2. Договору в новій редакції, а саме : "Про надходження вагонів та наступне перевезення до вантажних фронтів представник виконавця повідомляє представника замовника по телефону (0532) 66-29-71"; викласти пункт 2.2. Договору в новій редакції, а саме : "Про закінчення вантажних операцій та готовність вагонів до збирання представник замовника повідомляє представника виконавця по телефону (0532) 66-29-71"; виключити пункт 14.2 Договору.

Суд не оцінює як обґрунтовані посилання позивача на приписи Правил користування вагонами і контейнерами, які затверджені наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 р. за № 113 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458 із змінами та доповненнями), оскільки останні регулюють відносини між залізницею та користувачем вагонів (відповідачем).

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 2.11 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого прийом вагонів від замовника проводиться представником виконавця на передавальних коліях № 3 замовника.

Відповідач вважає за необхідне викласти пункт 2.11 Договору в новій редакції, а саме : прийом вагонів від замовника проводиться представником виконавця на передавальних коліях № 1 замовника. Сторони домовилися, що при прийманні вагонів представник виконавця зобов'язаний переконатися, що вагони при виконанні вантажних робіт не пошкоджені та не розкомплектовані, очищені та на них зняті всі реквізити. В разі виявлення представником виконавця під час забирання вагонів, що вагони пошкоджені, розкомплектовані та не очищені, то виконавець не повинен приймати вагони.

Відповідно до ст. 67 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (із змінами та доповненнями) та п. 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 875/5096), кожна залізнична під'їзна колія повинна мати масштабний план та технічний паспорт. В технічному паспорті кожної залізничної під'їзної колії вказуються номери колій та стрілочних переводів, тип рейок, радіуси кривих та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, у п. 2.6 Договору сторони узгодили передачу вагонів від Позивача Відповідачеві на передавальній колії № 3; на прилеглі до станції Полтава-Київська залізничні під'їзні колії Полтавської дільниці Полтавської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" 05.10.2006 р. був виготовлений Технічний паспорт 120-ТЗ-2005 (а.с. 84-86), відповідно якого вантажні фронти Відповідача знаходяться на колії № 3; за даними позивача відповідач не має власного локомотива, тому відсутня можливість прийому вагонів від замовника на передавальних коліях № 1.

Крім того, запропонована відповідачем редакція спірного пункту 2.11 Договору суперечить узгодженій редакції пункту 2.10 Договору.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 2.13 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого якщо з причин, залежних від Замовника, залізниці не переданий рухомий склад, то вважається, що цей рухомий склад перебуває в користуванні Замовника і плата за користування вагонами сплачується Замовником. До таких випадків відноситься: неприйнятий залізницею рухомий склад (пошкоджені вагони при виконанні вантажних операцій, розукомплектовані вагони, неочищені вагони або вагони з не знятими реквізитами, вагони завантажені з порушенням ТУ навантаження та кріплення вантажу, вагони з технічними або комерційними несправностями, внаслідок яких можливе пошкодження або втрата вантажу, вагони без документів або з невірно оформленими документами, тощо). Такий рухомий склад перебуває в користуванні замовника до усунення недоліків чи несправностей та прийняття його залізницею. Якщо у цих випадках необхідно повторно перевозити рухомий склад на вантажні фронти, то ці послуги виконуються виконавцем за окрему плату та оплачуються як додаткова маневрова робота за фактично затрачений час.

Відповідач вважає за необхідне доповнити пункт 2.13 Договору наступним реченням : сторони домовилися, що в разі невиконання виконавцем п. 2.11 цього Договору замовник не здійснює оплату залізниці, яка передбачена цим пунктом.

Як вбачається з редакції спірних пунктів 2.10, 2.11 та 2.13 Договору, у пункті 2.10 Договору йдеться мова про порядок приймання позивачем від відповідача вагонів після закінчення вантажних операцій та визначено ті несправності, при яких позивач не буде приймати вагони від Відповідача, у пункті 2.11 визначено, на яких передавальних коліях буде прийматися прийом вагонів, а у пункті 2.13. Договору наведено перелік випадків, коли відповідач буде нести додаткові витрати перед Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізницею" у разі невиконання прийнятих на себе зобов'язань, до яких позивач не має жодного відношення і не може проконтролювати його виконання.

Суд погоджується з запропонованою позивачем редакцією, оскільки :

Стаття 306 Господарського кодексу України передбачає, що загальні умови та особливі умови перевезень вантажів (плата за користування вагонами відноситься до умов перевезення вантажів як на загальних, так і на особливих умовах) визначаються Господарським кодексом України та виданими відповідно до нього транспортними кодексами, статутами та іншими нормативно правовими актами. Транспортний засіб (вагон), в якому перевозиться вантаж відповідачеві, належить "Укрзалізниці" або іншим залізницям держав СНД та Балтії. Статтями 119-126 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (із змінами та доповненнями) передбачається внесення плати за користування вагонами, порядок нарахування та внесення цієї плати встановлюється Правилами.

Правилами користування вагонами і контейнерами, які затверджені наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 р. за № 113 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458 із змінами та доповненнями) визначено, хто проводить нарахування плати за користування вагонами, за допомогою яких документів ведеться облік часу користування та як нараховується плата за користування вагонами. Зокрема, п. 11 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що не прийняті залізницею від вантажовласника вагони (неочищені, неправильно навантажені або неправильно запломбовані та з іншими комерційними та технічними несправностями, що виникли з вини вантажовласника) залишаються в користуванні вантажовласника до усунення недоліків. Ставки плати за користування вагонами та контейнерами наведені в Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги Тарифне керівництво № 1 таблиця № 1 розділу V (затверджений наказом МТЗУ від 26.03.2009 р. за № 317, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356).

Відповідно до підпункту 3.7. пункту 3 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 875/5096), розрахунки за користування вагонами проводяться залізницею безпосередньо з підприємствами промислового залізничного транспорту, тобто плату за користування вагонами нараховує та стягує залізниця, через позивача проводяться тільки розрахунки плати за користування вагонами.

Крім того, пункт 2.10 Договору відносить саме до обов'язків замовника (відповідача) очищення вагонів від залишків вантажу з внутрішньої та зовнішньої сторін кузова, зачинення люків та дверей зачинені належним чином, змиття крейдової розмітки, зняття дротяних закруток. Якщо під час забирання вагонів виявиться, що зазначені операції не виконані, вагони залишаються у Замовника, який несе відповідальність за користування вагонами та їх схоронність до усунення недоліків. При цьому додатковий пробіг локомотива оформляється і підлягає оплаті як маневрова робота.

Отже, запропонована відповідачем редакції спірного пункту 2.13 Договору суперечить узгодженій редакції пункту 2.10 Договору.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 3.1 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого замовник забезпечує постійне утримання в належному стані та своєчасне очищення (від снігу, льоду, залишків вантажу, сміття, бур'яну та інш.) залізничних колій, стрілочних переводів, переїздів, що знаходяться на території, яка йому належить чи ним використовується.

Відповідач вважає за необхідне виключити з пункту 3.1 Договору слова "чи ним використовується".

За приписами п. 1.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 875/5096), власники (користувачі) залізничних під'їзних колій забезпечують їх освітлення у межах території, яку вони займають, а також місць навантаження, вивантаження вантажів, очищення під'їзних колій від сміття і снігу.

Оскільки за чинним Земельним кодексом України земля може перебувати як у власності юридичної особи, так і у її користуванні, суд погоджується із запропонованою позивачем редакцією спірного пункту договору як такою, що відповідає наведеній нормі права.

Розбіжності сторін відносно змісту абзацу першого пункту 3.2 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно з яким під час сильних снігопадів замовник надає виконавцю допомогу в очищенні залізничних колій та стрілочних переводів, що розташовані за його територією, які ведуть до вантажних фронтів замовника.

Відповідач вважає за необхідне виключити абзац перший пункту 3.2 Договору.

Оскільки ні позовна заява, ні надані позивачем додаткові пояснення не містять будь-якого обґрунтування редакції спірного абзацу, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в цій частині.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 4.1 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно з яким для забезпечення можливості надання послуг замовник постійно здійснює не пізніше ніж за 10 днів до надання послуг попередню оплату в розмірі 100% від суми вартості запланованих послуг за перевезення вантажів та додаткових послуг шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на залізничній колії на рахунок виконавця р/р 260073011076 у банку ВАТ "Ощадний банк України" МФО 300465, код ЄДРПОУ 34425528. Одержані кошти виконавець обліковує на особовому рахунку замовника.

Відповідач вважає за необхідне викласти спірний пункт 4.1 Договору у наступній редакції : сторони домовилися, що розрахунки за надані послуги по цьому Договору здійснюються замовником шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на залізничній колії на рахунок виконавця р/р 260073011076 у банку ВАТ "Ощадний банк України" МФО 300465, код ЄДРПОУ 34425528, протягом 10-ти днів з дня надання послуг або шляхом 50% передоплати.

Відповідно до ст. 62 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (із змінами та доповненнями) порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Порядок розрахунків за перевезення вантажів залізницями через розрахункові підрозділи залізниць регулюється розділом 2 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085), за приписами п. 2.1, п. 2.3, п. 2.5 якого розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг; розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1). Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника; платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Отже, суд погоджується із запропонованою позивачем редакцією спірного пункту договору як такою, що відповідає наведеним нормам права.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 4.2 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно з яким по мірі виконання перевезень та надання послуг виконавець списує відповідні суми за послуги з особового рахунку замовника на підставі відомостей надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг.

Відповідач вважає за необхідне виключити спірний пункт 4.2 Договору.

Відповідно до п. 2.2, п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085) для зарахування платежів та обліку виручки залізниць від перевезень вантажів в установах банку, які обслуговують розрахунковий підрозділ, відкривається рахунок централізованого дохідно-розподільчого рахунку Укрзалізниці; розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Пункт 4.1 Договору, зокрема, встановлює обов'язок позивача щодо обліку отриманих від відповідача в порядку попередньої оплати відповідних суми за послуги, в своє чергу пункт 4.2 Договору визначає порядок списання коштів, які обліковуються на особовому рахунку Замовника, що відповідає приписам наведених норм Правил розрахунків за перевезення вантажів.

Отже, суд погоджується із запропонованою позивачем редакцією спірного пункту договору як такою, що відповідає наведеним нормам права.

Розбіжності сторін відносно змісту підпункту 7.2.2 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно з яким виконавець має право відмовитися від надання послуг у разі відсутності на особовому рахунку замовника коштів, необхідних для оплати послуг, та при відмові замовником проводити оплату наданих послуг. Виконавець припиняє надання послуг з одночасним віднесенням відповідальності за затримку вагонів, зберігання вантажу та невиконання плану перевезень, що проводить залізниця на замовника.

Відповідач вважає за необхідне виключити спірний підпункт 7.2.2 Договору.

Згідно з п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. За приписами ст. 612, ст. 615 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки пункт 4.2 Договору встановлює обов'язок відповідача щодо проведення не пізніше ніж за 10 днів до надання послуг попередньої оплати в розмірі 100% від суми вартості запланованих послуг за перевезення вантажів та додаткових послуг, суд дійшов висновку про те, що запропонована позивачем редакція спірного пункту договору відповідає наведеним нормам права.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 8.2 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого замовник несе відповідальність за збереження вантажів, вагонів, залізничних колій та інших технічних засобів і механізмів виконавця на території, яка йому належить або ним використовується.

Відповідач вважає за необхідне виключити з пункту 8.2 Договору слова "чи ним використовується".

Оскільки за чинним Земельним кодексом України земля може перебувати як у власності юридичної особи, так і у її користуванні, суд погоджується із запропонованою позивачем редакцією спірного пункту договору як такою, що відповідає наведеній нормі права.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 11.1 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого у разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг та вартість послуг і порядок їх сплати і т. ін., Сторони зобов'язані привести Договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього Договору.

Відповідач вважає за необхідне виключити спірний пункт 11.1 Договору.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 188 Господарського кодексу України. Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, суд погоджується із запропонованою позивачем редакцією спірного пункту договору як такою, що відповідає наведеним нормам права.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 11.3 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого про намір змінити вартість послуг виконавець повідомляє замовника не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати їх впровадження, з наданням замовнику додаткової угоди для погодження та підписання в установленому порядку.

Відповідач вважає за необхідне виключити спірний пункт 11.3 Договору.

Як вже зазначалося вище, пункт 11.1 Договору узгоджує підставу внесення змін до Договору, в тому числі у разі зміни вартості послуг. В свою чергу, спірний пункт 11.3 Договору унормовує процедуру внесення таких змін.

При цьому порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульовано у ст. 188 Господарського кодексу України, а саме : зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, суд погоджується із запропонованою позивачем редакцією спірного пункту договору як такою, що відповідає наведеним нормам права.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 11.4 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого у разі невиконання Замовником п. 11.4 цього Договору Виконавець має право достроково призупинити дію цього Договору в день Закінчення терміну підписання Додаткової угоди, про що письмово повідомляє Замовника.

Відповідач вважає за необхідне виключити спірний пункт 11.4 Договору.

Суд погоджується з редакцією, запропонованою відповідачем, оскільки гіпотеза даного пункту виключає практичне застосування норми.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 11.5 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого зміна умов Договору оформлюється Додатковою угодою до Договору, яка підписується Сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідач вважає за необхідне спірний пункт 11.5 Договору викласти в наступній редакції : зміна або розірвання цього Договору можливе лише за згодою сторін. Внесення змін і доповнень у цей Договір вчиняється сторонами в такій самій формі, що й даний Договір. Всі зміни до цього Договору є його невід'ємними частинами.

Як вже зазначалося вище, пункт 11.1 Договору узгоджує підставу внесення змін до Договору, пункт 11.3 Договору унормовує процедуру внесення таких змін.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

Оскільки запропонована відповідачем редакція спірного пункту фактично звужує перелік підстав внесення змін до Договору (лише за згодою сторін), що суперечить пункту 11.1 Договору, суд погоджується із запропонованою позивачем редакцією спірного пункту договору як такою, що відповідає наведеним нормам права та положенням Договору.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 11.6 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого Договір укладено сторонами на термін один рік, якщо жодна із сторін не звернулась письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії. Кожна із сторін вправі розірвати Договір до закінчення терміну його дії, з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за тридцять днів. У всіх випадках цей Договір діє до здійснення всіх розрахунків за надані послуги.

Відповідач вважає за необхідне спірний пункт 11.6 Договору викласти в наступній редакції : цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині виконання робіт до 31 грудня 20121 року, а в частині розрахунків до повного виконання.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строк дії договору є його істотною умовою, позивач як виконавець послуг за запропонованою ним редакцією спірного пункту бере на себе зобов'язання надавати послуги протягом року з дня укладання договору, відповідачем жодним чином не обґрунтований запропонований ним строк, в тому числі виходячи з принципу розумності.

Крім того, як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 188 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд погоджується із запропонованою позивачем редакцією спірного пункту договору як такою, що відповідає наведеним нормам права та положенням Договору.

Розбіжності сторін відносно змісту Додатку 3 1 до Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого пропонується перелік та вартість послуг, в тому числі за перевезення виконавцем вантажів замовника на відстань до 3-х км за вагон - 18,90 грн. за 1 (одну) тонну вантажу.

Відповідач вважає за необхідне спірний Додаток № 1 до Договору викласти в наступній редакції :

"Плата за послуги/роботи по Договору між ТОВ ПВК "Полтава-Цемент" та ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" становить:

1.1. За перевезення виконавцем вантажів замовника на відстань до 3-х км. за вагон - 15,34 грн. за 1 (одну) тонну вантажу. Маса завантаженого рухомого складу визначається у тоннах (т) по залізничній накладній, а маса порожнього рухомого складу - залежно від маси тари. При цьому неповні тони приймаються за повні.

1.2.За користування тепловозом (маневрова робота) -157,50 грн. за кожні півгодини роботи тепловоза, при цьому кожні неповні півгодини приймаються за повні.

1.3.За користування гальмівними башмаками - 5,00 грн. за один башмак.

1.4.Приготування маршруту (перевірка положення, ручне переведення й фіксація стрілочних переводів, що знаходяться на території або перебувають у користуванні чи розпорядженні Замовника - 15,00 грн. за 1 (одну) стрілку, при кожній операції з подавання, забирання рухомого складу та маневровій роботі.

Усі ціни в цьому протоколу є базовими і наведені без урахування податку на додану вартість (ПДВ), який нараховується та сплачується в установленому законом порядку".

Відповідно до закону України від 03.12.1990 р. № 507-XII "Про ціни і ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання.

За чинним законодавством не передбачено державне регулювання тарифів на перевезення вантажів по під'їзним залізничним коліям міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту. Таким чином, надання зазначених послуг здійснюється за вільними (договірними) тарифами.

З метою впровадження єдиного порядку формування тарифів на комплекс робіт і послуг, що надаються підприємствами промислового залізничного транспорту, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 30.11.2007 за № 1094 були затверджені "Методичні рекомендації щодо формування тарифів на перевезення вантажів та інші послуги, що надаються ПрАТ "Київ-Дніпровське МІГЛЗТ", які погоджені з Антимонопольним комітетом України. Ці Методичні рекомендації використовуються усіма підрозділами, що входять до складу Позивача при розрахунку вартості тарифів на послуги.

В обґрунтування запропонованого розміру вартості перевезення виконавцем вантажів замовника на відстань до 3-х км за вагон позивач надає наказ від 05.05.2011 р. № 35 "Про затвердження тарифів" та калькуляцію відповідно тарифу (а.с. 32, 33), що розроблені відповідно до вказаних Методичних рекомендацій та були предметом дослідження Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України при прийнятті рішення № 01/90-рш від 10 серпня 2011 року, в свою чергу відповідач жодним чином запропонований тариф не обґрунтовує.

Оскільки предмет та ціна є істотними умовами господарського договору, суд погоджується з запропонованою відповідачем у редакцією спірного Додатку № 1 за винятком вартості розміру вартості перевезення виконавцем вантажів замовника на відстань до 3-х км за вагон, яка правомірно визначена позивачем в розмірі 18,90 грн. за 1 (одну) тонну вантажу.

Пунктом 5 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи наведені вище норми права та умови спірного Договору, сторони не дійшли згоди щодо його спірних умов, порядок досудового укладення договору дотримано, запропонована позивачем редакція спірних пунктів 1.2; 2.11; 2.13; 3.1; 4.1; 4.2; 7.2.2; 8.2; 11.1; 11.3; 11.5; 11.6 Договору відповідає нормам права, а тому суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в цій частині.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

В частині неврегульованих розбіжностей щодо спірних пункту 2.2, пункту 2.9, абзацу першого пункту 3.2, пункту 11.4, пункту 14.2, частково Додатку № 1 Договору суд погоджується із редакцією, запропонованою відповідачем у протоколі розбіжностей.

Судові витрати, понесені при поданні позову, покладаються на сторони пропорційно відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Вважати укладеними між Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37) в особі Полтавської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, 19А) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-виробничого комплексу "Полтава - Цемент" (36039, м. Полтава, вул. Червонофлотська, 29а) з 31.08.2011 р. пункти 1.2; 2.2; 2.9; 2.11; 2.13; 3.1; 3.2; 4.1; 4.2; 7.2.2; 8.2; 11.1; 11.3; 11.5; 11.6; 14.2 Договору про надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та Додаток № 1 до Договору в наступній редакції :

- пункт 1.2 : "Послуги можуть надаватися тільки при умові технічної можливості з дотриманням вимог п. 1.1 цього договору та у порядку, що забезпечує відповідну якість цих послуг.";

- пункт 2.2 : "Про надходження вагонів та наступне перевезення до вантажних фронтів представник виконавця повідомляє представника замовника по телефону (0532) 66-29-71";

- пункт 2.9. Договору в новій редакції, а саме : "Про закінчення вантажних операцій та готовність вагонів до збирання представник замовника повідомляє представника виконавця по телефону (0532) 66-29-71";

- пункт 2.11 : "Прийом вагонів від замовника проводиться представником виконавця на передавальних коліях № 3 замовника";

- пункт 2.13 : "Якщо з причин, залежних від Замовника, залізниці не переданий рухомий склад, то вважається, що цей рухомий склад перебуває в користуванні Замовника і плата за користування вагонами сплачується Замовником. До таких випадків відноситься: неприйнятий залізницею рухомий склад (пошкоджені вагони при виконанні вантажних операцій, розукомплектовані вагони, неочищені вагони або вагони з не знятими реквізитами, вагони завантажені з порушенням ТУ навантаження та кріплення вантажу, вагони з технічними або комерційними несправностями, внаслідок яких можливе пошкодження або втрата вантажу, вагони без документів або з невірно оформленими документами, тощо). Такий рухомий склад перебуває в користуванні замовника до усунення недоліків чи несправностей та прийняття його залізницею. Якщо у цих випадках необхідно повторно перевозити рухомий склад на вантажні фронти, то ці послуги виконуються виконавцем за окрему плату та оплачуються як додаткова маневрова робота за фактично затрачений час.";

- пункт 3.1 : "Замовник забезпечує постійне утримання в належному стані та своєчасне очищення (від снігу, льоду, залишків вантажу, сміття, бур'яну та інш.) залізничних колій, стрілочних переводів, переїздів, що знаходяться на території, яка йому належить чи ним використовується.";

- у пункті 3.2 Договору першій абзац виключити;

- пункт 4.1 : "Для забезпечення можливості надання послуг замовник постійно здійснює не пізніше ніж за 10 днів до надання послуг попередню оплату в розмірі 100% від суми вартості запланованих послуг за перевезення вантажів та додаткових послуг шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на залізничній колії на рахунок виконавця р/р 260073011076 у банку ВАТ "Ощадний банк України" МФО 300465, код ЄДРПОУ 34425528. Одержані кошти виконавець обліковує на особовому рахунку замовника.";

- пункт 4.2 : "По мірі виконання перевезень та надання послуг виконавець списує відповідні суми за послуги з особового рахунку замовника на підставі відомостей надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг.";

- підпункт 7.2.2 : "Виконавець має право відмовитися від надання послуг у разі відсутності на особовому рахунку замовника коштів, необхідних для оплати послуг, та при відмові замовником проводити оплату наданих послуг. Виконавець припиняє надання послуг з одночасним віднесенням відповідальності за затримку вагонів, зберігання вантажу та невиконання плану перевезень, що проводить залізниця на замовника.";

- пункт 8.2 : "Замовник несе відповідальність за збереження вантажів, вагонів, залізничних колій та інших технічних засобів і механізмів виконавця на території, яка йому належить або ним використовується.";

- пункт 11.1 : "У разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг та вартість послуг і порядок їх сплати і т. ін., Сторони зобов'язані привести Договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього Договору.";

- пункт 11.3 : "Про намір змінити вартість послуг виконавець повідомляє замовника не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати їх впровадження, з наданням замовнику додаткової угоди для погодження та підписання в установленому порядку.";

- пункт 11.5 : "Зміна умов Договору оформлюється Додатковою угодою до Договору, яка підписується Сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору.";

- пункт 11.6 : "Договір укладено сторонами на термін один рік, якщо жодна із сторін не звернулась письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії. Кожна із сторін вправі розірвати Договір до закінчення терміну його дії, з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за тридцять днів. У всіх випадках цей Договір діє до здійснення всіх розрахунків за надані послуги.";

- пункт 14.2 виключити;

- Додаток № 1 до Договору : " Плата за послуги/роботи по Договору між ТОВ ПВК "Полтава-Цемент" та ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" становить:

1.1. За перевезення виконавцем вантажів замовника на відстань до 3-х км за вагон - 18,90 грн. за 1 (одну) тонну вантажу. Маса завантаженого рухомого складу визначається у тоннах (т) по залізничній накладній, а маса порожнього рухомого складу - залежно від маси тари. При цьому неповні тони приймаються за повні.

1.4.За користування тепловозом (маневрова робота) - 157,50 грн. за кожні півгодини роботи тепловоза, при цьому кожні неповні півгодини приймаються за повні.

1.5.За користування гальмівними башмаками - 5,00 грн. за один башмак.

1.4.Приготування маршруту (перевірка положення, ручне переведення й фіксація стрілочних переводів, що знаходяться на території або перебувають у користуванні чи розпорядженні Замовника - 15,00 грн. за 1 (одну) стрілку, при кожній операції з подавання, забирання рухомого складу та маневровій роботі.

Усі ціни в цьому протоколу є базовими і наведені без урахування податку на додану вартість (ПДВ), який нараховується та сплачується в установленому законом порядку".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-виробничого комплексу "Полтава - Цемент" (36039, м. Полтава, вул. Червонофлотська, 29а), код ЄДРПОУ 30406575, р/р 26002171403001 в ПРУ КБ "ПриватБанк", МФО 331401 на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37), код ЄДРПОУ 04737111, р/р 260053011067 в ВАТ "Ощадбанк" м. Києва, МФО 300465 в особі Полтавської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, 19А), код ЄДРПОУ 34425528, р/р 26007060073859 в КБ ПГРУ "Приват-Банк", МФО 331401 : 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 24.10.2011 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.