Ухвала суду № 19898963, 07.12.2011, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22ц-3129\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Панфілова А.В.

26 Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

Іменем України

07.12.2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючого судді Єгорової С.М.,

суддів: Письменного О.А., Чельник О.І.

при секретарі Зінов»євій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 грудня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»звернулося до суду із указаним позовом. Зазначало, що 15 липня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту, за умовами якого позивач надав йому кредитні кошти в сумі 160034,00 грн., зі сплатою 24% річних за користування кредитом, зі строком повернення кредиту 11 липня 2013року.На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором сторонами 15 липня 2008 року був укладений договір застави, згідно якого відповідач надав в заставу належний йому на праві власності автомобіль моделі РУТА 20, державний номер НОМЕР_1. Відповідачем порушений графік щомісячних платежів і станом на 4березня 2010 року існує заборгованість по кредиту в сумі 177933 грн. 99коп. Посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору та договору застави, позивач просив задовольнити вимоги.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 грудня 2010року, позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк»задоволено. Звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль модель: Рута 20, рік випуску: 2008, тип ТЗ: автобус 20, №кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 (25006, АДРЕСА_1, ІПННОМЕР_2), шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 5 квітня 2011року, рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 12.10.2011 р. задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_3, який діє від імені публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 5 квітня 2011року скасоване, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 09.12.2010 р. і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Зазначається, що ним частково виконуються умови кредитного договору, що підтверджується відповідними касовими ордерами, строк виконання зобов»язання в повному обсязі не настав, звернення стягнення на предмет застави у відшкодування всієї суми боргу не можливе без розірвання договору.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача, який заперечував проти скасування рішення суду, яке вважає законним і обгрунтованим, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позову суд встановив і правильно виходив з того, що відповідно до укладеного сторонами договору від 15 липня 2008 року банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 160034 грн., а відповідач зобовязувався повернути кредит частинами у встановлені строки (зрозстрочкою) в строк до 11 липня 2013 року, зі сплатою 24 % річних за користування кредитом. На виконання зазначеного договору сторони уклали договір застави майна автомобіля марки Рута 20 СПГ, 2008 року, державний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу на праві власності. Відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі сплачував щомісячні внески на погашення кредиту та відсотків по ньому, порушував узгоджений сторонами кредитного договору графік. Станом на 04.03.2010 року мав заборгованість - 177933.99 грн., яка складається з наступного: -133292.62 грн., в тому числі - поточна заборгованість за кредитом в розмірі 4317,78 грн.; - 34060,13грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом (накопичувальна); -1870.10 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250.00 грн. - штраф (фіксована частина); 8461.14 грн. - штраф (процентна складова). Крім того, договором застави передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем/Позичальником зобов'язань за кредитним договором, або за договором застави, Заставодавець зобов'язаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад. В порушення вищезазначених умов договору відповідач, який виконувував своїх зобов'язань за кредитним договором, не передав предмет застави в заклад банку.

Зазначена сума заборгованості ОСОБА_2 в суді першої інстанції не оспорювалася, доказів на спростування її наявності та розміру ним не надавалось. Надані до апеляційного суду копії квитанцій та прибуткових ордерів (а.с.96-115) не спростовують висновків суду щодо порушення відповідачем умов договору і неналежного виконання своїх зобов»язань по кредитному договору та договору застави, та підтверджують обставини щодо внесення відповідачем платежів не в повному обсязі (в меншому розмірі), ніж визначено графіком погашення кредиту, що є додатком до Кредитного договору.

Також, в матеріалах справи мається копія листа, який був направлений ОСОБА_2 від 17.05.2010 р. (а.с.68), з якого вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк»відповідно до умов, передбачених п.2.33, п.2.3.9 Кредитного договору, п.15.2, п.15.8 Договору застави, повідомив те, через систематичне порушення зобов»язань протягом 441 дня його прострочена заборгованість станом на 17.05.2010 р. складає 47584,11 грн., в тому числі заборгованість за кредитом 7268,17 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом 38639,78 грн., пеня за несвоєчастність виконання зобов»язань за договором 1676,16 грн., відповідно до п.22 Договору застави заставодавець (банк) вирішив звернути стягнення на заставне майно.

Відповідачем не надано доказів щодо погашення вищевказаної заборгованості, тому висновки суду першої інстанції щодо підставності відшкодування заборгованості і дострокового повернення всієї суми кредитних коштів, з урахуванням відсотків та штрафних санкцій, шляхом звернення стягнення на предмет застави, не спростовані.

Згідно з вимогами ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу». Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу»).

Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом ЗО днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад). Аналогічна умова міститься в договорі застави.

Згідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави ... із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Суд першої інстанції повно і всебічно зясував обставини справи, на які сторони посилались як на підстави своїх доводів і заперечень, дослідив та належно оцінив надані ними докази, з дотриманням вимог процесуального та матеріального права ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позову про звернення стягнення заборгованості на заставне майно в обраний позивачем спосіб, передбачений договором.

Висновки суду відповідають обставинам справи, дослідженим доказам, вимогам норм матеріального права та умовам укладених між сторонами договорів. Доводи апеляційної скарги та надані відповідачем докази не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сил из моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з настуного дня.

Головуючий суддя

Судді: