Рішення № 19897191, 30.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.11 Справа№ 5015/6119/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства “Стрийський вагоноремонтний завод”, м.Стрий Львівської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Стрий Львівської області

про розірвання договору оренди та зобовязання повернути орендоване майно.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_4 представник (довіреність №ЮВ-30-Н від 11.06.2011р.).

від відповідача не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Державним підприємством “Стрийський вагоноремонтний завод” подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди та зобовязання повернути орендоване майно.

Ухвалою суду від 21.10.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.11.2011р. Ухвалою суду від 09.11.2011р. розгляд справи відкладено на 30.11.2011р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача подав клопотання від 07.11.2011р. за вих.№ ЮВ-224 (вх.№ 26378/11 від 11.11.2011р.) про включення, на підставі ст.44 ГПК України, до складу судових витрат та стягнення з відповідача 57,80 грн. за отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про перебування у ньому відповідача. Позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. На адресу суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 21.10.2011р. без вручення адресату, з довідкою поштового відділення зв»язку про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Ухвала надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а саме: 82400, АДРЕСА_1.

Суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.11.2011р. за №11634002 наданого представником позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 станом на 04.11.2011р. знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстрований за адресою: 82400, АДРЕСА_1.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Станом на 30.11.2011р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

30.09.2009р. між Державним підприємством “Стрийський вагоноремонтний завод” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди державного майна №СВРЗ-02-21-09-33/ю (індвідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності) (надалі договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно одноповерхова цегляна будівля майстерні з ремонту взуття площею 19,3 кв.м., що розташоване за адресою: 82400, АДРЕСА_2 та знаходиться на балансі Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» (надалі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом по незалежну експертну оцінку станом на 28.02.2009р. і становить тридцять сім тисяч дев'ятсот гривень 00 коп.

Майно було передане в оренду з метою розміщення майстерні по ремонту взуття (п.1.2. договору).

Згідно п.2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторнами цього договору та акта приймання-передавання майна, який підписується балансоутримувачем та орендарем за участю орендодавця.

Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на конкурсній основі і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2009 року 170,00 грн.

За умовами п.5.3. та п.5.9. договору орендар зобовязувався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсувати експлуатаціні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше ніж на його вартість згідно звіту про незалежну оцінку на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження обєкта оренди, в порядку, визначеному законодавством, і надати балансоутримувачу і орендодавцю копію договору страхування (страхового полісу) і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Договір оренди укладено строком на два роки 364 дні, з 30.09.2009р. до 27.09.2012р. включно (п.10.1. договору).

Відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.10.2009р., згідно договору від 30.09.2009р. №СВРЗ-02-21-09-33/ю, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно, а саме: одноповерхову цегляну будівлю майстерні з ремонту взуття площею 19,3 кв.м., що розташоване за адресою: 82400, АДРЕСА_2 та знаходиться на балансі Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод».

Згідно п.5.9. договору оренди обов»язок страхування орендованого майна покладений на відповідача. Орендоване майно було застраховано відповідачем у ВАТ НАСК «Оранта»на підставі договору № 5 від 23.06.2010р., строк дії договору з 23.06.2011р. по 23.06.2011р.

29.07.2011р. позивач надіслав відповідачу лист від 28.07.2011р. за вих.№ 428 з нагадуванням про обов»язок по страхуваню майна і представленням доказів страхування позивачу. Лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

13.09.2011р. позивач звернувся до відповідача з листом-претензією вих. №ЮВ-8-ПР, в якому повідомив відповідача про невиконання відповідачем п.5.9. договору оренди та пропонував відповідно до п.10.11. договору оренди в трьохденний термін з моменту отримання претензії, підписати додаткову угоду №1 від 13.09.2011р. про повернення майна та попередження про розірвання договору у випадку відсутності відповіді на претензію. Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Відтак, у зв»язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо страхування майна, позивач просить розірвати укладений між сторонами договір та зобов»язати повернути йому орендоване відповідачем майно.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюються Законом України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ із змінами та доповненнями.

За умовами ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Факт передачі відповідачу в оренду нерухомого майна, а саме: одноповерхової цегляної будівлі майстерні з ремонту взуття площею 19,3 кв.м., що розташоване за адресою: 82400, АДРЕСА_2, підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.10.2009р., підписаним орендодавцем та орендарем.

Згідно п.5.9. договору оренди, орендар зобов»язується протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше ніж на його вартість згідно звіту про незалежну оцінку на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження обєкта оренди, в порядку, визначеному законодавством, і надати балансоутримувачу і орендодавцю копію договору страхування (страхового полісу) і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Відповідач застрахував орендоване ним майно 23.06.2010р. у ВАТ НАСК «Оранта»уклавши договір добровільного страхування майна № 5, строк дії договору з 23.06.2010р. по 23.06.2011р.

В подальшому майно ним застраховане не було, у звязку із невиконанням відповідачем п.5.9. договору оренди, 29.07.2011р. позивач надіслав відповідачу лист від 28.07.2011р. за вих.№ 428 з нагадуванням про обов»язок по страхуванню майна і представленням доказів страхування позивачу. Лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

13.09.2011 р. позивач звернувся до нього з листом-претензією вих. №ЮВ-8-ПР, в якому пропонував відповідачу відповідно до п.10.11. договору оренди в трьохденний термін з моменту отримання претензії, повернути майно по акту приймання-передачі, сплативши орендну плату за весь час користування майном та попередив про звернення із позовом про розірвання договору. Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення. Факт надсилання претензії підтверджується списком рекомендованих відправлень від 13.09.2011р. із штемпелем поштового відділення зв»язку.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч.3 та ч.4 ст.291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

В ч.7 п.10.6. договору сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця (в тому числі за ініціативою органу, уповноваженго управляти державним майном), якщо орендар не виконує взяте на себе зобовязання щодо страхування орендованого майна.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відтак, зважаючи на вищенаведені норми, позивач правомірно ставить вимогу про розірвання договору оренди укладеного з відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно п.10.11. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

За умовами п.10.13 договору, майно вважається поверненим балансоутримувачу з

моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обовязок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору та повернення орендованого майна є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат в сумі 57,80 грн. за отримання позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про перебування у ньому відповідача, слід зазначити наступне.

Згідно ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Слід зазначити, що до «інших витрат пов»язаних з розглядом справи», в розумінні ст.44 ГПК України, відносяться суми які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду на підставі ст.30 ГПК України, для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (п.29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»від 18.03.2008р. за № 01-08/164 із змінами та доповненнями).

Відтак, вимога про включення до складу судових витрат, на підставі ст.44 ГПК України, та стягнення на підставі ст.49 ГПК України з відповідача 57,80 грн. судових витрат за отримання позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про перебування у ньому відповідача, задоволенню не підлягає.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст.49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст.11, 627-629, 651, 759, 785 ЦК України, ст.ст.174, 188, 291 ГК України ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Розірвати договір оренди державного майна №СВРЗ-02-21-09-33/ю від 30.09.2009р., що належить до державної власності, укладений між Державним підприємством “Стрийський вагоноремонтний завод” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

3. Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_3 (82400, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Державному підприємству “Стрийський вагоноремонтний завод” по акту приймання - передачі орендоване нерухоме майно одноповерхову цегляну будівлю майстерні з ремонту взуття площею 19,3 кв.м., що розташоване за адресою: 82400, АДРЕСА_2.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (82400, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства “Стрийський вагоноремонтний завод” (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Зубенка, 2; р/р №260010000945 в ЛФ АБ «Експрес-банк»м.Стрия; МФО 325956; код ЄДРПОУ 20770332) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. У задоволенні вимоги про стягнення 57,80 грн. судових витрат за отримання позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про перебування у ньому відповідача, відмовити.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Повний текст рішення

підписано 05.12.2011р.