Рішення № 19897172, 08.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа№ 5015/6673/11

за позовною заявою: концерну ,,Техвоєнсервіс’’, м.Київ,

до відповідача: державного підприємства ,,Львівський бронетанковий ремонтний завод’’, м.Львів,

про стягнення 9 898 045,11 грн.

Суддя Т.Костів

при секретарі М.Зошій

Представники: не з"явились

Суть спору: позов заявлено концерном ,,Техвоєнсервіс’’, м.Київ до державного підприємства ,,Львівський бронетанковий ремонтний завод’’, м.Львів про стягнення 9 898 045,11 грн.

Ухвалою суду від 04.11.2011 року порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 29.11.2011 року. Ухвалою суду від 29.11.2011р. розгляд справи відкладено на 08.12.2011р.

Позивач явки представника в судовому засіданні 08.12.2011р. не забезпечив, поважності причин не повідомив.

В попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримував з підстав, викладених у позовній заяві та додатковому поясненні до позовної заяви. Ствердив, зокрема, що у відповідача наявна заборгованість в сумі 7921180,00грн. перед позивачем по сплаті 2% внесків на утримання Концерну за результатами роботи за період з ІІ-го півріччя 2008 року по І квартал 2011 року згідно рішень Правління Концерну №2 від 21.11.2005 року та №7 від 25.10.2007 року. Крім основного боргу, просить стягнути з відповідача 1976865,11грн. індексу інфляції. Просив позов задоволити.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не подав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Відповідачем подавалось клопотання (вх.№28069/11 від 29.11.11р.) про відкладення розгляду справи, призначеного на 29.11.2011р. у зв"язку з неможливістю забезпечити явку предаставника. В судовому засіданні 08.12.2011р. відповідач явки повноважного представника повторно не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи ту обставину, що у випадку зайнятості представника, сторона вправі призначити іншого представника для участі у справі, суд наголошує відповідачу на обов'язку, передбаченому у ст. 22 ГПК України добросовісно користуватись належними його процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

Концерн «Техвоєнсервіс»(позивач) є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністра оборони України №309 від 07 червня 2005 року і належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Позивач здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого наказом Міністра оборони України №309 від 07.06.2005 року.

Відповідно до п. 1.4 статуту концерну «Техвоєнсервіс», до його складу входять підприємства - учасники. До 18 травня 2011 року, згідно наказу Міністра оборони України від 18.05.2011р. №260, до складу концерну, в тому числі, входило Державне підприємство «Львівський бронетанковий ремонтний завод»(відповідач).

Відповідно до п. 7.4 статуту концерну, одним із джерел формування його майна є внески учасників.

Згідно з розділом 4 статуту концерну, управління оперативною діяльністю концерну здійснює правління концерну і його генеральний директор. Згідно абц.3 п.4.2 положення про правління концерну «Техвоєнсервіс», затвердженого рішенням правління концерну «Техвоєнсервіс»від 27.03.07 №6 та введено в дію наказом генерального директора від 28.03.07р. №64-АГД, члени правління зобов'язані виконувати рішення, прийняті на засіданнях правління.

Відповідно до статуту концерну та положення про правління концерну «Техвоєнсервіс», правління на своїх засіданнях затверджує, за поданням генерального директора концерну, пропозиції про встановлення розміру відрахувань учасниками на утримання концерну та на провадження ним статутної діяльності.

У відповідності до постанови правління позивача №2 від 21.11.2005р., листа генерального директора концерну №225/к/26 від 26.09.2005р., а також рішення правління концерну "Техвоєнсервіс" №7 від 25.10.2007р., учасники концерну зобов'язувались щоквартально сплачувати на його утримання внески у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період.

Згадане рішення правління концерну "Техвоєнсервіс" №7 від 25.10.2007р. було підписано директором Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод»Лабзіном М.І. без зауважень.

Повноваження правління концерну встановлювати розмір внесків, окрім статуту об'єднання, підтверджується і п.2.7 положення про правління концерну "Техвоєнсервіс", затверженого рішенням правління №6 від 27.03.2007р. та наказом Міністерства оборони України №64- АГД від 28.03.2007р..

Відповідно до рішення правління концерну "Техвоєнсервіс" №15 від 28.04.2011р. та наказу Міністерства оборони України №260 від 18.05.2011р., відповідач вийшов зі складу згаданого концерну.

Проте, за час перебування «Львівський бронетанковий ремонтний завод»в концерні "Техвоєнсервіс", підприємство не сплачувало вищезазначених внесків.

З урахуванням поданих відповідачем звітів про фінансові результати, передбачених Положенням (стандартом) бухобліку 3, затвердженого наказом Мінфіну №87 від 31.03.1999р. і зареєстрованого в Мінюсті від 2Т.06.1999р. №397/3690 (знаходяться в матеріалах справи), сума внесків в розмірі 2% від чистого доходу за період з ІІ-го півріяя 2008р. по І квартал 2011р. повинна становити 7921190,00грн..

Згідно ст.625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за період 01.07.2008р. - 01.07.2011р., що складає 1 976 865,11грн.

Згідно ст.118 Господарського кодексу України, об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств є юридичною особою.

Згідно із ст.120 вказаного кодексу, господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Згідно з п.1 ст.123 Господарського кодексу України, учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Так, відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт управнена сторона, у тому числі кредитор має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 цього кодексу, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акта управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За змістом ст.ст. 20,57 ГК України, ст.ст. 87,88 ЦК України, рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року у справі N 3/35-313, п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13, п.4.5 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14, із змінами і доповненнями, статут юридичної особи є локальним (індивідуальним) актом і породжує права і обов'язки тільки у того, визначеного певного кола суб'єктів, якому він адресований.

Статут суб'єкта господарювання за своєю правовою природою не є правочином, однак визначає норми, що є обов'язковими для його учасників.

За ст.ст.120,123 ГК України, учасники об'єднання підприємств (різновидом якого є концерн) можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Як зазначалось вище, позивач є юридичною особою (господарським об'єднанням), учасником якого до 18.05.2011р. був відповідач.

Відтак, положення ст. 123 ГК України, статуту позивача були обов'язковими для відповідача в згаданий період, в т.ч. і щодо зобов'язання щоквартально сплачувати на утримання концерну внески у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період.

Як видно з вищенаведеного, зобов'язання відповідача по сплаті внесків на утримання концерну, випливає як із закону, так і з акту управління господарською діяльністю.

До висновку про існування в учасників концерну "Техвоєнсервіс" зобов'язання сплачувати названі внески на підставі його статуту та рішення правління концерну №7 від 25.10.2007р. прийшов і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 04.06.2009р. по справі №15/337.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позов підтверджений поданими документами, відповідачем не заперечений і підлягає до задоволення.

Оскільки позивачем, при поданні позову до суду (02.11.2011р.), не враховано вимог Закону України "Про судовий збір", що вступив в дію з 01.11.2011р., згідно якого судовий збір по даній справі мав становити 56460,00грн., у зв"язку з чим він сплатив в доход державного бюджету лише 25500,00грн., суд приходить до висновку, що з позивача слід достягнути в доход державного бюджету 30960,00грн. із покладенням вказаних витрат на відповідача, згідно норм ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 46, 49, 82, 84, 116 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з концерну "Техвоєнсервіс" (м.Київ, вул.Дегтярівська, 13/24, код ЄДРПОУ 33689867) в доход державного бюджету 30960,00грн. судового збору.

3.Стягнути з Державного підприємства "Львівський бронетанковий ремонтний завод" (м.Львів, вул.Стрийська, 73, код ЄДРПОУ 07985602) на користь концерну "Техвоєнсервіс" (м.Київ, вул.Дегтярівська, 13/24, код ЄДРПОУ 33689867) 7921180,00грн. боргу, 1976865,11грн. індексу інфляції, 56460,00грн. судового збору.

4.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Т.Костів

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 12.12.2011 року.