Рішення № 19897022, 07.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.11 Справа№ 5015/5901/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Галамай розглянула матеріали справи

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санком-Львів», м.Львів

До відповідача: Комунальне підприємство «Комфорт-Янів», смт.Івано-Франкове

Про стягнення 62554,37 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Мартинович С.В.- представник

від відповідача: Онипко В.І. - директор

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Санком-Львів»до Комунального підприємства «Комфорт-Янів»про стягнення 62554,37 грн. заборгованості за надані послуги та судових витрат.

В судовому засіданні 24.10.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судових засіданнях.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на ті обставини, що договір, який покладений в основу позовних вимог, був підписаний лише в червні 2011 року і послуги, які надавались з січня по травень 2011 року включно повинні оплачуватися по тарифах, що передбачені попереднім договором.

В судовому зсіданні оголошувалась перерва до 07.12.2011 року .

Представником позивача в судове засідання 07.12.2011 року подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з Комунального підприємства «Комфорт-Янів»59022,34 грн. основного боргу, 281,37 грн. –три відсотки річних та судові витрати.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що ним здійснювалися проплати за спірний період, які значно перевищують вартість наданих послуг, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 07.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як вбачається з позовних вимог, 01.01.2011 року між КП «Комфорт-Янів»(Замовник) та ТзОВ «Санком-Львів»(Виконавець) було укладено договір №463 про надання послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів.

Відповідно до п.1.1 даного договору Замовник доручає, а Виконавець надає йому послуги по вивезенню та захороненню накопичених твердих побутових відходів з території Замовника, а Замовник зобов’язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та в строки, визначені цим Договором.

На виконання умов договору в період з квітня по серпень 2011 року позивач надавав відповідачу послуги по вивезенню та захороненню твердих побутових відходів , що підтверджується актами приймання-передачі, за які відповідач розрахувався частково.

Як стверджує позивач, згідно уточнених позовних вимог, станом на жовтень 2011 року заборгованість відповідача за надані йому в січні-серпні 2011 року послуги складає 59022,34 грн.

За порушення строків виконання зобов’язання, відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 281,37 грн. - 3 % річних , які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2011 року між КП «Комфорт-Янів»(Замовник) та ТзОВ «Санком-Львів»(Виконавець) було укладено договір №463 про надання послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів.

Відповідно до п.1.1 даного договору Замовник доручає, а Виконавець надає йому послуги по вивезенню та захороненню накопичених твердих побутових відходів з території Замовника, а Замовник зобов’язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та в строки, визначені цим Договором.

На виконання умов договору в період з січня по липень 2011 року позивач надавав відповідачу послуги по вивезенню та захороненню твердих побутових відходів, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт : № ОУ-0000245 від 31.01.2011 р., №ОУ-0000677 від 28.02.2011 р., №ОУ-0001091 від 31.03.2011 р., № ОУ-0001560 від 30 квітня 2011 року , № ОУ-0002062 від 31 травня 2011 року, № ОУ-0002489 від 30 червня 2011 року, №ОУ-0002920 від 31 липня 2011 року ( а.с.9-12, 78-80) на загальну суму 103126,76 грн. Зазначені акти здачі приймання робіт підписані та завірені печатками сторін. На зазначені послуги виписані та передані відповідачу податкові накладні ( а.с.13-17).

Відповідно до п.3.6 Договору оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування ним грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі підписаного Виконавцем та Замовником Акту виконаних робіт.

Положеннями п.3.7 Договору № 463 передбачено перерахування 100 % вартості послуг, що надаються протягом п’яти банківських днів після їх фактичного надання на підставі рахунку-фактури та Акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт позивачем виписувались рахунки-фактури ( а.с.81-88) для оплати наданих послуг, які відповідачем були оплачені частково.

Заборгованість відповідача згідно актів приймання-передачі виконаних робіт за період з січня по липень 2011 року та виписаних рахунках-фактурах складає 42767,18 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача.

Нараховані позивачем 16255,16 грн. за надані в серпні 2011 року послуги не підлягають до стягнення з відповідача з тих підстав, що на підтвердження наданих у серпні послуг позивачем не подано акту приймання-передачі робіт за серпень 2011 року . В цій частині позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань за період з 06.09.2011 року по 31.10.2011 року позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 281,51 грн. Згідно здійсненого судом перерахунку, сума трьох відсотків річних розрахована із суми боргу 42767,18 грн. за визначений в позовній заяві період з 06.09.2011 року по 31.10.2011 року, складає та підлягає до стягнення в розмірі 196,85 грн.

Що стосується поданих відповідачем заперечень стосовно часу укладення договору, який на його думку почав діяти лише з 09.06.2011 року, то такі доводи необґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Положеннями ч.8 ст.181 ГК України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч.2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається із матеріалів справи, як стверджував представник позивача в судових засіданнях, в зв’язку із затвердженням нових тарифів на послуги з накопичення та вивезення твердих побутових тарифів , затверджених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 24.12.2010 року № 1814, ТзОВ «Санком-Львів» надав всім клієнтам, в тому числі відповідачу, проекти нових договорів для їх підписання.

Позивач стверджує, що відповідач підписаний примірник договору йому не повернув, проте вчиняв дії, які підтверджують прийняття пропозиції та погодження із об’ємами та тарифами , зазначеними в договорі № 463, датованому 01.01.2011 роком. Факт погодження умов договору №463 від 01.01.2011 року підтверджується підписанням відповідачем актів приймання-передачі робіт за період з січня по липень 2011 року, в яких зазначена вартість послуг, передбачена умовами договору, в них є посилання на Договір №463 від 01.01.2011 року ( а.с.9-12, 78-80), оплатою послуг ( а.с.59-68) згідно виставлених рахунків-фактур № СФ-0002060 від 31.05.2011 року, №СФ -0002491 від 30.06.2011 року, №СФ-0001098 від 31.03.2011 року № СФ-0000252 від 31.01.2011 р., виписаних на підставі Договору № 463 від 01.01.2011 року (а.с.81,83,85,86).

З огляду на викладене, договір вважається укладеним з 01.01.2011 року, оскільки сторони договору вже в січні 2011 року вчиняли дії на його виконання, що підтверджуються актами приймання-передачі виконаних робіт, виписаними рахунками фактурами та оплатою послуг на підставі виписаних рахунків фактур, в яких є посилання на Договір № 463 від 01.01.2011 року.

Підписання договору з боку відповідача лише 09.06.2011 року та повернення підписаного примірника позивачу не впливає на права і обов’язки сторін, які виникли ще в січні 2011 року.

Доказів погашення заборгованості згідно всіх підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт за період з січня по липень 2011 року відповідач суду не подав. До матеріалів справи ним долучено лише частину платіжних доручень про оплату послуг за 2011 рік на загальну суму 48359,58 грн.

Різниця між вартістю наданих послуг згідно актів приймання-передачі виконаних робіт за січень-липень 2011 року в розмірі 103126,76 грн. та загальною сумою платежів, підтверджених платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи відповідачем в розмірі 48359,58 грн. складає 54767,18 грн. Проте, позивачем заявлено до стягнення згідно заяви про зменшення позовних вимог 59022,34 грн. яка за мінусом 16255,16 грн. нарахованої за серпень заборгованості, що не підтверджена актом приймання-передачі робіт, складає та підлягає до стягнення в межах заявлених ( зменшених ) позовних вимог в сумі 42767,18 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не заперечив, доказів сплати орендної плати за спірний період в повному обсязі суду не представив.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,81,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Зменшені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Комфорт-Янів»(81070, Львівська область, Яворівський район, с.м.т.Івано-Франкове, вул.Яворівська,46 код ЄДРПОУ 36170603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санком-Львів» (79010, м. Львів, вул.Чернігівська,14 код ЄДРПОУ 34711924) 42767,18 грн. основного боргу, 196,85 грн. три відсотки річних, 429,64 грн. –державного мита та 162,09 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 16255,16 грн. позов залишити без розгляду.

4.В решта частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09.12.2011 року.

Суддя Березяк Н.Є.