Рішення № 19897004, 05.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.11 Справа№ 5015/6688/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тригал”, с. Зелів Яворівського району Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства “К.І.К.-Л.”, м. Львів

про стягнення 14 558, 37 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Альховській І.Б.

Представники:

від позивача: Терех Т.В. - представник

від відповідача: не з‘явився

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз‘яснено.

Суть позову: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тригал” до Приватного підприємства “К.І.К.-Л.” про стягнення 14 558, 37 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.11.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.11.2011 р.

Розгляд справи було відкладено з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. На адресу суду повернувся поштовий конверт адресований відповідачу, відповідно до вимог ст. 64 ГПК України за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, з відміткою, що за зазначеною адресою фірми немає.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тригал” звернулося із позовом до Приватного підприємства “К.І.К.-Л.” про стягнення 14 558, 37 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тригал” (надалі позивач) та Приватним підприємством “К.І.К.-Л.” (надалі відповідач) було укладено договори поставки № 58 від 16.07.2010 року, та № 58-1 від 01.07.2010 р. відповідно до умов яких позивач поставив у власність відповідача товар –пісок за ціною 47, 40 грн. з ПДВ за одну тону (по договору № 58-1 від 01.07.2010 р.) та пісок –за ціною 44,04 грн. з ПДВ (по договору 58 від 16.07.2010 р.), а відповідач, тобто покупець зобов‘язується прийняти та своєчасно оплатити товари та продукцію згідно заявок.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар – пісок на загальну суму 96 997, 80 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.1. вищезгаданих договорів, розрахунок за товари проводиться відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок на умовах передоплати. Відповідач по мірі можливості може частково поставити позивачу ПММ та матеріали в рахунок заборгованості за отриманий пісок.

Відповідач свої зобов‘язання щодо оплати за поставлений товар виконав лише частково в сумі 84 757,72 грн. Зокрема, в рахунок оплати за поставлений товар позивач зарахував надані відповідачем послуги по договору № 3 від 02.08.2010 р. про організацію перевезення вантажу на загальну суму 29 700, 72 грн.

Крім стягнення основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до умов договору, пеню в розмірі 1 488, 00 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 305,12 грн. та інфляційні в розмірі 525, 17 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець зобов‘язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності, а покупець зобов‘язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, згідно умов договорів поставки від 01.07.2010 року № 58-1 та від 16.07.2010 року № 58, позивач поставив відповідачу товар на суму 96 997, 80 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними за договором № 58-1 від 01.07.2010 р.:

- від 08.07.2010 р. на суму 4 645,20 грн.;

- від 13.07.2010 р. на суму 9 480,00 грн.;

- від 16.07.2010 р. на суму 10 833, 84 грн.

та видатковими накладними за договором 58 від 16.07.2010 р.:

- від 02.08.2010 р. на суму 21 887, 88 грн.;

- від 13.08.2010 р. на суму 15 766,32 грн.,

- від 26.08.2010 р. на суму 4 807,20 грн.;

- від 01.09.2010 на суму 19 994, 16 грн.;

- від 05.10.2010 р. на суму 379, 20 грн.;

- від 07.10.2010 р. на суму 4 404, 00 грн.;

- від 08.10.2010 р. на суму 396, 00 грн.;

- від 27.10.2010 р. на суму 4 404, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, вищезгаданими договорами не було встановлено строку для оплати за отриманий товар (умови п.3.1. договору щодо передоплати за товар сторонами не виконані), позивачем після звернення з позовом до суду було надіслано відповідачеві 22.11.2011 року лист-вимогу щодо сплати заборгованості в розмірі 12 240, 08 грн., яка залишилася без відповіді.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 525,17 грн., 3% річних в розмірі 305, 12 грн. та пені в розмірі 1 488, 00 грн. за прострочення виконання грошового зобов‘язання, то суд виходить з того, що оскільки лист-вимога про сплату заборгованості надісланий відповідачу лише 22.11.2011 р. (після подання позову до суду), тому враховуючи приписи ст.530 ЦК України, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Відповідач свої зобов‘язання по договору належним чином не виконав, оплати за отриманий товар в розмірі 12 240, 08 грн. не здійснив, а відтак дана сума підлягає стягненню.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 692, 712 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “К.І.К.-Л.” (79035, м. Львів, вул. Зелена, 251, код ЄДРПОУ 13811898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тригал” (81003, с. Зелів Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 13809016) суму у розмірі 12 560, 90 грн. з них:

- 12 240,08 основного боргу;

- 122, 40 грн. державного мита;

- 198,42 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Суддя П. Манюк