Рішення № 19896975, 08.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа№ 23/162

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) «Українська лісопромислова заготівельна компанія», м. Жидачів,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) «Львівпромліс», м. Жидачів,

про стягнення 83760,52 грн.

За участю представників:

від позивача - Родіков Т.В. - представник,

від відповідача –не з»явився,

Суть спору: ТзОВ «Українська лісопромислова заготівельна компанія», м. Жидачів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ «Львівпромліс», м. Жидачів, на підставі ст. 625 ЦК України 64598,25 грн. інфляційних, 19162,27 грн. трьох процентів річних та судових витрат у справі. Згодом позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог до 70470,82 грн. інфляційних та 22299,67 грн. трьох процентів річних, а також заявлено вимогу про повернення йому його витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6700 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав суду копії постанови Вищого господарського суду України від 18 січня 2011 р. у справі № 19/7, рішення господарського суду Львівської області у справі № 5015/600/11 (19/7) та постанову Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2011 р. у справі № 5015/600/11(19/7).

Відповідач вимог ухвали суду від 31.10.2011 р. не виконав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, що підтверджується повідомленням про вручення йому 10.11.2011 р. рекомендованого поштового відправлення.

Розгляд справи відкладався та зупинявся з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, поданої суду 09.12.2010 р., підлягає задоволенню, частково, виходячи з наступного.

Згідно з ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 229 ГК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі 24 грудня 2004 р. укладено Договір 8/05 купівлі-продажу. Згідно з рішенням господарського суду Львівської області від 26.04.2011 р. у справі № 5015/600/ (19/7), яке набрало законної сили 18.10.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2011 р. у справі № 5015/600/11, в якій брали участь ті самі сторони, що й у справі № 23/162, відповідач заборгував позивачу, за куплену на підставі договору № 8/05 від 27.12.2004 р. продукцію, 587256,77 грн. Згідно з п. 3.3. Договору купівлі-продажу 8/05 оплата вартості кожної окремої партії продукції мала бути здійснена на протязі 15 банківських днів після завантаження і виставлення бухгалтерських документів (рахунок, податкова накладна, зведена і товарно-транспортна накладні). Позивач виставив рахунок на оплату товару у серпні 2009 р., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями поштової квитанції № 20161 та фіскального чеку ЛД УДПЗ Укрпошта. Відповідач свій обов»язовк, встановлений п. 3.3. Договору щодо оплати продукції не виконав. Наведені обставини встановлено також вищезгаданими судовими рішеннями у справі № 5015/600/ (19/7). Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Постановою Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2011 р. у справі № 5015/600/11(19/7), яка набрала законної сили і у якій брали участь ті самі сторони, встановлено, що відповідач свого обов»язку, передбаченого п. 3.3. Договору № 8/05 купівлі товару, оплатити виставлений позивачем 10.08.2009 р. рахунок в 15-денний строк, не виконав. Відтак, факт порушення відповідачем у вересні 2009 р. грошового зобов»язання з оплати продукції, отриманої по згаданому договору від позивача, на підставі ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню знову при вирішенні спору у справі № 23/162.

За наведених обставин, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнеyня на підставі вимог ст. 625 ЦК України 53616,21 грн. інфляційних за жовтень 2009 р., січень-листопад 2010 р., а також 22299,67 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов»язання з 03 вересня 2009 р. по 04 листопада 2010 р. Решта позовних вимог в частині стягнення інфляційних задоволенню не підлягають, оскільки позивачем при нарахуванні згаданих сум допущено арифметичні помилки, застосовано невірний індекс інфляції за січень 2010 р. та не дотримано вимог рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист Верховного Суду України від 03.04.97 р. № 62-97р).

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Факт понесення позивачем витрат справі № 23/162 на оплату послуг адвоката документально не підтверджений. Позивачем подано суду Угоду № 45 про надання правової допомоги від 05 липня 2009 р. та акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за цим договором від 08 грудня 2010 р. З вказаного акта прийому-передачі від 08 грудня 2010 р. вбачається, що послуги на підставі Договору № 45 від 05 липня 2009 р. надавались у справі № 19/7 про стягнення заборгованості у розмірі 619168,62 грн. Відтак, понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 6700 грн. у справі № 23/162 не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України 67,01 грн. зайво сплаченого позивачем платіжним дорученням № 2841 від 09 грудня 2010 р. державного мита підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82, 83 84, 116-117, 121 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівпромліс»(81700, м. Жидачів, вул. Друкарська, буд. 2, код ЄДРПОУ 31706178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія»(81700, м. Жидачів, вул. Будівельна, буд 1, код ЄДРПОУ 31579043) 53616,21 грн. інфляційних, 22299,67 грн. трьох процентів річних, 759,16 грн. державного мита та 193,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія» (81700, м. Жидачів, вул. Будівельна, буд 1, код ЄДРПОУ 31579043) 67,01 грн. зайво сплаченого державного мита платіжним дорученням № 2841 від 09 грудня 2010 р.

Довідку видати після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Бортник О.Ю.