Рішення № 19896846, 07.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.11 Справа№ 5015/6308/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Галамай розглянула матеріали справи

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів

До відповідача: Командитного товариства „Его”, с. Гряда, Жовківський район

Про стягнення 7872,37 грн.

В судове засідання зявились:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Командитного товариства «Его»про стягнення 6000,00 грн. основного боргу, 1129,04 грн. інфляційних втрат, 405,37 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 28.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16.11.2011 р. Ухвалою суду від 16.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 07.12.2011 р. у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 07.12.2011 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 6000,00 грн. основного боргу, 52,93 інфляційних втрат, 166,85 грн. - 3% річних.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 07.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

За усною домовленістю Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (Постачальник) поставив Командитному товариству «Его»(Покупцю) товар на загальну суму 18181,20 грн.

Обовязком покупця було здійснити оплату за отриманий товар, однак свої зобовязання виконав частково, заборгувавши Постачальнику 6000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №29/03/11/1 від 29.03.2011 р., яка останнім залишена без відповіді і задоволення.

Таким чином станом на день розгляду справи судом заборгованість відповідача становить 6000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3 % річних в сумі 166,85 грн. та 52,93 грн. інфляційних , які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в період з 16.03.2006 року по 27.10.2008 року

отримав від позивача товар на загальну суму 18181,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000029 від 16.03.2006 року, №РН-0000044 від 27.10.2008 року (а.с.6,8).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобовязання відповідач виконав частково, провівши оплату в розмірі 12181,20 грн., що підтверджується банківським виписками (а.с.35-38). Решта сума боргу за отриманий товар в розмірі 6000,00 грн. відповідачем залишилась непогашеною.

Відповідно до п.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Направлена позивачем на адресу відповідача претензія №29/03/11/1 від 29.03.2011 про оплату заборгованості в розмірі 6000,00 грн. залишена останнім без відповіді і задоволення.

Отже, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 6000,00 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання зобовязань нараховані позивачем 3% річних в сумі 166,85 грн. та інфляційні втрати в сумі 52,93 грн. підлягають до сплати.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судові засідання не зявився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 80,59 грн. державного мита та 186,46 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Уточнені позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Командитного товариства «Его»(80380, Львівська область, Жовківський район, с.Гряда, код ЄДРПОУ 30445247) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (79044, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) 6000,00 грн. основного боргу, 52,93 грн. інфляційних втрат, 166,85 грн. 3 % річних, 80,59 грн. державного мита, 186,46 грн. оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.12.2011 року.

Суддя Березяк Н.Є.