Рішення № 19896817, 01.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.11 Справа№ 5015/7078/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Львівським міжрайонним транспортним прокурором, в інтересах держави, яку представляє Міністерство інфраструктури України від імені якого діє:

Позивача: ДТГО “Львівська залізниця”, м.Львів в особі Відокремленого підрозділу “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6” ДТГО, м.Львів;

До відповідача: ТзОВ “Сім, сім, сім”, м.Львів;

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: РВ ФДМ України по Львівській області, м.Львів;

Про: стягнення заборгованості за орендну плату 7754,55грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Прокурор: Герасимчук А.В.;

Позивача: ОСОБА_1 предст. (дов. №НЮ-62 від 12.03.2011р.);

Відповідача: не зявився

Третьої особи: ОСОБА_2-

голов.спец.-юрисконсульт (дов № 18-11-08344 від 21.12.2010р.)

Прокурору, представникам позивача та третьої особи, які взяли участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу прокурор та представник позивача відмовились.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Львівським міжрайонним транспортним прокурором, в інтересах держави, яку представляє Міністерство інфраструктури України від імені якого діє позивач: ДТГО “Львівська залізниця”, м.Львів в особі Відокремленого підрозділу “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6” ДТГО, м.Львів до відповідача: ТзОВ “Сім, сім, сім”, м.Львів за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: РВ ФДМ України по Львівській області, м.Львів про стягнення заборгованості за орендну плату 7754,55грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 25.11.2011р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 01.12.2011р. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

В судовому засіданні 01.12.2011р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з мотивів викладених у позовні й заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

У відповідності зі ст.2 Закону України "Про залізничний транспорт" залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України який забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України. Із ст.4 Закону випливає, що Кабінет Міністрів України з метою забезпечення державних і суспільних інтересів, свободи підприємництва і формування ринку транспортних послуг, безпеки перевезень, захисту навколишнього природного середовища визначає порядок і умови організації діяльності залізничного транспорту та надає підтримку в задоволені потреб залізниці (паливно-енергетичних ресурсах). Залізниця є основною організаційною ланкою на залізничному транспорті. Створення, реорганізація, ліквідація залізниці здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства інфраструктури (надалі Мінінфраструктури) України.

Управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, які належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничного транспорту - державною адміністрацією залізничного транспорту України, яка входить до складу Мінінфраструктури України.

Невиконання грошових зобов'язань контрагентами залізниці (зокрема Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6 ДТГО “Львівська залізниця”), призводить до дефіциту фінансування, що позбавляє можливості її належним чином виконувати покладені на неї функції і загрожує загальнодержавним інтересам в частині невиконання державою (Мінінфраструктури України) завдань в галузі транспорту. Для забезпечення діяльності Львівської залізниці було створено Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6 (БУ-6) - структурний підрозділ ДТГО “Львівська залізниця”, яке покликано забезпечити проведення капітального та поточного ремонтів основних засобів залізниці.

Згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного суду України у справі за поданням Вищого арбітражного суду України і Генеральної прокуратури України від 08.04.1999р. №3-рн99, державу у спірних відносинах може представляти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, що наділений повноваженими органу виконавчої влади.

Таким чином, Львівський міжрайонний транспортний прокурор, звертаючись до суду в інтересах ДТГО “Львівська залізниця” в особі ВП “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6”, яке належить та входить до структури Державної адміністрації залізничного транспорту Мінінфраструктури України, представляє державу, самостійно визначивши порушення державних інтересів.

Проведеною Львівською міжрайонною транспортною прокуратурою перевіркою встановлено, шо між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ “Сім, сім, сім” укладено Договір №118 від 31.08.2009р. про оренду державного окремого індивідуально визначеного майна а саме, нежитлові приміщення аптеки загальною площею 72,40 м.кв які розміщенні на першому поверсі шестиповерхового житлового будинку, який знаходиться за адресою: м.Львів вул.Широка, 75 дане майно обліковується на балансі ВП “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 6” ДТГО “Львівська залізниця”, а тому за умовами договору ДТГО “Львівська залізниця” (Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6) -(Балансоутримувач).

Згідно з розділом 3 Договору "Орендна плата" п.3.6. орендна плата, перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж , у наступному співвідношенні:

70% до державного бюджету;

30% на рахунок Балансоутримувача.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України вважається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Обов'язок відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, передбачений статтями 623 та 625 ЦК України

В ході перевірки встановлено, що відповідачем несвоєчасно і не в повному обсязі проводилась оплата орендної плати, а саме частини належної Балансоутримувачу. Це призвело до утворення станом на 01.09.2011р. заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 6768,42грн. Наявна заборгованість орендаря за використання нежитлових площ, що обліковуються на балансі ВП “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6”, підтверджується довідкою Про заборгованість відповідача.

Згідно із розділом 3 Договору "Орендна плата" п.3.7. випливає, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, а також згідно з п.3.8. у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно з розрахунком відповідачу нараховано 254,90грн. пені, 54,39грн. 3% річних та 676,84грн. 10% штраф згідно умов договору 3 урахуванням зазначеного заборгованість відповідача складає 7754,55грн. Вищенаведене свідчить, що ТзОВ “Сім, сім, сім” неналежно виконано свої зобов'язання за Договором перед Управлінням будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6 ДТГО “Львівська залізниця”, як Балансоутримувачем.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та позивача розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 163 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Недодержання відповідачем договірної дисципліни порушує інтереси держави щодо наповнення бюджетів коштами за використання комунального майна.

Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.121 Конституції України, Прокуратура України здійснює представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках визначених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формою представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави (ст. 36і Закону України “Про прокуратуру”).

П. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Право на звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави передбачено п.6 ст.20, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” та ст.2 ГПК України.

Відповідно до ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи те, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів господарювання, яку закріплено в законах та інших нормативно-правових актах.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону та договору.

Відповідно до вимог ч.1 п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч.4 ст.631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У відповідності до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона осилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати спожитої теплової енергії суду не наддав,

Таким чином, відповідачем порушено майнові права позивача.

Відповідно до вимог ст.20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають задоволенню, а саме, стягнення з відповідача на користь позивача: 6768,42- основного боргу, 254,90грн.- пені, 54,39грн.- 3% річних, 676,84грн.- 10% штрафу.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини, які перерахувати до державного бюджету України та перерахувати їх до державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України,

суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сім, сім, сім” (79031, м.Львів, вул.Скорини, 6-А/51, р/р 260013011134 в МВ Ощад Банку №6319 м.Львова, МФО 385048, код ЄДР 30649795) на користь Управління будівельно монтажних робіт і цивільних споруд №6 ДТГО (79025, м.Львів, вул. Таллінська, 3, р/р 26003133103901 в ЛФ АБ “Експрес-банк” у м.Львові, МФО 325956, код ЄДР 01060116) 6768,42- основного боргу, 254,90грн.- пені, 54,39грн.- 3% річних, 676,84грн.- 10% штрафу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сім, сім, сім” (79031, м.Львів, вул.Скорини, 6-А/51, р/р 260013011134 в МВ Ощад Банку №6319 м.Львова, МФО 385048, код ЄДР 30649795) в доход державного бюджету України (отримувач-УДК у Личаківському р-ні м.Львова МФО 825014, код ЄДРПОУ 22389406) 77,54грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.