Рішення № 19896780, 01.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.11 Справа № 5015/6175/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн», м. Львів,

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,

про: стягнення 5 316 грн. 55 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача розяснено права і обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на здійсненні технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5 316 грн. 55 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 24.10.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.11.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку (докази в матеріалах справи).

Судове засідання 15.11.2011 року відкладено на 01.12.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Представник позивача в судове засідання 01.12.2011 року з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представив усі оригінали документів по справі, які були оглянуті в судовому засіданні, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи, просить задоволити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Враховуючи повторну неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Дизайн»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 30204008, знаходиться за адресою: 79052, Львівська область, м. Львів, вул. Гніздовського, буд. 2, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 478345 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є субєктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, їй присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 79053, АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії НОМЕР_2 та Витягом з ЄДРПОУ серії НОМЕР_3 (докази в матеріалах справи).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний Дизайн»(надалі позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач) правочину (договору,угоди) у письмовій формі не укладалося, досягнуто усної домовленості про купівлю-продаж плит ДСП «Зебрано BS 2285»(надалі - товар).

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначена домовленість є договором купівлі продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього. Покупець зобовязаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України, правочини можуть вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з приписами частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлень, якщо договором не встановлено спеціальні вимоги щодо форми та порядку укладання даного виду договорів.

В нашому випадку, сторони обрали усну форму правочину (договору купівлі-продажу), що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Доказів того, що вказана домовленість визнається недійсною або оспорюється в встановленому чинним законодавством порядку сторонами суду не подано.

Розхідною накладною від 31.05.2010 року № 12241 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Дизайн» продало, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 купила 4 плити ДСП «Зебрано BS 2285»загальною вартістю 5316 грн. 55 коп. (належним чином завірена копія Розхідної накладної від 31.05.2010 року № 12241 в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати куплених плит ДСП «Зебрано BS 2285»не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 5 316 грн. 55 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач 05.07.2011 року звернувся до відповідача з Вимогою про сплату заборгованості з оплати куплених плит ДСП «Зебрано BS 2285»в сумі 5316 грн. 55 коп. (докази в матеріалах справи).

Станом на час розгляду справи у судовому засіданні доказів погашення відповідачем суми основної заборгованості сторонами суду не подано.

Частиною 1 статті 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Спірне зобовязання виникло з усної домовленості сторін на купівлю-продаж плит ДСП «Зебрано BS 2285».

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: державне мито сплачене позивачем в розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп., згідно з ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 20, 22, 32 34, 43, 44 49, 75, 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79053, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Дизайн»(79052, Львівська область, м. Львів, вул. Гніздовського, буд. 2; код ЄДРПОУ 30204008) 5 316 грн. 55 коп. основного боргу; 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

01.12.2011 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.