Рішення № 19896750, 30.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.11 Справа№ 5015/2485/11

За позовом Релігійна організація «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» смт. Брюховичі, Львівської області

До відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку спору»м. Львів

До відповідача 2 ВАТ «Кінескоп»м. Львів

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Брюховицька селищна рада, смт. Брюховичі, Львівської області

Про визнання недійсною Біржової угоди № Н-117-8 Договору купівлі-продажу від 02.07.2008 року, укладеної між ТзОВ «Центр сприяння розвитку спору»та ВАТ «Кінескоп»

Судді Довга О.І.

Матвіїв Р.І.

Сухович Ю.О.

Секретар Скремета О.О.

Представники :

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 23.02.2011 року

від відповідача 1 ОСОБА_2 - довіреність від 19.05.2011 року

від відповідача 2 не з'явився

третя особа Черниченко К.О. представник

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід суддів не подано ( не заявлено).

Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу до суду не надходило.

Суть спору:

Релігійна організація «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні», смт.Брюховичі звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку спорту», м.Львів, відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства «Кінескоп», м.Львів, третя особа, яка не заяває самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Брюховицька селищна рада, смт. Брюховичі, Львівської області про визнання недійсною біржової угоди №Н-117-8 договору купівлі-продажу від 02.07.2008р., укладеної між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2010р. по справі № 2/150 (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено, визнано недійсною Біржову угоду № Н-117-8 Договір купівлі-продажу від 02.07.2008 року, укладений між ТзОВ «Центр сприяння розвитку спорту» та ВАТ «Кінескоп»; стягнуто з ТзОВ «Центр сприяння розвитку спорту» на користь позивача 42,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ВАТ «Кінескоп» на користь позивача 42,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2011р. по справі № 2/150 (судді: Кордюк Г.Т., Мурська Х.В., Скрипчук О.С.) рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010р. залишено без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Центр сприяння розвитку спорту»без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України (колегія суддів у складі: Ткаченко Н.Г., Катеринчук Л.Й., Коробенко Г.П.) від 05 квітня 2011 року по справі № 2/150 касаційну скаргу ТзОВ «Центр сприяння розвитку спорту»задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2011р. та рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010р. по справі № 2/150 скасовано. Справу № 2/150 направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що, розглядаючи даний спір, господарськими судами попередніх інстанцій не було належним чином з'ясовано питання, яке саме майно входило до складу цілісного майнового комплексу профілакторію «Юність»; чи все майно, що входило до цілісного майнового комплексу було придбане позивачем за угодою від 04.06.1998р. № 310н/98, чи лише його частина і яке саме майно передано позивачу за угодоювід 04.06.1998р., укладеною між ВАТ «Кінескоп»та Управлінським бюро Релігійної організації Свідків Єгови в Україні, а яке залишилось у власності ВАТ «Кінескоп»і в послідуючому останнім було продано за спірною біржовою угодою № Н -117-8 від 02.07.2008р. ТзОВ «Центр сприяння розвитку спорту».

В матеріалах справи відсутні оригінали і належним чином засвідчені копії, а саме: перелік майна цілісного майнового комплексу профілакторію «Юність»на час укладання з позивачем 04.06.1998р. угоди № 310н/98; спірна біржова угода № Н-117-8 укладена 02.07.2008р. між ТзОВ «Центр сприяння розвитку спорту»та ВАТ «Кінескоп» і акти прийому-передачі майна за даною угодою та біржова угода від 04.06.1998р., укладена між ВАТ «Кінескоп»та Управлінським бюро Релігійної організації Свідків Єгови в Україні з актами прийому-передачі майна за даною угодою, на якій грунтуються позовні вимоги Релігійної організації «Релігійний Центр свідків Єгови в Україні».

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ВАТ «Кінескоп» знаходиться в процедурі банкрутства.

У постанові ВГСУ зазначено, що дана справа судами попередніх інстанцій розглянута без урахування вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» а саме: не перевірено, чи входило і яке саме неліквідне майно цілісного майнового комплексу профілакторію «Юність», що було предметом договору купівлі - продажу за спірною біржовою угодою № Н-117-8 від 02.08.2008 р., увійшло до ліквідаційної маси боржника; чи ставилось питання про його виключення із ліквідаційної маси боржника, чи оскаржувались дії ліквідатора у звязку з відчуженням даного майна в процедурі банкрутства.

ВГС України вказує, що розглядаючи спір, господарські суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки рішенням господарських судів, які розглядали спори щодо майна, яке є предметом спірної біржової угоди №Н-117-8 від 02.07.2008 р., а саме: судові рішення по справі № 15/265, по справі №22/148 тапо справі№ 26/40 (7/268).

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява про визнання недійсною біржової угоди № Н-117-8 від 02.07.2008р. підписана членом керівного комітету Релігійної організації «Релігійний Центр свідків Єгови в Україні»Клюйник Я.І., проте в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про надання повноважень Клюйник Я.І. щодо звернення до суду з позовною заявою від імені Релігійної організації «Релігійний Центр свідків Єгови в Україні».

Крім того, оскільки, позивач не є учасником спірного договору купівлі-продажу обєктів нерухомості, то обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання біржової угоди купівлі-продажу № Н-117-8 від 02.07.2008 р. недійсною) не призведе до захисту порушеного права, навіть якщо судом буде встановлено факт такого порушення, оскільки застосування наслідків недійсності угоди не поширюється на права позивача.

Способи захисту цивільних прав визначені ст.16 ЦК України. До них відносяться : 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким позивач не є стороною у договорі, не є способом захисту порушеного права.

Зважаючи на правову позицію Вищого господарського суду України, ухвалою господарського суду Львівської області від 11.05.2011 р. порушено провадження у справі й зобовязано позивача надати нормативно-правове обґрунтування позовних вимог з врахуванням постанови ВГСУ від 05.04.11р. у справі №2/150; надати суду докази яке майно входило до складу цілісного майнового комплексу профілакторію «Юність»; чи все майно, що входило до цілісного майнового комплексу було придбане позивачем за угодою від 04.06.1998р. №310н/98, чи лише його частина і яке саме майно передано позивачу за угодою від 04.06.1998р., укладеною між ВАТ «Кінескоп»та Управлінським бюро Релігійної організації Свідків Єгови в Україні, а яке залишилось у власності ВАТ «Кінескоп»і в послідуючому останнім було передано за спірною біржовою угодою №Н-117-8 від 02.07.08р. ТзОВ «Центр сприяння розвитку спорту»; надати суду належним чином завірені копії до матеріалів справи (оригінали для огляду в судовому засіданні) біржової угоди від 04.06.1998р., укладеної між ВАТ „Кінескоп” та Управлінський бюро Релігійної організації Свідків Єгови у Україні з актами прийому-передачі майна за даною угодою, на якій ґрунтуються позовні вимоги Позивача; підтвердження повноважень Клюйник Я.І., на день підписання позову.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.05.2011р. зобовязано відповідачів надати письмові заперечення на позов з врахуванням постанови ВГСУ від 05.04.11р. у справі №2/150; надати суду докази чи входило і яке саме неліквідне майно цілісного майнового комплексу профілакторію «Юність», що було предметом договору купівлі-продажу за спірною біржовою угодою №Н-117-8 до ліквідаційної маси боржника; чи ставились питання про його виключення із ліквідаційної маси боржника; чи оскаржувались дії ліквідатора у звязку з відчуженням спірного майна в процедурі банкрутства.

Третю особу зобовязано подати письмові пояснення щодо суті позовних вимог, з врахуванням постанови ВГСУ від 05.04.11р. у справі №2/150.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених у попередніх ухвалах суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.08.2011 року, враховуючи ті обставини, що за предметом спору справа є складною і потребує детального розгляду та обєктивної оцінки зібраних у ній документальних доказів, суд визнав за доцільне призначити колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Згідно ст. 2-1 ГПК України, щодо автоматизованої системи документообігу суду, призначено судову колегію у складі суддів - Довга О.І. головуюча, Сухович Ю.О., Матвіїв Р.І.

За письмовим клопотанням сторін ухвалою суду продовжено строк вирішення спору.

В судових засіданнях позивач позов підтримав. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 2 липня 2008 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено біржову угоду №Н-117-8 договір купівлі - продажу. За даним договором відповідач-2 продав, а відповідач-1 придбав неліквідне майно колишнього табору відпочинку «Юність»за адресою: м. Львів, смт Брюховичі, вул.Львівська, 62, а саме: 1)спальний корпус інв. №66; 2)будинок дерев'яний інв. №33625; 3)будинок дерев'яний інв. №40469; 4)будинок дерев'яний інв. №42145; 5)будинок дерев'яний інв. №42155; 6) льодовня з овочезбереження інв. №15800; 7)димова труба металева інв. №376; 8)мережі радіофікації інв. №99; 9)лінії зв'язку інв. №104; 10)система зовнішніх трубопроводів води інв. №36760; 11)система зовнішніх трубопроводів каналізації інв. №36761; 12)система електричного освітлення інв. №36771; 13)басейн інв. №00623; 14)нагірна канава стоку дощових вод інв. №00624; 15)тенісний корт інв. №00625; 16)тенісний корт інв. №00626; 17)футбольне поле інв. № 00627; 18)зелені насадження інв. № 00628.

Рішенням господарського суду Львівської області від 4 вересня 2008 року у справі №15/265 визнано біржову угоду №Н-117-8 договір купівлі-продажу від 02.07.2008р., укладену між відповідачем-1 та відповідачем-2, дійсною.

На думку позивача, зазначений договір є незаконним, укладеним без достатніх правових підстав з огляду на наступне. 4 червня 1998 року між відповідачем-2 та Управлінським бюро Релігійної організації Свідків Єгови в Україні (змінена назва: Релігійна організація «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні») було укладено біржовий контракт - договір №310н/98 купівлі - продажу цілісного майнового комплексу профілакторію «Юність», що знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 62. До складу майнового комплексу, із змісту договору, зокрема, входять спальний корпус та котельна.

В свою чергу, за біржовою угодою №Н-117-8 договором купівлі - продажу від 02.07.2008р., відповідач-2 продав відповідачу-1 вищеперелічене майно, зокрема, спальний корпус та димову трубу. Спальний корпус ввійшов до майнового комплексу, придбаного позивачем, а димова труба є річчю -приналежністю та складовою котельні, яка також є частиною придбаного комплексу.

Решта майна, відчуженого за договором, також було раніше придбане позивачем за договором від 04.06.1998 року в складі майнового комплексу за адресою вул.Львівська, 62. Передача проданого майна здійснена від відповідача-2 до позивача за актом прийому-передачі 09.06.1998 року. В акті зазначено, що майно передається згідно інвентаризаційного опису, в свою чергу, з інвентаризаційного опису вбачається, що позивачем були придбані також і мережі холодного водопостачання, мережі гарячого водопостачання, мережі каналізації, мережі електропостачання.

Таким чином, як стверджує позивач, предметом біржової угоди №Н-117-8 договору купівлі-продажу від 02.07.2008р. є майно, яке раніше придбане позивачем у відповідача-2 за договором від 04.06.1998р., відповідно, відповідач-2 не був власником такого майна і не мав права на його повторне відчуження.

Відповідач-1 в судове засідання зявився, проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Зокрема відповідач-1 зазначив, що 02.07.2008р. Товарною біржою «Наша»було проведено відкриті торги по реалізації нерухомого майна ВАТ «Кінескоп». Переможцем проведених торгів стало ТзОВ «Центр сприяння розвитку спорту», про що свідчить Протокол №117Н проведення відкритих торгів Товарною біржою «Наша»від 2 липня 2008р. На підставі вказаного протоколу між ВАТ «Кінескоп» та ТзОВ «Центр сприяння розвитку спорту»укладено біржову угоду №Н-117-8 договір купівлі-продажу від 2 липня 2008р.

Як зазначив відповідач-1, рішенням господарського суду Львівської області від 04.09.2008р. у справі №15/265 визнано біржову угоду №Н-117-8 договір купівлі-продажу від 2 липня 2008р., укладену між відповідачами, дійсною. Рішенням господарського суду Львівської області від 21.07.2009р. у справі №22/148 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку спорту» визнано право власності на майно колишнього табору відпочинку «Юність» за адресою: м.Львів, смт.Брюховичі, вул.Львівська,62, а саме: 1) Спальний корпус інв.№66, 2) Будинок Дерев'яний інв.№33625, 3) Будинок Дерев'яний інв.№40469, 4) Будинок Дерев'яний інв.№42145, 5) Будинок Дерев'яний інв.№42155, 6) Льодовня з овочезбереження інв.№15800, 7) Димова труба металева інв.№376, 8) Мережі радіофікації інв.№99, 9) Лінії зв'язку інв.№104, 10) Система зовнішніх трубопроводів води інв.№36760, 11) Система зовнішніх трубопроводів каналізації інв.№36761, 12) Система електричного освітлення інв.№36771, 13) Басейн інв.№00623, 14) Нагірна канава стоку дощових вод інв.№00624, 15) Тенісний корт інв.№00625, 16) Тенісний корт інв.№00626, 17) Футбольне поле інв. № 00627, 18) Зелені насадження інв. № 00628.

Таким чином, на даний час власником майна, перерахованого в рішенні господарського суду Львівської області від 21.07.2009р. у справі №22/148 залишається відповідач-1.

Відповідач-2 в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив, при розгляді спору у справі за № 2/150, проти позову заперечував.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору надала суду пояснення по суті заявлених вимог, просить позов задоволити, та зазначила, що ВАТ «Кінескоп»не належало право власності на відчужені ним за спірним договором зелені насадження, біржову угоду №Н-117-8 договір купівлі-продажу від 2 липня 2008 року укладено з порушенням ст.317 Цивільного кодексу України, внаслідок чого вона підлягає визнанню недійсною господарським судом.

В судовому засіданні 30.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.12.2011р.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, 02.07.2008р. за Біржовою угодою № Н-117-8 договором купівлі-продажу (далі ? спірна угода) ВАТ «Кінескоп»продав, а ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»придбав неліквідне майно колишнього табору відпочинку «Юність»за адресою: м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 62: 1) Спальний корпус інв. №66, 2) Будинок Деревяний інв. №33625, 3) Будинок Деревяний інв. №40469, 4) Будинок Деревяний інв. №42145, 5) Будинок Деревяний інв. №42155, 6) Льодовня з овочезбереження інв. №15 800, 7) Димова труба металева інв. №376, 8) Мережі радіофікації інв. №99, 9) Лінії зв'язку інв. №104, 10) Система зовнішніх трубопроводів води інв. №36760, 11) Система зовнішніх трубопроводів каналізації інв. №36761, 12) Система електричного освітлення інв. №36771, 13) Басейн інв. №00623, 14) Нагірна канава стоку дощових вод інв. №00624, 15) Тенісний корт інв. №00625, 16) Тенісний корт інв. №00626, 17) Футбольне поле інв. № 00627, 18) Зелені насадження інв. № 00628.

Із матеріалів справи вбачається, що укладення спірної угоди порушує права та охоронюваний законом інтерес позивача, оскільки судом встановлено, що у 1998 році позивачем було придбано цілісний майновий комплекс профілакторію «Юність»по вул. Львівській, 62 в смт. Брюховичі, включаючи майно відчужене за спірною угодою.

Даний висновок ґрунтується на наступному.

17.12.1997р. правлінням ВАТ «Кінескоп»було прийнято рішення про реалізацію санаторію профілакторію «Юність»після експертної оцінки (Протокол засідання правління ВАТ «Кінескоп»№50). Вказане рішення було затверджено Спостережною радою зазначеного товариства, якою також було надано дозвіл на відчуження і продаж санаторію профілакторію «Юність»(Протокол засідання Спостережної ради ВАТ «Кінескоп»№ 15 від 17.02.1998р.).

Із Інвентаризаційної справи на профілакторій «Юність»в смт. Брюховичі вбачається, що станом на початок 1998 року по вул. Львівській, 62 в смт. Брюховичі, Львівської області містились наступні будівлі та споруди профілакторію «Юність»: 1. А I спальна будівля; 2. А II будівля лікувально-санаторного призначення; 3. А III будівля лікувально-санаторного призначення; 4. А IY адміністративна будівля; 5. А Y бальнеологія; 6. А YI будівля складу; 7. Б-1 котельна; 8. В-1 їдальня; 9. Г-2 клуб; 10. Д-1 спальний корпус; 11. Ж-2 лікувальний корпус; 12. З-1 сауна, баня; 13. К-2 бібліотека; 14. Л-1 прохідна; 15. М-1 будівля насосної станції; 16. Н-1 будівля насосної станції; 17. О-1 літній театр; 18.П-2 спальний корпус (готовність 44 %); 19. водонапірна башта; 20. артезіанські свердловини, 21. ворота.

02.04.1998р. ТОВ «ЛьвівЮрАудитКонсалтинг», за замовленням ВАТ «Кінескоп», було проведено експертну оцінку ринкової вартості санаторію профілакторію «Юність»для продажу, включаючи: спальний корпус на 100 місць (арк.8,20 Звіту про експертну оцінку); лікувальний корпус; адміністративний корпус; будівлю бальнеології; будівлю складу; котельню (арк.11,23 Звіту); їдальню; клуб; сауну; будівлю тиру (більярдну); прохідну; бювет мінеральної води; будівлю санаторно-лікувального призначення; будівлі насосної станції; спальний будиночок; незавершене будівництво спального корпусу; літній кінотеатр; водонапірну башту; артезіанські свердловини; мережі гарячого та холодного водопостачання, каналізації, теплотраси, електропостачання (арк.17,18,30-32 Звіту); асфальтові та плиткові покриття; сітчасту огорожу; металеві ворота; бетонні земляні укріплення по периметру тенісних кортів та бетонні берегові укріплення басейну (арк.19,35-36 Звіту); обладнання котельної (арк.20,36). Земельна ділянка, на якій знаходиться профілакторій, займає площу 7,6511 га та розміщена в курортній зоні (арк. 8 Звіту). За результатами оцінки, ринкову вартість планованого на продаж позивачу санаторію профілакторію «Юність», що складається із вищепереліченого майна, було визначено на рівні 1 704 802 грн. (арк. 37, 38 Звіту).

20.04.1998р. Фондом державного майна України було погоджено ВАТ «Кінескоп»продаж санаторію профілакторію «Юність»(Лист № 10.17.4110).

Наказом голови правління ВАТ «Кінескоп»№ 62 від 14.05.1998р., на підставі рішення правління ВАТ «Кінескоп», Спостережної Ради та Фонду державного майна України про продаж санаторію профілакторію «Юність», було призначено комісію по передачі матеріальних цінностей майнового комплексу санаторію профілакторію «Юність». 18.05.1998р. вказаною комісією було складено Інвентаризаційний опис основних засобів: будівель, споруд, передавальних пристроїв та обладнання профілакторію «Юність», у який увійшло: п.1 Спальний корпус на 100 місць; п.2 Лікувальний корпус; п.3 Адміністративний корпус; п.4 Будівля бальнеології; п.5 Будівля складу; п.6 Котельня; п.7 Їдальня; п.8 Клуб; п.9 Сауна; п.10 Тир (більярдна); п.11 Прохідна; п.12 Бювет; п.13 Будівля санаторно-лікувального призначення; п.14 Будівлі насосної станції; п.15 Спальний корпус; п.16 Незавершене будівництво спального корпусу; п.17 Літній кінотеатр; п.18 Водонапірна башта; п.19 Артезіанські свердловини; п.20 Мережі холодного водопостачання; п.21 Мережі гарячого водопостачання; п.22 Каналізація; п.23 Теплотраси; п.24 Мережі електропостачання; п.25 Асфальтові та плиткові покриття (бордюри); п.26 Сітчаста огорожа; п.27 Металеві ворота; п.28 Бетонні земляні та берегові укріплення; п.29 Обладнання котельної.

Проаналізувавши вищезазначене, суд приходить до висновку, що ВАТ «Кінескоп»мало намір продати позивачу саме цілісний майновий комплекс профілакторію «Юність», включаючи комунікації, димову трубу тощо, а не тільки окремі будівлі та споруди, зокрема спальний корпус та котельню.

Про продаж цілісного майнового комплексу також свідчить подальша поведінка сторін.

Так, судом встановлено, що 04.06.1998р. ВАТ «Кінескоп»як продавцем було укладено із позивачем як покупцем Біржовий контракт ? договір № 310н/98 (далі ? Контракт). Предметом якого, відповідно до п.1.1 був цілісний майновий комплекс профілакторію «Юність», що знаходиться за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 62 (далі у Контракті іменується як «Майновий комплекс»), що складається із будівель та споруд, враховуючи внутрішньомайданні комунікації: 1. А I спальний корпус; 2. А II бювет мінеральних вод; 3. А III будівля лікувально-санаторного призначення; 4. А IY адміністративний корпус; 5. А Y бальнеологія; 6. А YI будівля складу; 7. Б-1 котельна; 8. В-1 їдальня; 9. Г-2 клуб; 10. Д-1 спальний будиночок; 11. Ж-2 лікувальний корпус; 12. З-1 сауна; 13. К-2 будівля тиру (більярдна); 14. Л-1 прохідна; 15. М-1 будівля насосної станції; 16. Н-1 будівля насосної станції; 17. О-1 літній театр; 18. незавершене будівництво спального корпусу; 19. водонапірна башта; 20. артезіанські свердловини.

Пункти 1.1, 3.4, 3.5 Контракту, в яких сторони прямо визначили, що його предметом є «цілісний майновий комплекс профілакторію «Юність», який складається із ряду будівель та споруд, враховуючи внутрішньомайданні комунікації та обумовили долю таких комунікацій і боргів, а також розмір земельної ділянки, свідчать про відчуження позивачу саме цілісного майнового комплексу. В свою чергу, придбання позивачем профілакторію «Юність»за ціною, визначеною у Звіті про експертну оцінку обєкта (пп. 1.3, 1.4 Контракту), безумовно підтверджує продаж позивачу усіх обєктів, які були предметом експертної оцінки, в т.ч. і відчужених за спірною угодою. Будь-яке майно, що не було предметом Контракту та залишалось у власності ВАТ «Кінескоп»мало бути вивезено останнім із території профілакторію «Юність»протягом пяти днів після підписання акту прийому передачі (п.3.3 Контракту). Відповідно, уся решта майна, що знаходилась на території профілакторію, після сплину вказаного строку, вважалася звільненою від претензій з боку ВАТ «Кінескоп».

09.06.1998р., у відповідності до п. 4.3. Контракту, за актом прийому передачі санаторію профілакторію «Юність», ВАТ «Кінескоп»було передано позивачу визначене в Інвентаризаційному описі від 18.05.1998р. майно. За актом прийому передачі та інвентаризаційним описом, ВАТ «Кінескоп»також було зобовязано протягом 10 днів після підписання акту прийому передачі запустити та підготувати системи електрифікації, водопостачання та каналізації, передати позивачу обладнання котельні, систему водопостачання та каналізації у діючому стані.

При цьому суд зазначає, що інвентаризація основних засобів майнового комплексу санаторію профілакторію «Юність»для продажу (Інвентаризаційний опис від 18.05.1998р.) та передання профілакторію позивачу за актом прийому-передачі від 09.06.1998р., здійснювались одними й тими ж особами, визначеними у наказі голови правління ВАТ «Кінескоп»№ 62 від 14.05.1998р. «Про створення комісії по передачі санаторію-профілакторію «Юність». Вказане свідчить про правовий взаємозвязок вказаних документів та про їх складання, спеціально призначеною для цього комісією, саме з метою опису та наступного передання позивачу, за наслідками укладення Контракту, усіх майнових обєктів профілакторію «Юність». Тобто, все майно, що існувало на час складання (з метою підготовки майна профілакторію для продажу) Інвентаризаційного опису, в т.ч. і майно, що є предметом спірної угоди, підлягало переданню та фактично було передано позивачу.

10.06.1998р. ЛОДКБТІ та ЕО було посвідчено право колективної власності позивача на будівлі та споруди майнового комплексу профілакторію «Юність»(в цілому). Також, 15.06.1998р. позивачу було видано Державний акт серії 1-ЛВ №003072 на право постійного користування земельною ділянкою профілакторію «Юність», площею, що повністю співпадає із площею земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ВАТ «Кінескоп»на підставі Державного акту серії 1-ЛВ №001558 від 18.05.1998р.: 7,6511 га. Після закінчення реконструкції придбаного профілакторію, позивачем було отримано новий Державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЛВ № 004137 від 10.04.2000р.

27.07.1998р. позивачем та ВАТ «Кінескоп»підписано акт звірки взаємних розрахунків, яким сторонами було підтверджено, що вимоги згідно з Контрактом виконані повністю, претензій немає.

Про те, що предметом купівлі-продажу за укладеним між ВАТ «Кінескоп»та позивачем Контрактом були не лише перелічені у ньому будівлі та споруди, а й інше майно, яке входило до складу цілісного майнового комплексу профілакторію «Юність»свідчить також встановлений судом факт того, що внаслідок укладення із позивачем Контракту, на балансі ВАТ «Кінескоп»не залишилось жодного майна, окрім підїзної дороги до санаторію-профілакторію «Юність», а сам санаторій-профілакторій був ліквідований, як окрема господарська дільниця.

Так, як вбачається із матеріалів справи, за наслідками укладення Контракту, на підставі рішення правління (протокол № 50 від 17.12.1997р.), рішення Спостережної ради (протокол № 15 від 17.02.1998р.), а також дозволу Фонду державного майна України (лист № 10-17-4110 від 20.04.1998р.), головою правління ВАТ «Кінескоп»було видано наказ “Про ліквідацію дільниці цеху побуту санаторію профілакторію «Юність»№148 від 24.12.1998р. Вказаним наказом було вирішено ліквідувати з 01.01.99р. дільницю санаторію-профілакторію «Юність», яка входила в структуру цеху побуту ВАТ «Кінескоп»: головному бухгалтеру п. ОСОБА_3 на підставі вище вказаних документів, та акту передачі обєкту та майна санаторій профілакторій «Юність»зняти з бухгалтерського обліку як обєкт, що проданий; передати підїзну дорогу інв. № 259 до санаторію-профілакторію «Юність»с. Брюховичі в Брюховицьку сільську раду (пп. 1-3 Наказу).

Також судом встановлено, що згідно із зведеною відомістю складеною в.о. головного бухгалтера ОСОБА_4 по залишках основних засобів станом на 01.01.2003р., балансова вартість основних засобів підрозділу “Профілакторій «Юність»” становила 81129,11 грн. Відповідно до інвентаризаційного опису по цеху побуту ВАТ «Кінескоп», після продажу санаторію профілакторію «Юність»на обліку залишалася лише “дорога до санаторію «Юність»” із зазначенням вартості 81129,11 грн. Вказана вартість дороги до колишнього профілакторію «Юність»(що починається від вул. Львівській, 54 до колишнього санаторію-профілакторію «Юність») підтверджується також листом ВАТ «Кінескоп» на імя голови Брюховицької селищної ради № 78 ЛК від 10.04.2002р.

Оскільки єдине майно, котре залишалося на балансі ВАТ «Кінескоп»після продажу позивачу за Контрактом профілакторію «Юність», це підїзна дорога до вказаного санаторію, яка згодом мала бути передана на баланс Брюховицької селищної ради відповідно до п. 3 Наказу ВАТ «Кінескоп»№ 148 від 24.12.1998р., суд відхиляє твердження відповідачів про те, що на балансі ВАТ «Кінескоп»продовжувались залишатись ще деякі обєкти, які 02.07.2008р. були відчужені ВАТ «Кінескоп»ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»за спірною угодою.

Зважаючи на вищевикладене, з врахуванням законодавчого визначення поняття цілісного майнового комплексу (ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 191 ЦК України), а також намірів сторін, змісту договору, звичаїв ділового обороту, а також подальшої поведінки сторін суд дійшов до висновку, що за Контрактом позивачем було придбано саме цілісний майновий комплекс профілакторію «Юність»як сукупність речей/активів: обєктів нерухомості, комунікацій, обладнання (в тому числі відчуженого ВАТ «Кінескоп»ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»за спірною угодою), які повязані єдиною метою використання/спільним призначенням, утворюють завершений цикл надання послуг та знаходяться на наданій для досягнення цієї мети земельній ділянці.

Зазначене підтверджується також висновком науково-правової експертизи щодо предмету купівлі-продажу згідно Біржового контракту Договору №310н/98 від 04.06.1998р., укладеному між ВАТ «Кінескоп»та Релігійною організацією, затвердженим Радою науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 17.02.2011р.

Також, враховуючи, що предметом укладеного між ВАТ «Кінескоп »та позивачем Контракту є цілісний майновий комплекс, який виступає у цивільному обігу як єдине ціле, окремий та самостійний обєкт права, суд приходить до висновку, що угода вчинена щодо цієї речі поширює свою дію і на всі її складові. Тобто, в силу положень ст.ст. 131 та 132 ЦК України 1963 року, а також ст.ст. 186-188 ЦК України, позивач, придбавши за вказаним Контрактом в т.ч. перелічені у п. 1.1. обєкти нерухомості, як головні речі, набув право власності і на їх приналежності та складові, як-то: комунікації, димову трубу тощо. За таких умов, продаж вказаного майна за спірною угодою у будь-якому випадку є порушенням майнових прав позивача.

Окремо суд оцінює посилання ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту», в контексті предмету укладеного між ВАТ «Кінескоп»та позивачем Контракту, на ухвалу Вищого господарського суду України від 30.09.2009 у справі № 7/268 за позовом ВАТ «Кінескоп»до позивача у цій справі про усунення перешкод у доступі до майна (що є предметом спірної угоди, окрім спального корпусу) та визнання на нього права державної власності з правом повного господарського відання за ВАТ «Кінескоп».

Так, постанова касаційного суду, на яку посилається ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»як на доказ необґрунтованості доводів позивача у цій справі, не є остаточним рішення у справі № 7/268. Вказаною постановою лише направлено справу до місцевого господарського суду для повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, та прийняття відповідного процесуального рішення в залежності від встановленого. Враховуючи передбачені ст.111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, приймаючи постанову від 30.09.2009р. у справі №7/268 про направлення справи на новий судовий розгляд, Вищий господарський суд України не досліджував у повному обсязі докази у справі. Відповідно його висновки щодо тих чи інших обставин справи не є остаточними, а являється лише підставою для скасування судових рішень судів нижчих інстанцій та не позбавляє вказані суди права подальшої оцінки доказів у справі у їх сукупності.

Враховуючи викладене, а також субєктний склад сторін при розгляді справи № 7/268, суд вважає, що посилання ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»на ухвалу Вищого господарського суду України від 30.09.2009р. у вказаній справі не спростовує вищевикладені висновки суду.

Також суд зазначає, що майнові права позивача порушуються спірною угодою не тільки в силу придбання за Контрактом цілісного майнового комплексу, а й в силу наступного.

Так, за спірною угодою, у складі неліквідного майна колишнього профілакторію «Юність»ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту», зокрема, придбало й розташований за адресою: м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Львівська,62 обєкт нерухомого майна спальний корпус. В той же час, як це попередньо було встановлено судом, із Інвентаризаційної справи профілакторію «Юність»в смт. Брюховичі, сформованої станом на початок 1998 року вбачається, що на момент укладення Контракту між ВАТ «Кінескоп»та позивачем по вул. Львівській, 62 в смт. Брюховичі, містились, зокрема, наступні будівлі та споруди профілакторію «Юність»: А I спальна будівля; Д-1 спальний корпус; П-2 спальний корпус (готовність 44 %), які було відчужено позивачу у відповідності до п.1.1 Контракту.

За інформацією наданою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»станом на 10.06.1998р., відчужений ВАТ «Кінескоп»ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»за спірною угодою спальний корпус було зареєстровано за позивачем у цій справі. На час укладення спірної угоди від 02.07.2008р., жодних будівель на території колишнього санаторію профілакторію «Юність»(м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 64 (колишня 62)), за ВАТ «Кінескоп»зареєстровано не було. Натомість, всі будівлі та/або споруди, за вказаною адресою, були та є зареєстрованими за позивачем у цій справі.

За таких умов, суд приходить до висновку, що за Контрактом від 04.06.1998р. всі розташовані по вул. Львівській, 62 в смт. Брюховичі, Львівської області будівлі та споруди цілісного майнового комплексу профілакторію «Юність»були відчужені ВАТ «Кінескоп»позивачу.

Як наслідок, відчуження за спірною угодою спального корпусу ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»є безумовним порушенням права власності позивача.

Крім того, предметом спірної угоди, серед іншого, також є два тенісні корти, футбольне поле, а також зелені насадження за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі вул. Львівська, 62 (64).

Статтею 79 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні обєкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Аналогічну за змістом норму містить і ЦК України (частина третя статті 373). Пунктом 2 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004р. №1442 встановлено, що розміщення багаторічних насаджень є земельним поліпшенням.

В силу ч.1 статті 181 ЦК України тенісні корти та футбольне поле є нерухомим майном, яке не можуть існувати без розташування на певній земельній ділянці, та переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно, за своєю суттю право на тенісні корти та футбольне поле також нерозривно повязано із правом на земельну ділянку, частиною якої вказані обєкти безпосередньо являються.

В свою чергу, як попередньо встановлено судом, земельна ділянка площею 7,6511 га в смт. Брюховичі по вул. Львівській, 64 (62) належить позивачу на праві постійного користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії 1-ЛВ № 004137.

За таких умов, враховуючи, що право користування земельною ділянкою підлягає захисту на рівні із правом власності на неї, продаж за спірною угодою зелених насаджень, тенісних кортів та футбольного поля, порушує право користування позивача частиною земельної ділянки по вул. Львівській, 64 (62) в смт. Брюховичі та зеленими насадженнями, нерозривно із нею повязаних.

Судом також встановлено, що внаслідок укладання спірної угоди право користування позивачем земельною ділянкою по вул. Львівській, 64 (62) в смт. Брюховичі та розташованими на ній зеленими насадженнями стало ненадійним.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 24.09.2010р. та 26.11.2010р. ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»зверталося до Брюховицької селищної ради з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовного розміру 1,5 гектара для обслуговування придбаних товариством за спірною угодою обєктів, що знаходяться за адресою: м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 64 для наступного отримання вказаної земельної ділянки в користування (оренду).

В той же час, 24.01.2011р., ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»подало до Львівського окружного адміністративного суду позов про скасування рішень виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 09.12.1999р. №370 та 25.01.2000р. №19 (за якими позивачу у цій справі було видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЛВ №004137 від 10.04.2000р.); зобовязання Брюховицьку селищну раду на найближчий сесії селищної ради розглянути питання про надання ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовного розміру 1,5 гектара за адресою: м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 64; зобовязання Львівський міський відділ ДП «Центр державного земельного кадастру»внести в книгу записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею і Поземельну книгу запис про скасування реєстрації Державного акту на право постійного користування землею серія І-ЛВ №004137, зареєстрованого за №39. В обґрунтування заявленого позову ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»також послалося на те, що на території позивача у даній справі знаходиться майно вказаного товариства, придбане за спірною у цій справі угодою.

Зважаючи на вказані обставини, ухвалою від 17.05.2011р. Львівським окружним адміністративним судом розгляд адміністративної справи № 2а-785/11/1370 було зупинено до набрання законної сили рішення у цій справі: про визнання Біржової угоди від 02.07.2008р. недійсною. За таких умов, вирішення питання про фактичне позбавлення позивача належного йому на законних підставах права постійного користування частиною земельної ділянки по вул. Львівській, 64 в смт. Брюховичі (разом із зеленими насадженнями) безпосередньо повязано із вирішенням питання про правомірність спірної угоди.

За таких умов, суд вважає, що спірна у цій справі угода прямо ущемляє охоронюваний законом інтерес позивача, котрий виражається у прагненні позивача і в подальшому безперешкодно користуватись своїм субєктивним матеріальним правом, а саме, підтвердженим Державним актом серії І-ЛВ №004137, правом постійного користування земельною ділянкою площею 7,6511 га по вул. Львівській, 64 в смт. Брюховичі та розташованими на ній зеленими (багаторічними) насадженнями.

Статтею 1 до Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенції) гарантовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Однак, як попередньо було встановлено судом, Біржова угода від 02.07.2008р. становить безумовне втручання у гарантовані Конвенцією майнові права та інтереси позивача.

В контексті вказаного суд також зазначає, що наведений у п.1.1 спірної угоди опис відчуженого ВАТ «Кінескоп»ТОВ «Центр сприяння розвитку центру» майна не дає змогу вирізнити його з-поміж інших однорідних речей, що знаходяться за тією ж адресою, оскільки містить лише родові його ознаки: «найменування», «місцезнаходження».

В свою чергу, із матеріалів справи вбачається, що після укладення із ВАТ «Кінескоп»Контракту від 04.06.1998р. позивачем було здійснено повну реконструкції придбаного за ним цілісного майнового комплексу профілакторію «Юність»під власний адміністративно господарський комплекс, під час якої, серед іншого: спальний корпус було реконструйовано у адміністративний будинок; димову трубу котельної, мережі водо-, електро- постачання, каналізації та ін. замінено на їх аналоги: іншого діаметру, висоти/довжини, функціональної спроможності та інших технічних характеристик. Внаслідок чого, на території колишнього профілакторію «Юність»по вул. Львівській 64 (62) в смт. Брюховичі, на час розгляду справи, знаходиться створене власне позивачем майно, що за найменуванням: «димова труба», «мережі водопостачання»і т.п., та «місцезнаходженням»відповідає майну, яке є предметом спірної угоди.

За таких умов, укладення вказаної угоди спричинило виникнення стану правової невизначеності позивача відносно перспектив подальшого володіння та користування належним йому майно, відповідно, гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції право позивача на повагу до свого майна порушується спірною угодою.

Суд зазначає, що порушення прав позивача спірною угодою від 02.07.2008р. було безпосередньо встановлено й ухвалою господарського суду Львівської області від 02.03.2011р. у справі № 2/264 про банкрутство ВАТ «Кінескоп», залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2011р. Вказано ухвалою було визнано незаконними дії ліквідатора ВАТ «Кінескоп»арбітражного керуючого Піщухіна Миколи Констянтиновича щодо відчуження майна за спірною у цій справі угодою, укладеною між ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»та ВАТ «Кінескоп».

Також, 03.11.2010 слідчим СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о було порушено кримінальну справу № 144-3782 за фактом підроблення висновку про вартість майна, яке було відчужено ВАТ «Кінескоп»ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»за спірною у цій справі угодою. Постановою від 07.02.2011р. позивача було визнано цивільним позивачем у вказаній кримінальній справі.

За таких умов, проаналізувавши обставини справи та розглянувши подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов однозначного висновку про те, що спірна угода укладена між ВАТ «Кінескоп»та ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»безпосередньо стосується прав та охоронюваного законом інтересу позивача, а останній, відповідно, має право звернутися до господарського суду за захистом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано право кожному на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Вказані положення кореспондуються із національним законодавством.

Так, статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002р. також було розяснено, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист; право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, оскільки процесуальне право має за мету захист матеріальних прав, тобто є вторинним по відношенню до права матеріального і є похідним від нього, то захист матеріальних прав повинен здійснюватись на розсуд субєкта, якому вони належать.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, а також пункту в) ч.3 ст.152 ЗК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»також визначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Аналогічне положення міститься також у п. 4 чинного розяснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними».

Таким чином, у випадку доведення особою порушення угодою її прав або охоронюваного законом інтересу, така особа вправі звернутися до суду із вимогою про визнання угоди недійсною, навіть якщо вона не є її стороною.

Враховуючи, що судом було встановлено порушення спірною угодою прав та охоронюваного законом інтересу позивача, відповідно до вищевикладених положень законодавства України, позивач має право на подання позову про визнання вказаної угоди недійсною. Обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу відповідає способам захисту права встановленим статтею 16 ЦК України, а право на його обрання прямо передбачено статтею 215 ЦК України.

Окремо слід зазначити, що статтею 13 Конвенції гарантовано кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права субєкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути субєкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у звязку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як було вище встановлено судом, Львівським окружним адміністративним судом було зупинено справу № 2а-785/11/1370 про скасування рішень виконавчого комітету Брюховицької селищної ради та зобовязання Брюховицьку селищну раду та Львівський міський відділ ДП «Центр державного земельного кадастру» вчинити певні дії, до набрання законної сили рішення у цій справі: про визнання Біржової угоди від 02.07.2008р. недійсною.

За таких умов, враховуючи, що наслідки визнання спірної угоди недійсною безпосередньо стосуватимуться прав та охоронюваного законом інтересу позивача, визнання вказаної угоди недійсною призведе до припинення порушення права користування позивача земельною ділянкою по вул. Львівській, 64 (62), площею 7,6511 га, та розташованими на ній зеленими насадженнями, а також нівелювання ущемлення охоронюваного законом інтересу позивача, що полягає у прагненні і в подальшому безперешкодно користуватись належним йому на законних підставах правом постійного користування вказаною земельною ділянкою та насадженнями.

Крім того, внаслідок визнання спірної угоди недійсною також буде нівельований, породжений вказаною угодою, стан правової невизначеності позивача відносно подальшої можливості володіння та користування належним йому майном, в тому числі обєктом нерухомості: придбаним та реконструйованим спальним корпусом, та призведе до відновлення гарантованого позивачу ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції права на повагу до свого майна.

За таких умов, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захист свого порушеного права відповідає вимогам ефективності та є таким, що призведе до відновлення порушених прав та охоронюваного законом інтересу позивача.

В той же час, слід відмітити, що із матеріалів справи вбачається, що порушення спірною угодою прав позивача не повязано із позбавленням позивача фактичного володіння відчуженим за вказаною угодою майном. Адже, як встановлено судом, з моменту укладення із ВАТ «Кінескоп»Контракту від 04.06.1998р. позивач є власником та фактичним володільцем і користувачем всього розташованого по вул. Львівській, 64 (62) майна, як придбаного за вказаним Контрактом, так і створеного власне позивачем. За таких умов, у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із віндикаційним або негаторним позовом. Позов про право власності також не призведене до відновлення порушених прав позивача та усунення існуючого стану невизначеності. Відповідно, позивачем правомірно обрано інший передбачений законом та єдино можливий ефективний, з огляду на фактичні обставини справи, спосіб захисту свого порушеного права визнання Біржової угоди від 02.07.2008р. недійсною.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 вказаного Кодексу, чинної на час укладення спірної угоди, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За своєю правовою природою спірна угода є договором купівлі-продажу, відповідно, в силу вимог ч.1 статті 203 ЦК України, зміст вказаної угоди повинен відповідати вимогам глави 54 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 655 ЦК України параграфу 1 «Загальні положення про купівлю-продаж»зазначеної глави Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу, згідно зі ст. 656 ЦК України, може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В свою чергу, судом встановлено, що в порушення зазначених вимог ЦК України спірну угоду було укладено ВАТ «Кінескоп»із ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»стосовно майна, якого фактично, на момент укладення спірної угоди, не існувало (окрім зелених насаджень). Тобто ВАТ «Кінескоп»продавець за цією угодою не був та не міг бути власником відчуженого ним за спірною угодою майна, а також не міг набути право власності на нього у майбутньому.

Вказаний висновок підтверджується, зокрема, наступним.

Після укладення між позивачем та ВАТ «Кінескоп»Контракту від 04.06.1998р. за замовленням позивача, ПП ТАМ «Комплекс»було розроблено робочий проект реконструкції профілакторію «Юність»в смт. Брюховичі, під адміністративно-господарський комплекс релігійної організації «Свідків Єгови».

Проектом було зокрема передбачено реконструкцію існуючого спального корпусу під адміністративний будинок (стор. 8, 12 Пояснювальної записки до Проекту, далі ? Проекту); реконструкцію існуючих комунікацій та прокладення нових по території комплексу (стор. 9 Проекту), заміну мереж теплопостачання та огрівання (стор.16-стор.19 Проекту); заходи по реконструкції артезіанських свердловин, будівництво очисних споруд з відводом очищених вод в місцевий потічок тощо (стор.23-25 Проекту). Електротехнічні вирішення, опис системи освітлення, устаткування звязку та сигналізації, автоматизації та диспетчеризації містяться на стор. 26, 27 Проекту. Крім того, Проектом передбачалось здійснення реконструкції котельні із збільшенням потужності: заміною технологічного обладнання в межах існуючої будівлі та встановленням двох котлів фірми «VIESSMANN»(п.1.2. стор. 8; п.9 стор.14; п.2.1. стор.16 Проекту).

Рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради № 325 від 16.12.1998р. позивачу було надано дозвіл на виконання ремонтно будівельних робіт згідно з проектом реконструкції.

Актами про готовність закінчених будівництвом обєктів до експлуатації від 11.07.2000р., підтверджується виконання позивачем робіт передбачених проектно-кошторисною документацією у повному обсязі. На новостворене, внаслідок реконструкції майно, в тому числі реконструйований у адміністративний будинок спальний корпус та реконструйовану у котельню та трансформаторну котельню колишнього профілакторію «Юність», позивачем було отримано свідоцтва на право власності від 21.12.2000р.

Факт виконання робіт по влаштуванню комунікацій, зокрема, зовнішньої телефонізації, кабельної лінії зовнішнього освітлення, внутрішнього водопроводу, внутрішніх тепломереж, внутрішньої каналізації, внутрішніх кабельних ліній підтверджується актами скритих робіт від 10.08.2000р., 12.08.2000р. та 20.08.2000р.

В свою чергу, відсутність по вул. Львівській, 64 (62) в смт. Брюховичі відчуженого за спірною угодою наступного майна: спальний корпус, чотири будинки деревяні, дьодовня з овочезбереження, димова труба металева, мережі радіофікації, лінії зв'язку, система зовнішніх трубопроводів води, система зовнішніх трубопроводів каналізації, система електричного освітлення, басейн, нагірна канава стоку дощових вод, два тенісні корти, футбольне поле підтверджується, в тому числі наявними у матеріалах справи топографічними планами від 12.05.2008р. та від 10.02.2011р. та планами-схемами території: Львівська обл., смт. Брюховичі, вул. Львівська, 64, складеними ОКП «БТІ та ЕО»23.03.2010р. та 21.02.2011р., інвентаризаційною справою на майно за вказаною адресою, листами ОКП «БТІ та ЕО»від 15.04.2010р. та 29.10.2010, а також висновками експертного дослідження судової будівельно-технічної спеціалізації №859/10 від 21.05.2010р. та постановою про порушення кримінальної справи № 144-3782 від 03.11.2010р.

При цьому, суд зазначає, що під час складання планів-схеми та формування інвентаризаційної справи майна, розташованого по вул. Львівській, 64 (62) ОКП «БТІ та ЕО»діяло відповідно до п. 1.2. та 1.4. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України № 127 від 24.05.2001р. За якою обовязок по здійсненні технічної інвентаризації новозбудованих (реконструйованих) та наявних обєктів з метою визначення їх фактичної площі та обєму, обстеження та оцінки технічного стану наявних обєктів, установлення їх вартості покладено саме на бюро технічної інвентаризації.

В свою чергу, судова будівельно-технічна експертиза була проведена у відповідності до Закону України «Про судову експертизу»судовим експертом, внесеним до Державного Реєстру атестованих судових експертів, членом Ради експертів України, котрий має кваліфікацію судового експерта в тому числі за спеціальністю 10.6 «Дослідження обєктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкції і відповідних документів».

Таким чином, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи міститься достатньо належних доказів того, що спірна угода суперечить вимогам статей 655, 656 ЦК України, внаслідок того, що все майно, відчужене за вказаною угодою, окрім зелених насаджень, на момент її укладення, як і на час розгляду справи судом, не існувало. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при укладенні вказаної угоди її сторонами не було додержано передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України вимог, внаслідок чого, в силу ст.ст. 215, 236 зазначеного Кодексу, дана угода є недійсною.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 319 та ч.1 ст. 658 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Таким чином, в силу приписів статті 33 ГПК України на ВАТ «Кінескоп»покладено обовязок доведення наявності у нього права власності на відчужені обєкти на момент укладення спірної угоди.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що всупереч приписам вищезазначених норм, ВАТ «Кінескоп»при укладенні спірної угоди такими правами наділений не був. Адже, як встановлено судом на час укладення вказаної угоди, жодних будівель чи споруд на території колишнього санаторію-профілакторію «Юність»по вул. Львівській, 64 (62) в смт. Брюховичі за ВАТ «Кінескоп»зареєстровано не було.

В свою чергу, статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, в редакції, що діяла на час укладення спірної угоди, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно (внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у звязку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно) здійснюють БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Таким чином, законодавством України, виникнення права власності та можливість здійснення розпорядження майном, повязуються саме з державною реєстрацією такого права. Відповідно, ВАТ «Кінескоп»мало право продати ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»за спірною угодою нерухоме майно, таке як: спальний корпус, тенісні корти, футбольне поле, басейн та льодовня з овочезбереження, тільки за умови державної реєстрації права власності ВАТ «Кінескоп»на таке майно та наявності на нього відповідних правовстановлюючих документів, як єдино допустимими та належними доказами права власності в розумінні статті 34 ГПК України.

Натомість, судом встановлено факт відсутності будь-яких доказів наявності у ВАТ «Кінескоп»реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно, відповідно, всупереч вимог ч.1 ст. 203 ЦК України, Біржова угода від 02.07.2008р. укладена з порушенням ст. 317, ст. 319 та ч.1 ст. 658 ЦК України та внаслідок чого також є, у цій частині, недійсною.

Щодо наявних у матеріалах справи інвентарних карток обліку основних засобів п/т Юність в смт. Брюховичі, суд зазначає, що такі картки не є належними та допустимим доказами, що можуть підтвердити наявність у продавця за спірною угодою права власності, оскільки є формою бухгалтерського обліку підприємства, що має похідний характер та повинна ґрунтуватись на первинних правовстановлюючих документах, технічній та іншій документації. За відсутності останніх, дані бухгалтерського обліку не можуть мати самостійного доказового значення. Також, подані відповідачами інвентарні картки суперечать іншим доказам у справі, зокрема наказу “Про ліквідацію дільниці цеху побуту санаторію профілакторію «Юність»” №148 від 24.12.1998р. за яким санаторій профілакторій «Юність»було знято з бухгалтерського обліку як обєкт, що проданий. Крім того, на вказаних інвентарних картках відсутня дата їх створення, вони не скріплені підписом конкретної службової особи із зазначенням її посади, відповідно такі картки не відповідають вимогам документу. Внаслідок викладеного, наявні у матеріалах справи інвентарні картки, оцінені судом критично та відхилені, а право власності ВАТ «Кінескоп»на момент відчуження не є ним доведеним.

Також, як про це зазначено вище, за законодавством України озеленення є невідємною частиною (поліпшенням) земельної ділянки та наслідує долю земельної ділянки і не є самостійним обєктом цивільних правовідносин.

В свою чергу, відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Пунктом 12 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по вул. Львівська 64 (62) належала як ВАТ «Кінескоп» (Державний акт серії 1-ЛВ №001558 від 18.05.1998р.), так і в наступному позивачу (Державний акт серії 1-ЛВ №003072 від 15.06.2000р. та серії І-ЛВ №004137 від 10.04.2000р.), на праві постійного користування. Цим особам право власності на вказану земельну ділянку не належало, відповідно, жодна із них не є власником поліпшень земельної ділянки зелених насаджень. Повноваження власника щодо земельної ділянки за вказаною адресою та, відповідно, розміщених на ній зелених насаджень, здійснюються Брюховицькою селищною радою.

За таких умов, відчуження ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»за Біржовою угодою від 02.07.2008р. зелені насадження право власності на які ВАТ «Кінескоп»не належало, вказана угода є незаконою, оскільки порушує не тільки право користування позивача а й право власності на них третьої особи, а сама Біржова угода, у цій частині, недійсною.

Судом також було встановлено, що 10.11.1999р. постановою арбітражного суду Львівської області (справа № 2/264) ВАТ «Кінескоп»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою від 08.05.2002р. до провадження у справі про банкрутство ВАТ «Кінескоп»застосовано положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Із матеріалів справи вбачається, що ліквідатор ВАТ «Кінескоп»уклав із ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»спірну угоду від 02.07.2008р. в той час, коли господарським судом ще не було вирішено спір про усунення ВАТ «Кінескоп»перешкод в доступі до відчуженого за вказаною угодою майна, з метою проведення його інвентаризації для подальшої реалізації, та визнання права власності на нього за ВАТ «Кінескоп»(справа № 7/268, при новому розгляді № 26/40 (7/268) за позовом ВАТ «Кінескоп»до позивача у цій справі). Майно, відчужене ВАТ «Кінескоп»ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»за спірною угодою не перебувало у фактичному володінні ВАТ «Кінескоп», інвентаризацію вказаного майна здійснено не було, до складу ліквідаційної маси не включено.

Отже, укладаючи спірну угоду ліквідатор ВАТ «Кінескоп»продав ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»майно, право власності на яке ВАТ «Кінескоп»не належало, за експертною оцінкою, проведеною без огляду цього майна, що є порушенням ст.ст. 3-1, 24-26,29, 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»щодо формування ліквідаційної маси та відчуження майна банкрута.

Зазначений висновок суду повністю підтверджується також ухвалою господарського суду Львівської області від 02.03.2011р. у справі № 2/264 про банкротство ВАТ «Кінескоп», якою в результаті розгляду скарги позивача у цій справі було визнано незаконними дії ліквідатора ВАТ «Кінескоп»щодо відчуження майна за Біржовою угодою від 02.07.2008р., укладеною між ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»та ВАТ «Кінескоп». Вказану ухвалу, як було зазначено вище, залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2011р.

Вказані обставини суд також враховує при прийняті рішення у цій справі.

Стосовно посилання ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»на рішення господарського суду Львівської області від 04.09.2008р. у справі №15/265, яким спірну у цій справі Біржову угоду від 02.07.2008р. визнано дійсною та рішення господарського суду Львівської області від 21.07.2009р. у справі № 22/148, яким за ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»визнано право власності на майно, придбане за вказаною угодою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зі змісту частини 2 статті 35 ГПК України слідує, що преюдиціальне значення мають лише факти встановлені рішенням господарського суду зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається, тобто повна тотожність субєктного складу сторін спору є обовязковою умовою преюдиціальності (п.10 чинного Листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»№ 01-8/482 від 13.08.2008р.).

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі №15/265 є позивач ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту»та відповідач ВАТ «Кінескоп»; сторонами у справі №22/148 є позивач (відповідач за зустрічним позовом) ВАТ «Кінескоп» та ТОВ «Центр сприяння розвитку спорту» відповідач (позивач за зустрічним позовом). В той же час, позивачем у справі № 5015/2485/11 є Релігійна організація «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні», яка не була стороною у справах №15/265 та №22/148.

Отже, склад сторін у даній справі та справах № 15/265 та №22/148 не є тотожним. Відповідно, в силу положень ч.2 ст. 35 ГПК України, будь-які факти, встановлені рішеннями Господарського суду Львівської області у зазначених справах не є преюдиційними для даної справи та не звільняють ВАТ «Кінескоп»від обовязку довести своє право власності на майно, та факт його наявності на момент укладення спірної угоди. Тому, посилання лише на вказані рішення, не може бути прийнято судом як достатнє обґрунтування правової позиції відповідачів.

Керуючись ст.ст. 182, 191, 202, 203, 215, 317, 319, 321, 328, 658 ЦК України, ст.ст.144, 207 ГК України, ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати недійсною біржову угоду № Н-117-8 договір купівлі - продажу від 2 липня 2008 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку спорту»та Відкритим акціонерним товариством «Кінескоп».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння розвитку спорту»(79013 м. Львів, вул. Єфремова, 32а, ідентифікаційний код 35969008) на користь Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» (79491 Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 64, ідентифікаційний код 20819222) 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кінескоп»(79015 м. Львів, вул. Тургєнєва, 73, ідентифікаційний код 20834701) на користь Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні»79491 Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 64, ідентифікаційний код 20819222) 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Довга О.І.

Матвіїв Р.І.

Сухович Ю.О.