Рішення № 19896718, 01.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.11 Справа № 5015/5922/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Герміона», м. Львів,

До відповідача: філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів», Волинська область, Волинська область, м. Ковель,

про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат, річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: ОСОБА_2. представник (довіреність в матеріалах справи).

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали відповідне клопотання.

Суть спору: розглядається права за позовом Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Герміона»до філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів»про стягнення 24990 грн. 00 коп. заборгованості, 4523 грн. 19 коп. пені, 1749 грн. 30 коп. штрафу, 774 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 480 грн. 63 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.10.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач 13.10.2011 року рекомендованою поштою № 79015 0350025 9, відповідач 17.10.2011 року рекомендованою поштою № 45008 0273140 7 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 25.10.2011 року відкладено на 15.11.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

15.11.2011 року судове засідання відкладено на 01.12.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 01.12.2011 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у Запереченнях на позовну заяву.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Приватне підприємство «Торгівельна фірма «Герміона», є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34368129, знаходиться за адресою: 79015, Львівська область, м. Львів, вул. Скісна, буд. 2 кв. 4, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 460342 та Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 469992 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 30019801, знаходиться за адресою: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, що підтверджується Довідкою відділу статистики у Печерському районі міста Києва ГУС у м. Києві з ЄДРПОУ серії АБ № 178967, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 028917 та Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 469996 (докази в матеріалах справи).

16.11.2010 року між Приватним підприємством «торгівельна фірма «Герміона»(надалі позивач, продавець) та філією «УМГ «Львівтрансгаз»ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в особі Волинського Лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (надалі відповідач, покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 196/10 (надалі - договір).

Від імені відповідача на підставі Положення про філію «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», затвердженого 05.11.2008 року Директором ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»діяла філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Від імені Дочірньої компанії «Укртрансгаз» договір підписано начальником Волинського ЛВУМГ, який діяв на підставі Довіреності від 15.12.2009 року № 2541, яка видана Директором філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Як вбачається із Положення про «Волинське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», затвердженого Директором філії УМГ «Львівтрансгаз»10.06.2009 року та структури філії «УМГ «Львівтрансгаз»ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»від 15.12.1998 року Волинське ЛВУМГ не має статусу юридичної особи, а діє як підрозділ філії УМГ «Львівтрансгаз»на правах відділення. (належним чином завірена копія Положення про «Волинське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»долучена до матеріалів справи)

При цьому суд бере до уваги, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється судом з юридичної особи або на її користь.

Згідно пункту 1.1. договору продавець, який є власником товару, зобовязується поставити і передати його у власність (повне господарське володіння), а покупець зобовязується прийняти і оплатити його на умовах договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування (номенклатура, сортамент, асортимент), кількість і ціни товару, що є предметом договору, вказується в Специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору.

Розділом 2 договору передбачена якість товару, розділом 3 його комплектність.

Строки і порядок поставки передбачено в розділі 5 договору.

Так, згідно пункту 5.1. договору товар повинен бути повністю поставлений покупцю протягом пятдесяти днів після підписання договору на умовах франко-склад в м. Львів.

Датою поставки, згідно пунктів 5.2. та 5.3. договору, вважається дата підписання сторонами накладних. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладних.

Розділом 6 договору передбачено ціну.

Так, згідно пункту 6.1. договору ціна за одиницю товару передбачена Специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 6.2. та 6.3. встановлено, що загальна ціна договору складає 24 990 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ 4165 грн. 00 коп.). Ціни по договору вказані з врахуванням податку на додану вартість включають в себе вартість товару та інші витрати згідно договору та додатків до нього, покладені на продавця.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що покупець проводить розрахунки з продавцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом тридцяти днів з дня отримання товару.

Строк дії договору встановлено в розділі 9.

Так, пунктом 9.1. договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Розділом 10 договору передбачено відповідальність сторін.

Так, пунктом 10.1. договору передбачено, що за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, в тому числі неодержані прибутки, а постраждала сторона застосовує штрафні (в розмірі, визначеному статтею 231 ГК України) та оперативно-господарські (в переліку, визначеному статтею 236 ГК України, за вибором постраждалої сторони) санкції в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Специфікацією № 1 до договору встановлено, що позивач продає, а відповідач купує Перетворювач тиску та різниці тисків моделі ROSEMOUNT 3051 3051CD-1V-2-2-F-1-E8-B4Q-4, діапазоном від 0 до 6,3 kPa вартістю 24990 грн. 00 коп. Вказана Специфікація підписана повноважними представниками та завірена відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірена копія в матеріалах справи).

Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, пункту 1 частини 1 статті 208, та статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 16.11.2010 року № 196/10 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Позивач свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, за Накладною від 12.01.2011 року № 1 передав, а відповідач отримав Перетворювач тиску та різниці тисків моделі ROSEMOUNT 3051 3051CD-1М-2-2-А-1-E8-B4-Q-4, серійний номер 8961190 (докази в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, поставлений товар не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 24990 грн. 00 коп.(розрахунок заборгованості в матеріалах справи).

Сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 24 990 грн. 00 коп., станом на день розгляду справи доказів погашення боргу сторонами суду не подано.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

В даному випадку господарське зобовязання виникло з договору від 16.11.2010 року № 196/10, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з пунктом 7.1 договору покупець проводить розрахунок з продавцем шляхом проведення перерахунку грошових коштів на рахунок продавця протягом 30 днів після поставки товару.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторонами узгоджено в пункті 10.1 Договору, що у разі порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, в тому числі неотримані прибутки, а постраждала сторона застосовує штрафні санкції (у розмірі, визначеному статтею 231 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Виходячи із положень абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосування до боржника, який порушив господарське зобовязання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, можливе, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені та штрафу.

Аналогічного тлумачення дотримується і Верховний суд України, що відображено в постановах від 20.12.2010 року у справі 06/113-38, від 28.02.2011 року №23/225.

В силу вимог статті частини 3 статті 82 та частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, оскільки у цій справі встановлено факт неналежного виконання відповідачем грошового зобовязання за Договором, безпідставними є вимоги позивача про стягнення 4523,19 грн. пені та 1749,30 грн. штрафу на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Окрім стягнення суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 480 грн. 63 коп. трьох відсотків річних та 774 грн. 69 коп. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 480 грн. 63 коп. 3 відсотків річних та 774 грн. 69 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновків, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У звязку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) на користь Приватного підприємства «Торгівельної фірми «Герміона»(79015, Львівська область, м. Львів, вул. Скісна, буд. 2, кв. 4; код ЄДРПОУ 34368129) 24990 грн. 00 коп. суми основного боргу, 774 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 480 грн. 63 коп. трьох відсотків річних, 262 грн. 45 коп. державного мита, 190 грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати в порядку статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

01.12.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення складена, оформлена і підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91-93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.