ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.11 Справа№ 5015/6500/11
Суддя Н.Березяк при секретарі О. Галамай розглянула матеріали справи
За позовом: Хмельницького університету управління та права, м.Хмельницький
До відповідача: Приватної фірми Науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс», м.Львів
Про стягнення 2 807,84 грн.
В судове засідання з’явились:
від позивача: Захарчук В.М. - представник
від відповідача: не з’явився
Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Хмельницьким університетом управління та права до Приватної фірми Науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс»про стягнення 2 509,85 грн. основного боргу та 297,99 грн. пені.
Ухвалою суду від 31.10.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.11.2011 р. Ухвалою суду від 21.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 05.12.2011 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
В судовому засіданні 21.11.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2011 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
Відповідач в судові засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.
В судовому засіданні 05.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
31.12.2008 року між Хмельницьким університетом управління та права (Виконавець) та Приватною фірмою Науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» (Замовник) було укладено договір на розміщення зовнішньої реклами, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виконати роботи по розміщенню зовнішньої реклами – рекламного банеру розміром 2,0 м ?6,0 м, наданого Замовником на фасаді гуртожитку готельного типу «Енеїда»за адресою м.Хмельницький, вул.Театральна 8, а Замовник зобов’язується прийняти ці роботи та оплатити їх.
На виконання умов договору позивач виконав роботи по розміщенню реклами, за які відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково, заборгувавши позивачу 2 509,85 грн.
Позивачем відповідачу 01.06.2009 року був направлений лист-претензія про оплату заборгованості, який залишений відповідачем без відповіді і задоволення.
Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 509,85 грн.
Відповідно до п.6.3 Договору від 31.12.2008 р. позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, що становить 297,99 грн., яку просить стягнути з відповідача.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору на розміщення зовнішньої реклами від 31.12.2008 року позивач виконав роботи по розміщенню зовнішньої реклами –рекламного банеру розміром 2,0 м ?6,0 м, наданого Замовником на фасаді гуртожитку готельного типу «Енеїда»строком на 12 місяців з 1 січня по 31 грудня 2009 р., що підтверджується актом здачі - приймання робіт №0000000747 від 30.04.2009 р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін.
6 травня 2009 року на прохання Замовника (лист№547/09 від 01.05.2009 р.) Договір було розірвано.
Відповідно до п.3.2 Договору Замовник зобов’язаний у повному обсязі та в узгоджений строк сплачувати Виконавцю плату за розміщення зовнішньої реклами.
П.4.2 Договору оплата вартості розміщення зовнішньої реклами здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця до 10 числа місяця наступного за звітним.
Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково. Станом на момент розгляду справи нарахована позивачем заборгованість згідно актів здачі –приймання робіт від 28.02.2009 р., 31.03.2009 р., 30.04.2009 р. складає 2 355,00 грн., та підлягає до задоволення.
Нарахована позивачем решта суми боргу - 154,85 грн., не підлягає до задоволення оскільки дана сума не підтверджена належними доказами, а саме- актом приймання –здачі виконаних робіт.
Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Оскільки, зобов’язання за договором з урахуванням фактичних взаємовідносин сторін мало бути виконано до 11.05.2009р., то нарахування неустойки припиняється 31.11.2009 р. За таких обставин позивач має право на нарахування неустойки за період з 01.06.2009р. по 30.11.2009р., тобто за 181 день із розрахунку суми заборгованості 2 355,00 грн., що складає 261,89 грн. (за період з 01.06.2009 р. по 14.06.2009 р. по обліковій ставці НБУ 12,00%, за період з 15.06.2009р. по 11.08.2009 р. по обліковій ставці 11,00 %, за період з 12.08.2009 р. по 30.11.2009 р. по обліковій ставці 10,25 %.).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.6.3 Договору від 31.12.2008 р., позивачем нарахована пеня в межах шестимісячного строку позовної давності, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ. Згідно перерахованого судом розрахунку пеня в розмірі 261,89 грн. підлягає до стягнення з відповідача.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач в судові засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.
Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.
Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно до задоволених вимог в сумі 95,06 грн. державного мита та 219,95 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82,84,85 ГПК України, суд , -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Приватної фірми Науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс»(79021, м.Львів, вул.Кульпарківська 180, кв.46, код ЄДРПОУ 30052037) на користь Хмельницького університету управління та права (29013, м.Хмельницький, вул.Театральна 8, код ЄДРПОУ 14163438) –2 355,00 грн. –основного боргу, 261,89 грн. пені, 95,06 грн. - державного мита та 219,95 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решта позовних вимог –відмовити.
4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.12.2011 року.
Суддя Березяк Н.Є.
Судове рішення № 19896636, Господарський суд Львівської області було прийнято 05.12.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 5015/6500/11. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: