Рішення № 19896420, 23.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.11 Справа№ 5015/5067/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “3І”, м.Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест” м.Трускавець;

про: стягнення 143615,76грн.

суддя Левицька Н.Г.

секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: ОСОБА_1- предст.(дов. № 217 від 10.10.2011р.);

Відповідача: ОСОБА_2- предст.(дов. від 10.10.2011р.)

Представникам позивача та відповідача, які взяли участь у справі, розяснено зміст ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Відводів заявлено не було від здійснення технічної фіксації судового процесу позивача та відповідач відмовились, подавши відповідне клопотання

Суть справи:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “3І”, м.Львів до відповідача: ТзОВ “Трускавецьінвест”, м.Трускавець, Львівської області про стягнення 143615,76грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 05.09.2011р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено на 10.10.2011р.

В судове засідання представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги частково заперечив.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

18.12.2007р. між ТзОВ “3І” (Постачальник) та ТзОВ “Трускавецьінвест” (Покупець) було укладено Договір №12/03 на поставку стоматологічного обладнання, згідно з яким Постачальник зобовязується в порядку, передбаченому Договором, поставити Покупцю, а Покупець зобовязується на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити товар.

17.04.2008р. на виконання умов Договору №12/03 від 18.12.2007р. ТзОВ “3І” здійснено поставку стоматологічного обладнання на суму 25077,40євро. В Додатку №2 (графік погашення) до Договору №12/03 від 18.12.2007р. та в накладних датою оплати визначено 30.10.2008р.

За поставлений товар ТзОВ “Трускавецьінвест” було здійснено шість наступних платежів:

-24.12.2007р. відповідачем здійснено оплату в сумі 72825,06грн., за курсом євро 7,26, становить суму 10028,38євро;

-15.05.2008р. відповідачем здійснено оплату в сумі 11570,30грн., за курсом євро 7,79, становить суму 1484,00євро;

-23.07.2008р. відповідачем здійснено оплату в сумі 11570,30грн., за курсом євро 7,70, становить суму 1501,66євро;

-30.07.2008р. відповідачем здійснено оплату в сумі 641,20грн., за курсом євро 7,60, становить суму 84,28євро;

-30.07.2008р. відповідачем здійснено оплату в сумі 10928,80грн., за курсом євро 7,60, становить суму 1436,36євро;

-21.11.2008р. відповідачем здійснено оплату в сумі 11570,00грн., за курсом євро 7,52, становить суму 1537,83євро;

Таким чином, відповідач здійснив частково оплату за поставлений товар у розмірі 16072,49 євро і станом на 01.09.2011р. сума боргу становить 9004,91євро, що згідно курсу НБУ 01.09.2011р. складає 103721,99грн.

Позивач, у звязку з порушенням відповідачем грошового зобовязання, нарахував 3% річних в сумі 8264,63грн. та інфляційні втрати 31403,62грн.

Оскільки оплата товару здійснена не була, а її термін вже минув, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми, інфляційних втрат та річних.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено Договір, розрахунки в якому вказані відповідно до курсу іноземної валюти євро.

Згідно з п.11 Постанови правління Національного банку України “Про затвердження Положення про встановлення офіційного курсу гривні” від 12.11.2003р., №496, із змінами та доповненнями, офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів використовується резидентами та нерезидентами України для здійснення бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою та банківськими металами, а також для здійснення Національним банком валютних операцій з Державним казначейством України.

У разі зміни валютного курсу виникає курсова різниця. Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 25077,40євро (192211,20грн. за курсом НБУ) підтверджується накладними: № 11 від 17.04.2008р. на суму 180000,00грн. та № 12 від 17.04.2008р. на суму 12211,20 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач, станом на 01.09.2011р., повністю оплати товару не здійснив, внаслідок чого виник борг в сумі 9004,91євро (103721,99грн. за курсом НБУ).

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за договором.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 9004,91євро (103721,99грн. за курсом НБУ) основного боргу є такою, що підлягає до задоволення.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог вих. № 255 від 21.10.2011р. (вх. № 24542/11 від 25.10.2011р.) позивач нараховано відповідачу 31403,62грн. по курсу НБУ інфляційних витрат.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Як вбачається із укладеного між сторонами Договору, його ціна визначена сторонами у іноземній валюті євро, відтак, позивач неправомірно нарахував інфляційні втрати в сумі 31403,62грн. Позивач не довів належними доказами факту знецінення євро валюти, в якій виражене зобовязання, згідно з Договором і за якою обраховується борг за Договором. (дана позиція викладена Вищим господарським судом України в оглядовому листі від 26.07.2002р. № 01-8/870, який є чинним станом на 23.11.2011р.).

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в 31403,62грн. задоволенню не підлягає.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних в сумі 8264,63грн., суд здійснив їх перерахунок за період з 01.09.2008р. по 01.09.2011р., відтак до стягнення підлягає 799,46 євро (9208,53грн. по курсу НБУ).

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме, до стягнення підлягає: основний борг в сумі 9004,91 євро (103721,99грн. за курсом НБУ) та 3% річних в сумі 799,46 євро (9208,53грн. по курсу НБУ).

Відповідно до вимог ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1. ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з положенмями ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З обставин справи вбачається, що відповідач звертався з відповідним клопотанням про застосування строків позовної давності щодо вимоги про стягнення основного боргу та додаткових вимог.

За таких обставин суд прийшов до висновку про те, що строк позовної давності щодо стягнення пені сплив, а позивачем, відповідно, не доведено поважності причин пропуску ним позовної давності. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Крім того, суд не може взяти до уваги доводи відповідача щодо застосування в порядку ст.266 ЦК України строків позовної давності щодо вимоги про стягнення 3% річних. Проценти річних, визначені у ч.2 ст.625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, тому не є додатковою вимогою в розумінні ст.266 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем здійснено платежі на користь позивача за Договором №12/03 від 18.12.2007р. Зокрема, покупцем було здійснено платежі у погашення заборгованості перед постачальником 24.12.2007р., 15.05.2008р., 23.07.2008р., 30.07.2008р., 21.11.2008р. Від так, відповідач своїми діями визнав борг перед позивачем, що згідно із ст.264 ЦК України, має наслідком переривання перебігу позовної давності.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості та 3% річних обґрунтовано підлягають задоволенню.

В порядку вимог ст.43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог п.4 ст.55 ГПК України, ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Судові витрати слід покласти на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 612, 627-629, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 202, 230-232 ГК України, ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України,

суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест”, (82200, м.Трускавець, вул. Суховоля, 50 Львівської області, п/р 2600801017496 ІФФ ВАТ “Кредобанк” м.Івано-Франківськ, МФО 336161, код ЄДРПОУ 30439207, ІПН 304392013125, № св.18306330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “3І”, (79014, м.Львів, вул.Станція Личаків, 7, п/р 26000031090601 в ЛФ АБ “Брокбізнсбанк”, МФО 325774, код ЄДРПОУ 19324053, ІПН 193240513064, № св.18077774) основний боргу в сумі 9004,91євро (103721,99грн. за курсом НБУ), 3% річних в сумі 799,46євро (9208,53грн. по курсу НБУ), держмито в сумі 1129,30грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 ГПК України.

Суддя Н.Г.Левицька

Відповідно до ст.85ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яке виготовлено та підписано 28.11.2011р.

Суддя Левицька Н.Г.