Рішення № 19896374, 29.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.11 Справа№ 15/79

Господарський суд Львівської області у складі:

Судді Т. Костів

При секретарі М.Зошій

За участю представників сторін:

Прокурор - не з"явився

Позивача - Кіндрат Б.Я.

Відповідача - не з"явився

розглянув матеріали позовної заяви прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів до ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2", м.Львів про стягнення 30141,89грн.

Суть спору: позовну заяву подано прокурором міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, ЛМКП "Львівтеплоенерго", м. Львів до ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2", м.Львів про стягнення 30141,89грн.

Провадження у справі порушено 06.03.2008 р. та призначено розгляд справи на 27.03.2008 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, викладених в ухвалах суду від 27.03.2008 р. та від 03.04.2008 р.

Ухвалою суду від 22.04.2008р. провадження у справі зупинено до розгляду господарським судом Львівської області справи №10/313А про визнання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1189 від 20.10.2006 р. "Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води" недійсним.

Враховуючи, що після зупинення провадження у справі сплинуло багато часу, суд, ухвалою від 20.10.2011р. поновив провадження по справі і призначив її до розгляду в судовому засіданні на 03.11.2011р. Ухвалою суду від 03.11.2011р. розгляд справи відкладено на 29.11.2011р. з підстав, викладених у ній.

У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними матеріалами. Представникам сторін роз'яснено їх права згідно ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що 26.02.2002 р. між сторонами укладено договір №3217/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п. 6.3. якого відповідач зобов'язався сплачувати до 25 числа наступного за звітним місяця вартість фактично спожитої теплової енергії. Станом на 20.01.2008р. виникла заборгованість в сумі 29257,55грн., яка залишалась непогашеною, за що нараховано 884,34грн. пені. Просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не подав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення № 7902402712065.

Враховуючи ту обставину, що у випадку зайнятості представника, сторона вправі призначити іншого представника для участі у справі, суд наголошує відповідачу на обов'язку, передбаченому у ст. 22 ГПК України добросовісно користуватись належними його процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26.02.2002 р. між сторонами укладено договір №3217/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до цього договору та додатків до нього, позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах в житловий будинок по вул. Творчій, 12 у м. Львові, а відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами. Згідно із п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом. Згідно п. 6.3. договору, відповідач зобов'язаний сплачувати позивачеві вартість теплової енергії до 25 числа місяця, наступного за звітним. Відповідно до п. 10.1. договору, він діє до 01.10.2003 р., однак, п. 10.4. договору передбачає можливість його автоматичної пролонгації. Доказів припинення дії договору суду не подано.

У відповідності до додаткової угоди від 02.09.2002 р. до договору №3217/Ш від 19.08.2002 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, сторони домовились встановити відповідачу обсяг споживання з розрахунку 586,1 куб.м. води на місяць. Відповідно до актів від 30.10.2006р. та 19.10.2007р., було включено систему теплоспоживання.

З матеріалів справи, зокрема, розрахунку заборгованості вбачається що за період з травня 2006 р. по січень 2008 р. відповідачем було спожито теплової енергії на загальну суму 65225,29грн., з яких оплачено 35967,74грн.. Таким чином, за вказаний період, заборгованість становить 29257,55грн..

З викладеного, суд приходить до висновку, що з врахуванням двоставкового тарифу на теплову електроенергію, встановленого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1189 від 20.10.2006 р. "Про двоставковий тариф на теплову енергію, яке станом на день розгляду справи є чинним і не скасовано, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води", заборгованість відповідача склала 29257,55 грн..

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача, на підставі п.7.2.3 договору, 884,34грн. пені

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, ст. 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник та розглядається з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача, згідно зі ст.49 ГПК України, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 35, 43, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2"(м.Львів, вул.Поліська, 10, код ЄДРПОУ 02772422) на користь ЛМКП "Львівтеплоенерго" (м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) 29257,55 грн. боргу та 884,34грн. пені.

3. Стягнути з ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2"(м.Львів, вул.Поліська, 10, код ЄДРПОУ 02772422) в доход державного бюджету 301,42грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Т. Костів

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 01.12.2011 року.