Рішення № 19896334, 30.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.11 Справа№ 5015/5815/11

За позовом: відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", с.Ямниця,

до відповідача:публічного акціонерного товариства "Червоноградський завод залізобетонних виробів", м. Червоноград,

про: стягнення 109241,66 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 довіреність №10088-02/2-1 від 22.08.2011 р.,

відповідача:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" до публічного акціонерного товариства "Червоноградський завод залізобетонних виробів" про стягнення 109241,66 грн. Ухвалою від 05.10.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 19.10.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №1/10-10ВН від 30.12.2009 року не здійснив оплати за куплену продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 109241,66 грн.

Відповідач зявився в судове засідання 02.11.2011 року, подав відзив (вх. №25346/11 від 02.11.2011 р.), у якому просить повернути позовну заяву без розгляду. Зазначене мотивує тим, що позивач позбавив відповідача частини процесуальних прав через невчасне надсилання йому матеріалів позову, примірник позовної заяви не містить дати та реєстраційного номера, що свідчить про оформлення позовної заяви неналежним чином. Крім того, звертає увагу на те, що отримував претензію на суму 138996,66 грн., проте не отримував претензію на суму ціни позову, що свідчить про недотримання позивачем вимог стосовно досудового врегулювання спору. Зазначив також, що сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків, розбіжність становить 541,66 грн., а тому не визнає заявленої в позові суми.

Суд відхиляє клопотання про повернення без розгляду позову, оскільки така процесуальна дія не передбачена нормами Господарського процесуального кодексу України після порушення провадження у справі. Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що судом було створено всі умови для здійснення відповідачем гарантованого Конституцією України права на захист розгляд справи судом відкладався, в судовому засіданні оголошувалася перерва.

В судове засідання 30.11.2011 року представник відповідача не зявився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття не повідомив. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами з огляду на завершення строків розгляду справи, а також у звязку із належним забезпеченням відповідача процесуальними гарантіями для реалізації ним права на захист.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №1/10-10 ВН від 30.12.2009 року про продаж продукції (надалі Договір). За умовами цього договору позивач зобовязався виготовляти та систематично поставляти і передавати у власність відповідачу будівельні матеріали, а відповідач зобовязався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 309621,60 грн., про що свідчать:

-залізнична квитанція про приймання вантажу №36661177 та накладна №034868/ММV від 04.12.2010 року на суму 38550,00 грн.;

-залізнична квитанція про приймання вантажу №36661133 та накладна №033927/ММV від 23.11.2010 року на суму 39630,00 грн.;

-залізнична квитанція про приймання вантажу №36661110 та накладна №033657/ММV від 21.11.2010 року на суму 39630,00 грн.;

-залізнична квитанція про приймання вантажу №36661076 та накладна №032862/ММV від 13.11.2010 року на суму 39630,00 грн.;

-залізнична квитанція про приймання вантажу №36661063 та накладна №032347/ММV від 10.11.2010 року на суму 39630,00 грн.;

-залізнична квитанція про приймання вантажу №36660975 та накладна №030066/ММV від 24.10.2010 року на суму 39630,00 грн.;

-залізнична квитанція про приймання вантажу №36549702 та накладні №030458/ММV від 23.10.2010 року на суму 35935,80 грн. і №030460/ММV від 23.10.2010 року на суму 36985,80 грн.

Позивачем надіслано відповідачу претензію про оплату заборгованості за Договором в сумі 138996,66 грн. Зазначений факт підтверджено відповідачем. Суду не було надано доказів належного виконання грошового зобовязання у сумі 109241,66 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобовязання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 4.1 Договору сторони погодили форму розрахунків: оплата готівкою або по перерахунку з відтермінуванням оплати до 14 робочих днів з моменту відвантаження (для цементу), передоплата (для інших видів продукції).

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки сторонами погоджено строки оплати товару за поставлений товар (цемент), відповідач своєчасно та належним чином його не виконав, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Червоноградський завод залізобетонних виробів" (адреса: вулиця Львівська, будинок 36, місто Червоноград, Львівська область, 80100; ідентифікаційний код 22405526) на користь відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (адреса: село Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422; ідентифікаційний код 00292988) 109241,66 грн. боргу, 1092,42 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2011 р.

Суддя Рим Т.Я.