Рішення № 19896329, 30.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.11 Справа№ 5015/5792/11

За позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Радивилів,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Ганна-Марія", с.Зимна Вода,

про: стягнення 36594,34 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_2 довіреність від 07.10.2011 р.,

відповідача:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов фізичної особипідприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Ганна-Марія" про стягнення 36594,34грн. Ухвалою від 04.10.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 19.10.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №25 від 30.10.2007 р. та договору поставки №20108 від 02.01.2008р. не здійснив оплати за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 36 594,34 грн., яка підтверджується проведеною сторонами звіркою взаєморозрахунків.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання 07.10.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи, причин неприбуття не повідомляв, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №25 від 30.10.2007 р. (надаліДоговір 1) та договір поставки від 02.01.2008 р. (надалі Договір 2). За умовами цих договорів постачальник (позивач у справі) зобовязується передати у власність покупця (відповідач у справі), а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити товар.

На виконання умов укладених договорів позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 246973,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними, довіреностями на отримання товару, податковими накладними, розрахунком боргу.

Заборгованість відповідача сторонами узгоджено, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 07.12.2008 року на суму 36594,34 грн.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з пунктом 4.3 Договору 1 оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною протягом 30 банківських днів з дати здійснення поставки, шляхом перерахування повної вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника. Пунктом 4.3 Договору 2 визначено, що оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною протягом 21 банківського дня з дати здійснення поставки, шляхом перерахування повної вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірних обовязків підтверджено, строк виконання зобовязання між сторонами встановлено, у відповідача виник обовязок з такої оплати, а тому вимоги позивача про стягнення 36594,34 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ганна-Марія" (адреса: ДК-9 КМ, село Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область, 81110, ідентифікаційний код 31001601) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 35500; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 36594,34 грн. боргу, 365,95 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.