Рішення № 19896116, 24.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.11 Справа№ 5015/5810/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Квік-2006”, м.Запоріжжя;

До відповідача: Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця”, м.Львів;

Про: стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 265267,75грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. № 01-1/09 від 01.09.2011р.);

Відповідача: ОСОБА_2- юрисконсульт (дов. №НЮ-218 від 12.07.2011р.);

Представникам позивача та відповідача, які взяли участь у справі, роз'яснено їх права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України, в тому числі, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу представники позивача та відповідача відмовились, відводів не заявлено.

Суть справи:

Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Квік-2006”, м.Запоріжжя до відповідача: Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця”, м.Львів про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 265267,75грн.

Обставини справи:

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 07.10.2011р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити судовий розгляд справи на 31.10.2011р. Цією ж ухвалою суд зобовязав сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

В судовому засіданні 31.10.2011р. представником відповідача подано Відзив (вх. № канц. 25025/11 від 31.10.2011р.), в якому він зазначив, що 14.12.2010р. між ТзОВ “Квік-2006” (далі - Постачальник) та ДТГО “Львівська залізниця” (далі - Покупець) був укладений Договір поставки № Л/НХ-10916/НЮ (далі - Договір), згідно якого Постачальник поставив Покупцю товар відповідно до Специфікації №1 (Додатку №1 до Договору) на суму 246420,00грн. (накладна №1227.1 від 27.12.2010р.).

За даним Договором відповідачем, згідно з платіжною накладною №427 від 21.10.2011р. погашено основний боргу в сумі 246420,00грн.

Зауважень щодо нарахування 3% річних в сумі 3746,93грн. та інфляційних втрат в сумі 5421,24грн. відповідачем не подано.

Згідно із ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем розрахунок пені обраховано наступним чином: 246420,00грн. х 7,75%/100% х 183 днів/365днів = 9574,94грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.233 ГК України, врахувати складний фінансовий стан відповідача (довідка додається), зменшити розмір пені на 50%, тобто на 4787,47грн.

В судове засідання 24.11.2011р. представник позивача зявився, подав Заяву про зменшення позовних вимог (вх. № канц. 27712/11 від 24.11.2011р.) оскільки відповідачем сплачено основну суму боргу та просить стягнути з відповідача на користь позивача 5667,66грн.- інфляційних втрат, 4129,51грн.- 3% річних, 9574,94грн.- пені, 2652,00грн.- державного мита та 236,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

14.12.2010р. між ТОВ “КВІК-2006” (далі - позивач) та Державним територіально-галузевим об'єднанням “Львівська залізниця” (далі - відповідач), було укладено Договір поставки №Л/НХ-10916/410 (далі - Договір).

У п. 1.1. вказаного Договору зазначено, що позивач зобов'язується у 2010-2011 роках поставити відповідачеві товар, зазначений в Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору), а відповідач - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з Додатком №1 до Договору “Специфікація №1” таким товаром є комірка високовольтна КСО-305-17106В у кількості 3 шт. та комірка високовольтна КСО-305-03106 у кількості 2 шт. (далі - Товар) Загальна сума по специфікації складає 246420,00грн.

Вказана у Специфікації №1 ціна товару повністю збігається з ціною товару, що визначена п.3.1. Договору.

Позивачем було поставлено Товар у строки та спосіб визначені п.п. 5.1. - 5.4. Договору, а відповідачем цей Товар було прийнято у спосіб визначений п.п. 6.1.2. - 6.1.3. На підтвердження поставки Товару за Договором позивачем було видано представнику відповідача Податкову накладну від 27.12.2010р. № 80, Накладну №1227.1 від 27.12.2010р. та Рахунок № 1227.1 від 27.12.2010р. відповідачем на підтвердження отримання Товару за Договором було надано позивачеві Довіреність Серія ЯОЗ №236901/1569 від 24.12.2010р. на ім'я Гіль Надії Володимирівни, паспорт КВ №716607 виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 16.07.2001р., на отримання від позивача Товару, посвідчену керівником та головним бухгалтером відповідача, а також скріплену його печаткою. Підписи особи, що одержала довіреність, на бланку Довіреності та Накладній № 1227.1 повністю збігаються.

Таким чином, позивачем було належним чином та у повному обсязі виконано всі обов'язки за Договором. Проте, відповідачем було порушено умови п. 6.1.1. Договору та не оплачено Товар у спосіб та строки визначені п.п. 4.1. - 4.2.

26.07.2011р. позивачем в порядку досудового врегулювання господарського спору було направлено на адресу відповідача Претензію № 26-01/07 в порядку ст.222 ГК України та ст.ст. 5-6 ГПК України. Проте, в порушення вимог ст.ст. 7-8 ГПК України, відповідачем Претензія не була розглянута в порядку і строки, визначені законодавством, а також не було повідомлено позивача про результати розгляду Претензії.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до норм ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, а відповідно до норм ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Крім цього, п.7.5. Договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до Податкової накладної № 80, Накладної №1227.1 та Рахунку № 1227.1 поставка Товару та пред'явлення рахунку на оплату Товару відповідачеві відбулось 27.12.2010р. Відповідно до умов викладених у п.4.1. Договору оплата поставленого Товару відбувається протягом 60 банківських днів після дати поставки товару, з урахуванням ст. 73 КЗпП України: Святкові і неробочі дні, першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача є 28.03.2011., тобто на момент звернення позивача до суду прострочення виконання грошового зобов'язання складає 185 днів.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.09.2007р. №28/341-06 роз'яснено, що втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання за певний період і вони є невід'ємною складовою суми основного боргу, а Лист ВСУ №62-97р. від 03.04.1997р. встановлює Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Так, відповідно до даних Рекомендацій для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою. Період прострочення виконання зобов'язання складає 6 місяців, починаючи з березня 2011р.

Суд, заслухавши пояснення позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення з наступних підстав:

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).

Таким чином відповідачем порушено майнові права позивача.

Відповідно до вимог ст.20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1 Господарсько-процесуального кодексу, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 837, 844, 854, 875 ЦК України, ст.ст. 317, 321 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.174 ГК України, господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, всупереч згаданим приписам закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо проведення вчасного розрахунку за товар.

Згідно із вимогами ст.ст. 32. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У відповідності до вимог ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання. В даному випадку зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару, учасник зобов'язаний сплатити штрафні господарські санкції, якими згідно господарського суду України є неустойка, штраф, пеня.

Відповідно до вимог ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобовязань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, а саме: сплату на вимогу кредитора (позивача по справі) суми боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

З огляду на викладене, враховуючи Заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог частково та стягненню з відповідача на користь позивача 5667,66грн.- інфляційних втрат, 4129,51грн.- 3% річних, 9574,94грн.- пені, в частині стягнення основного боргу провадження у справі слід припинити.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати інфляційних втрат, 3% річних та пені суду не подав.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на нього, керуючись ст.49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 509, 525, 526, 611, 612, 624, 625 ЦК України, ст.ст. 20, 216, 229 ГК України, ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” (79007, м.Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДР 01059900, ІПН 010599013025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Квік-2006” (69063, м.Запоріжжя, вул. Крива бухта, 1, код ЄДР 34155688, ІПН 314556808260)- 5667,66грн.- інфляційних втрат, 4129,51грн.- 3% річних, 9574,94грн.- пені, 2652,00грн.- державного мита та 236,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення основного боргу провадження у справи припинити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.