Рішення № 19896089, 23.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.11 Справа№ 5015/5753/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Львові (м.Львів)

до відповідача:Приватного торговельно-виробничого підприємства “Фіаніт” (с.Добряни)

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору:Товариства з обмеженою відповідальністю “Віко-Тех” (м.Стрий)

про:стягнення завданих збитків в сумі 60 983,23 грн

Суддя:В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак

Представники:

від позивача:ОСОБА_1.-представник (довіреність від 04.01.2011 р.)

від відповідача:ОСОБА_2-представник, довіреність від 07.09.2010 року

від третьої особи:ОСОБА_3. представник, довіреність від 12.05.2011 р. Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Львові (м.Львів) (надалі- ВВД ФССНВ у м. Львові) до Приватного торговельно-виробничого підприємства “Фіаніт” (с.Добряни) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Віко-Тех” (м.Стрий) про стягнення завданих збитків в сумі 60 983,23 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.09.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 11.10.2011 року. Ухвалою від 11.10.2011 року розгляд справи відкладено до 17.10.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 17.10.2011 року розгляд справи відкладено до 25.10.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 25.10.2011 року розгляд справи відкладено до 18.11.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 18.11.2011 року розгляд справи відкладено до 23.11.2011 року, у звязку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.09.2011 року, про відкладення від 11.10.2011 року, 17.10.2011 року, від 25.10.2011 року, від 18.11.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 11.10.2011 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд Товариство з обмеженою відповідальністю “Віко-Тех” залучити до участі у справі в якості третьої особи, усі стягнення за поданим позовом проводити із Приватного торговельно-виробничого підприємства “Фіаніт”.

17.10.2011 року за вх.№23536/11 позивач подав уточнення до позовної заяви, згідно якого просить суд залучити ТзОВ «Віко-Тех»в якості третьої особи та стягнути з відповідача Приватного торговельно-виробничого підприємства «Фіаніт»на користь позивача суму завданих збитків в розмірі 60983,23 грн.

22.11.2011 року за вх.№27396/11 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд залучити ТзОВ «Віко Тех»до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, стягнути з відповідача ПТВП «Фіаніт»- суму завданих збитків в розмірі 60983,23 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.09.2011 року, про відкладення від 11.10.2011 року, від 17.10.2011 року, від 25.10.2011 року, від 18.11.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

В судовому засіданні 11.10.2011 року відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

17.10.2011 року за вх.№23538/11 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

22.11.2011 року за вх.№27397 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Третя особа вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.09.2011 року, про відкладення від 11.10.2011 року, 17.10.2011 року, від 25.10.2011 року, від 18.11.2011 року не виконала повністю, відзив на позов представила, явку повноважного представника забезпечила.

23.11.2011 року за вх.№27545/11 третя особа надала пояснення по справі, згідно якого вважає, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення з ТзОВ «Віко - Тех»суму страхових відшкодувань.

В судовому засіданні 23.11.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 23.11.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

В позовній заяві зазначено, що 19 вересня 2006 р. близько 17 год. 20 хв. в с. Пятничани Стрийського району Львівської області, на залізничному переїзді без чергового перегону «Стрий - Більче», сталась дорожньо - транспортна пригода (надалі-ДТП) в результаті зіткнення автомобіля КРАЗ 64101, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4. із електропоїздом «Львів - Трускавець»№ 817 під керуванням машиніста ОСОБА_5., який рухався з м. Львова до м. Трускавець.

На думку позивача, внаслідок зіткнення перший вагон електропоїзда зійшов з рейс, водій автомобіля КРАЗ - ОСОБА_4 та четверо пасажирів поїзда, які знаходились в першому вагоні електропоїзда, отримали тілесні ушкодження. Машиніст електропоїзда ОСОБА_5 та помічник машиніста ОСОБА_6 були травмовані та доставлені у дорожню клінічну лікарню. В результаті дорожньо - транспортної пригоди та, у відповідності до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, що затверджений постановою КМ України від 25.08.2004р. № 1112, було проведено спеціальне розслідування та складено акти форми Н-5 та Н-1 про те, що нещасні випадки, що трапились із ОСОБА_5. та ОСОБА_6 вважаються пов'язаними із виробництвом.

Позивач звертає увагу на те, що, згідно висновку спеціального розслідування за фактом дорожньо - транспортної пригоди, проведеного УДАІ УМВС України у Львівській області від 06.10.2006р., постанови Львівського міжрайонного транспортного прокурора від 06.10.2006р., винним у ДТП визнано водія автомобіля КРАЗ - ОСОБА_4.

Позивач наголошує, що, на підставі ст. ст. 2, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІХ/ від 23.09.1999р., ВВД ФССНВ у м. Львові провело страхові виплати у зв'язку із нещасним випадком на виробництві потерпілим ОСОБА_4. та ОСОБА_6 Станом на липень 2011р. виплати здійсненні:

ОСОБА_4. за період із липня 2009р. по липень 2011 року (включно) становлять 10739,18 грн., виходячи із розрахунку щомісячної страхової виплати з липня 2009р. в розмірі -1273,32 грн. на місяць, з березня 2011р. в розмірі 1 603,65 грн.;

ОСОБА_6 за період із липня 2009р. по липень 2011 року (включно) становлять 50 244,05 грн., виходячи із розрахунку щомісячної страхової виплати з липня 2009р. в розмірі - 1850,24 грн. на місяць, з лютого 2010р. в розмірі 1992,57 грн., з березня 2011р. - 2195,82 грн.

Загальна ж сума здійснених страхових виплат гр. ОСОБА_4. та ОСОБА_6 становить 10 739,18 + 50 244,05 = 60 983,23 грн.

За твердженням позивача, вищенаведені обставини підтверджуються Актом спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5, що стався 19.09.2006р. о 17 год. 20 хв. від 30.10.2006р., актами про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом форми Н-1 № 3 від 30.10.2006р. та актом форми Н-1 № 2 від 30.10.2006р., заявами ОСОБА_5. та ОСОБА_6. про призначення страхових виплат від 08.02.2007р. та 16.02.2007р, постановами ВВД ФСННВ у м. Львові про призначення та продовження страхових виплат ОСОБА_4. та ОСОБА_6, списками на перерахування коштів за період з липня 2009р.по липень 2011р., платіжними дорученнями про перерахування коштів за період з липня 2009р. по липень 2011р., висновком службового розслідування, проведеного УДАІ УМВС України у Львівській області від 06.10.2006р., постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.10.2006р., мировою угодою від 13.02.2007р.

На думку позивача, зважаючи, що автомобіль КРАЗ 64101, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Віко - Тех», а у відповідності до договору оренди укладеного між ПП «Фіаніт»та ТзОВ «Вікотех»і акту прийому - передачі від 14.09.2006р. використовувався ПП «Фіаніт», та Кецмур Р.С працював у ПП «Фіаніт»на посаді водія, то, згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Позивач вважає, що принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. N 16/98-ВР (надалі Основи). Відповідно до статті 21 Основ, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян. Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону № 1105 визначено, що страховий ризик - це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону № 1105, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно із статтею 2 Закону № 1105 його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору. Статтею 6 Закону № 1105 встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд). Відповідач виступає страхувальником лише стосовно своїх працівників, тобто осіб, які працюють на даному підприємстві на умовах трудового договору (контракту). Отож, правовідносини що є предметом даного спору не регулюються Законом № 1105.

Що стосується права фонду на відшкодування регресних вимог, то позивач зазначає, що, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Отже, оскільки відділенням виконавчої дирекції Фонду за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку з діями сооби (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України.

Позивач наголошує, що частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України проводить страхові виплати та надає соціальні послуги потерпілим на виробництві як у разі, коли відповідальність за ушкодження здоров'я несе роботодавець, так у разі, коли відповідальність за ушкодження здоров'я несуть треті особи. Оскільки, протиправні винні дії третьої особи призвели до ушкодження здоров'я потерпілих на виробництві та до заподіяння збитків ВВД ФССНВ у м. Львові, які не покриваються за рахунок страхових внесків, ВВД ФССНВ у м. Львові зобов'язане відшкодувати такі збитки шляхом подання регресних вимог до заподіювача шкоди, з метою збереження своїх фінансових ресурсів.

Позивач звертає увагу, що Рішенням Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р. по справі № 7/5(11) (10/267) (25/185) аналогічні позовні вимоги ВВД ФССНВ у м. Львові до відповідача - ПП «Фіаніт»було задоволено, та стягнуто суму завданих збитків в розмірі 129 725,89грн.

Позиція відповідача мотивована тим, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як страховик за обов'язковим особистим страхуванням, не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому, що випливає з аналізу статей 993, 999 ЦК України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У відзиві відповідач зазначає, що дія Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору, що відсутнє в спірному випадку, оскільки страхові виплати здійснювалися особам, які не є працівниками відповідачів.

Відповідач наголошує, що стосовно самої суми нарахованої шкоди в розмірі 60983,23 грн. зауважень немає, проте з позовними вимогами не погоджується та вважає, що в позові слід відмовити і вказана сума не повинна бути стягнута з відповідача, виходячи з того, що економічний механізм і правову основу загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих осіб в процесі виконання ними трудових обов'язків, передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 р. № 1105 - XIV (далі Закон від 23.09.1999р.). У преамбулі вищезгаданого Закону вказано, що страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 6 Закону від 23.09.1999р., суб'єктом страхування є страховик-Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Із наведеного, на думку відповідача, випливає, що страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання являється обов'язковим особистим страхуванням. Сфера дії Закону від 23.09.1999 р. поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика, про що зазначає й сам відповідач у своїй позовній заяві. Ні Законом від 23.09.1999 р., ні іншими законами та підзаконними нормативно - правовими актами не врегульовано правовий механізм відносин Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як страховика, з іншими суб'єктами, зокрема й тими, з вини яких було заподіяно шкоду життю та здоров'ю застрахованої особи. А відтак, до спірних правовідносин належить застосувати загальні положення ЦК України. Як передбачено ч. 1 ст. 1191 ЦК України, - особа яка відшкодувала шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної у заподіянні шкоди особи, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом. Однак, ця норма визначає право зворотної вимоги (регресу) особи у тому випадку, коли шкода, що була відшкодована потерпілому, була заподіяна іншою особою в рамках деліктних правовідносин між потерпілим і цією особою.

Відповідач звертає увагу на те, що правовідносини, що пов'язані із різними видами страхування, зокрема й загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, врегульовуються норми глави 67 ЦК України. У відповідності до положень ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані із : життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним страхуванням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). У відповідності до вимог ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, на думку відповідача, за загальними правилами страхування, страховик має право зворотної вимоги (регресу) до особи, з вини якої були завдані збитки, лише у випадку виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. У випадку, коли страхову виплату було проведено по договору особистого страхування (здоров'я, життя, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права зворотної вимоги (регресу) до особи, з вини якої було заподіяно шкоду. Одночасно ст. 999 ЦК України зазначено, що законом може бути встановлений обов'язок бути страхувальником відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач вважає, що в позивача відсутні будь-які правові підстави для стягнення з відповідача тих сум страхових відшкодувань (заявлених в позовних вимогах як сума завданих збитків), які ним були виплачені потерпілим. Зважаючи на наведене, та із врахуванням статей 993, 999 ЦК України Відділення виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові, як страховик за обов'язковим особистим страхуванням, не має права зворотної вимога (регресу) до особи, яка відповідальна за заподіяння шкоди життю та здоров'ю потерпілого.

Стосовно суми стягнення яка була сплачена потерпілим в період з липня 2009 року по липень 2011 року в розмірі 60983,23 грн., то відповідач вважає, що вказана сума не повинна бути стягнута з відповідача з мотивів, наведених вище, так як, шкода що нібито завдана позивачу не являється шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України і, у відповідності до ст.ст.993, 999 ЦК України, позивач не має права регресу у цих правовідносинах. Відповідач просить відмовити повністю в задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові до ПТВП «Фіаніт», третя особа ТзОВ «Віко - Тех»про стягнення завданих збитків в розмірі 60983,23 грн.

Третя особа зазначає, що стосовно самої суми нарахованої шкоди в розмірі 60983,23 грн. зауважень немає, проте з позовними вимогами не погоджжується та вважає, що в позові слід відмовити і вказана сума не підлягає стягненню, оскільки, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 6 Закону від 23.09.1999 р., суб'єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність. Як передбачено ч. 1 ст. 1191 ЦК України, - особа яка відшкодувала шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної у заподіянні шкоди особи, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом. Однак, ця норма визначає право зворотної вимоги (регресу) особи у тому випадку, коли шкода, що була відшкодована потерпілому, була заподіяна іншою особою в рамках деліктних правовідносин між потерпілим і цією особою.

Третя особа наголошує, що 14.09.2006 року між ТОВ «Віко Тех»та ПТВТ «Фіаніт»було укладено договір оренди транспортного засобу, на підставі якого було передано автомобіль КРАЗ 64101, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у володіння і користування Орендарю (ПТВТ «Фіаніт») згідно акту прийому-передачі від 14.02.2006 року. Виходячи з того, що на момент здійснення ДТП, а саме 19 вересня 2006 року, автомобіль перебував у власності і користуванні ПТВТ «Фіаніт»у позивача відсутні будь-які правові підстави для стягнення з ТОВ «Віко Тех»сум страхових відшкодувань (заявлених в позовних вимогах як сума завданих збитків), які ним були виплачені потерпілім.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2011року по справі № 7/5(11) (10/267) (25/185) аналогічні позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Львові (надалі-ВВД ФССНВ у м. Львові) до відповідача - ПП «Фіаніт»було задоволено та стягнуто суму завданих збитків в розмірі 129 725,89 грн. за період з лютого 2007 року по червень 2009 року. Дане рішення не було оскаржено і набрало законної сили.

Як зазначено в судовому рішенні по справі № 7/5(11) (10/267) (25/185), в ході розгляду справи судом встановлено, що 19.09.2006 року в с.Пятничани Стрийського району Львівської області, на залізничному переїзді, відбулася дорожньо-транспортна пригода в результаті зіткнення автомобіля КРАЗ-64101, реєстраційний номер НОМЕР_1 із електропоїздом "Львів-Трускавець"№ 817.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, та у відповідності до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМ України від 25.08.2004 року №1112, проведено спеціальне розслідування, та встановлено, що нещасний випадок вважається пов'язаним із виробництвом. Винним у ДТП визнано водія автомобіля КРАЗ-64101, реєстраційний номер НОМЕР_3

Зокрема, згідно з висновками службового розслідування за фактом цієї пригоди, зіткнення першого вагона електропоїзда Львів-Трускавець № 817 та автомобіля КрАЗ-65101 (д.н. НОМЕР_2), яким керував водій ОСОБА_4, мало місце внаслідок невиконання водієм автомобіля вимог знака "Проїзд без зупинки заборонено"; в результаті чого отримали тілесні ушкодження машиніст електропоїзда ОСОБА_5 і помічник машиніста ОСОБА_6

За актом спеціального розслідування нещасного випадку, останній вважається пов'язаним з виробництвом; в звязку з чим складено акти №№ 2 і 3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1;

ОСОБА_4. призначено одноразову допомогу в звязку з стійкою втратою професійної працездатності в сумі 31 500 грн. та щомісячні грошові виплати в розмірі 900 грн., а ОСОБА_6 -одноразову допомогу в сумі 20 200 грн. та щомісячні грошові виплати в сумі 1 307, 05 грн.

На підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Львові (надалі - ВВД ФССНВ у м.Львові) проведено страхові виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві потерпілим - машиністу електропоїзда та помічнику машиніста.

Оскільки ВВД ФССНВ у м.Львові за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника відповідача-1), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, позивач вважає, що витрачені Фондом кошти є шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України, в звязку з чим подано позов.

При цьому, вимоги про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків позивачем, згідно ч.1 ст.1172 ЦК України заявлено до ТзОВ "Віко-Тех" та ПТВП «Фіаніт», зважаючи на те, що автомобіль КРАЗ-64101, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 належав відповідачу - 2 - ТзОВ "Віко-Тех", а у відповідності до договору оренди укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, використовувався приватним торговельно-виробничим підприємством "Фіаніт" м.Тернопіль, та винний у скоєнні ДТП водій є працівником ПТВП "Фіаніт".

Факт перебування водія ОСОБА_4 у трудових відносинах з ПТВП "Фіаніт" підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_4 в якій зазначено під порядковим номером 12, що 14.09.2006 р., згідно наказу №4 від 14.09.2006 р., останнього прийнято на роботу водієм на ПТВП "Фіаніт", та копією наказу по ПТП "Фіаніт" №4 від 14.09.2006 р. про прийом на роботу ОСОБА_4 на посаду водія.

Факт використання автомобіля КРАЗ 6501, державний номер НОМЕР_2 ПТВП "Фіаніт" підтверджується договором оренди від 14.09.2006р., за умовами якого ТзОВ "Віко Тех" передало в тимчасове володіння та користування майно, а саме автомобіль КРАЗ 6501, державний номер НОМЕР_2, а також актом прийому-передачі від 14.09.2006 р. за договором.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача-1 в порядку зворотної вимоги (регресу) кошти, посилаючись на те, що шкода, яку він, тобто позивач, відшкодував, була заподіяна з вини особи, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем-1, під час виконання нею трудових обов'язків.

В своєму відзиві відповідач-1 виходив з того, що чинним законодавством не передбачено регресного права Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як страховика за обов'язковим особистим страхуванням на вимогу до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому. Проте, з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст.21 Основ, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та ст.13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що страховий ризик - це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно із ст.2 вказаного Закону, його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 цього ж Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, відповідачем не враховано, що, хоча потерпілі є застрахованими особами, на користь яких здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем, яке, в свою чергу, і є платником страхових внесків до Фонду, але вказане підприємство виступає страхувальником лише стосовно своїх працівників, тобто тих осіб, які працюють на даному підприємстві на умовах трудового договору (контракту), але не щодо інших осіб, які не перебувають з ним у трудових відносинах. А оскільки позивачем за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України проведено страхові виплати, що знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи, винної у скоєнні ДТП, правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем за наведених обставин кошти є по суті відшкодуванням шкоди, яка була завдана іншою особою.

Відповідно ж до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з частиною першою ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 1187 названого кодексу, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З врахуванням наведеного, висновок відповідача про те, що позивач як страховик за обов'язковим соціальним страхуванням згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", за умови сплати ним страхового відшкодування потерпілим особам, не може мати права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому, суперечить вимогам чинного законодавства і не може вважатись правильним.

Таким чином, позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Львові про стягнення з приватного торговельно-виробничого підприємства «Фіаніт»в порядку регресу 60 983,23 грн. збитків, які складаються з вартості страхових виплат, здійснених позивачем потерпілим на виробництві, правильність розрахунку яких відповідач-1, як це вбачається з наявних матеріалів справи, не оспорює, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Львові до товариства з обмеженою відповідальністю «Віко-Тех», то з вищенаведених обставин підстав для їх задоволення суд не вбачає.

Позивач подав заяву про уточнення до позовної заяви від 17.10.2011 року вх.№ 23536/11 за змістом якої він відмовився від позовних вимог до ТзОВ "Віко-Тех", просив залучити його в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та стягнути шкоду лише з ПТВП "Фіаніт". Оскільки вказана заява була подана позивачем в порядку ст.22 ГПК України, відповідає вимогам діючого законодавства, суд вважає, що провадження по справі в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Віко-Тех»підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1ст.80 ГПК України, в зв»язку з відмовою від позовних вимог. Дана відмова від позовних вимог до відповідача ТзОВ "Віко-Тех" не суперечить вимогам діючого законодавства та не зачіпає права та інтереси інших осіб.

Як наголосив представник позивача в ході розгляду справи та підтвердили представники відповідача та третьої особи, обставини, по яким судом була дана оцінка у вищевказаній справі № 7/5(11) (10/267) (25/185) співпадають з обставинами даного позову, крім періоду, тобто з липня 2009 року по липень 2011 року, за який не відбулось змін обставин, які би слугували зміні їх правової оцінки.

Наявними в матеріалах справи довідками Філії Львівського міського відділення Ощадбанку №3034 від 06.09.2011р. та №2984 від 30.08.2011р. підтверджується факт переказу позивачем щомісячних зарахувань страхових внесків ОСОБА_6 та ОСОБА_4., а ціна позову, яка складається із сум щомісячних відрахувань ОСОБА_6 та ОСОБА_4. підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Львові (м.Львів) до Приватного торговельно-виробничого підприємства “Фіаніт” (с.Добряни) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Віко-Тех” (м.Стрий) в частині стягнення завданих збитків з Приватного торговельно-виробничого підприємства “Фіаніт” (с.Добряни) в сумі 60 983,23 грн., з урахуванням уточнення позовних вимог, є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 16.01.2003 року №429-XV, Відділення виконавчої дирекції ФССНВ у місті Львові, як робочий орган Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України від сплати державного мита звільнено.

Згідно Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1258 (із наступними змінами), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, встановлюються за нульовою ставкою.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.Стягнути з Приватного торговельно-виробничого підприємства “Фіаніт” (82427, с.Добряни, вул.Шевченка,16 Стрийського району, код ЄДРПОУ 22424396) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Львові (79000, м.Львів, вул.Чайковського,27, р/р 37179400900004, МФО 825014, ЗКПО 25258840, одержувач: ВВД ФСНВ в м.Львові, банк одержувач: УДК у Львівській області, реєстрація, як платника податків 07.11.2001 року, №9498) 60983 (шістдесят тисяч дев»ятсот вісімдесят три) грн. 00 коп. завданих збитків.

3.Стягнути з Приватного торговельно-виробничого підприємства “Фіаніт” (82427, с.Добряни, вул.Шевченка,16 Стрийського району, код ЄДРПОУ 22424396) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 609 (шістсот дев»ять) грн. 83 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В частині позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Львові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віко-Тех»провадження в справі припинити.

5.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.