Рішення № 19896072, 24.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.11 Справа№ 5015/5979/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Кохановській Ю.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТзОВ “Фреш”, м. Львів

до відповідача: СПД-ФО ОСОБА_1, м. Львів

про: стягнення 14 404,36 грн.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_2 - ю/к (Довіреність б/н від 12.01.2011р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ “Фреш”, м. Львів до відповідача СПД-ФО ОСОБА_1, м. Львів про стягнення 14 404,36 грн.

Ухвалою суду від 13.10.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.11.2011р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 03.11.2011р. розгляд справи відкладено до 24.11.2011р.

В судовому засіданні 24.11.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання явки повноважного представника не забезпечив, вимог Ухвали суду від 13.10.2011р. не виконав. Конверти з копіями Ухвал суду від 03.11.2011р., скеровані на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, на адресу суду не повернулися.

Як вбачається з поданої позивачем Довідки з ЄДРЮО та ФОП, відповідач зареєстрований за наступною адресою: м. Львів, вул. Вернадського, 34/89.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України в інформаційних листах № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” та № 01-8/123 від 15.03.2007 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”).

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.07.2008р. у справі №17/102 з відповідача на користь позивача стягнуто 30631,27 грн. основної заборгованості, 2269,41 грн. пені, 329,00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення набрало законної сили 22.07.2008р. і на його примусове виконання видано наказ, який 21.08.2008р. разом із заявою про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №156 від 13.09.2008р. скеровано до Сихівського відділу ДВС ЛМУЮ для виконання.

25.09.2008р. державним виконавцем Сихівського ВДВС ЛМУЮ винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження та надано відповідачу семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця від 12.03.2010р. повернено виконавчий документ стягувачеві оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення, коштів на банківських рахунках - недостатньо.

12.04.2010р. позивачем повторно скеровано до Сихівського відділу ДВС ЛМУЮ Наказ та Заяву про відкриття виконавчого провадження.

07.05.2010р. державним виконавцем Сихівського відділу ДВС ЛМУЮ Кунда З.Й. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано відповідачу семиденний строк для добровільного виконання рішення суду. Оскільки в добровільний термін рішення не було виконано, платіжним дорученням №Г1716753 від 22.09.2011р. Сихівським відділом ДВС ЛМУЮ на розрахунковий рахунок позивача було повністю перераховано 33348,00 грн., стягнуті з відповідача на підставі Наказу Господарського суду Львівської області від 22.07.2008р. у справі №17/102.

Як зазначає позивач, після прийняття судом рішення про стягнення коштів грошове зобовязання боржника (відповідача у справі) не припинилося і згідно ст. 625 ЦК України до стягнення з СПД-ФО ОСОБА_1 підлягають також 11471,60 грн. інфляційних втрат та 2932,76 грн. 3% річних.

Загальна сума позовних вимог становить 14404,36 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що він здійснений невірно.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований ст. 231 ГК України, п. 6 якої передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається із наданих позивачем розрахунків штрафних санкцій, нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 03.10.2008р. по 16.09.2011р. позивачем здійснено на суму 33347,68 грн. Вказана сума включає в себе 30631,27 грн. основної заборгованості, 2269,41 грн. пені, 329,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які стягнуті з СПД-ФО ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фреш»Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.07.2008р. у справі №17/102.

На думку суду, таке нарахування є безпідставним, оскільки судові витрати відшкодовуються у фактично оплаченому розмірі та по своїй суті не є грошовими зобовязаннями в розумінні ст.509 ЦК України.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на пеню, то згідно положень Цивільного кодексу України, зокрема ч.2 ст. 550, проценти на неустойку не нараховуються.

Крім того ст. 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки пеня, в розумінні ст. 230 ГК України є одним із видів відповідальності (санкцією) за неналежне виконання господарських зобовязань, то суд прийшов до висновку, що 3% річних та збитки від інфляції позивач повинен нараховувати тільки на суму основної заборгованості - 30631,27 грн.

З врахуванням вищевказаного, відповідно до здійсненого судом перерахунку, до задоволення підлягають 10537,16 грн. інфляційних втрат та 2716,52 грн. 3% річних.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612,625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з СПД-ФО ОСОБА_1 (79049, АДРЕСА_1. Код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь ПАТ ТзОВ «Фреш»(79024, м. Львів, вул. Промислова, 53. Код ЄДРПОУ 23956445) 10537,16 грн. інфляційних втрат, 2716,52 грн. 3% річних. Разом - 13 253,68 грн.; 132,54 грн. державного мита та 217,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Щодо стягнення 934,44 грн. інфляційних втрат та 216,24 грн. 3% річних в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 29.11.2011р.