Рішення № 19895842, 23.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.11 Справа№ 5015/5081/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Кохановській Ю.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ «Артерія», м. Львів

до відповідача: ПП «Сміо», м. Стрий

про: стягнення 54050,00 грн.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (Довіреність №1 від 21.09.2011р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ «Артерія», м. Львів до відповідача ПП «Сміо», м. Стрий про стягнення 54 050,00 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.09.2011р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався, для надання сторонам можливості подати додаткові докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень в судовому засіданні оголошувалася перерва.

В судових засіданнях 07.11.2011 р. та 23.11.2011 р. представник позивача подав виписки по рахунку, відповідно до яких ПП «Сміо»сплатило на користь ТзОВ «Артерія»14050,00 грн. (оплата за товар згідно накл. № 000171 від 22.11.2010р.). Як вказав представник позивача, неоплаченим залишився товар на суму 40000,00 грн.

Окрім того, представником позивача подано розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП «Сміо»та ТзОВ «Артерія», а також лист ДПІ у Шевченківському районі міста Львова щодо задекларованих податкових зобовязань сторін у січні березні 2011 р. За словами представника позивача вказаними документами підтверджується факт декларування ПП «Сміо»зобовязань перед позивачем, а відтак і факт отримання відповідачем товару.

В судовому засіданні 06.10.2011 р. представник відповідача проти позову заперечив, письмового відзиву на позовну заяву та доказів на обґрунтування своїх заперечень суду не надав. В судове засідання 23.11.2011 р. відповідач явку представника не забезпечив.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.09.2008 р. між сторонами у справі укладено Договір № 01/09 купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобовязання передати у власність відповідача молоко сухе знежирене та інші продукти харчування, а відповідач у свою чергу зобовязався прийняти вказаний товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Як зазначається у позовній заяві на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 55 350,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000011 від 25.01.2011 р. на суму 2700,00 грн.; № РН-0000012 від 26.01.2011 р. на суму 8100,00 грн.; № РН-0000018 від 08.02.2011 р. на суму 20250,00 грн.; № РН-0000033 від 18.02.2011 р. на сум 13500,00 грн.; № РН-0000060 від 21.03.2011 р. на суму 2700,00 грн.; № РН-0000063 від 24.03.2011 р. на суму 4050,00 грн., № РН-0000070 від 31.03.2011 р. на суму 4050,00 грн.

При дослідженні оригіналів вищевказаних видаткових накладних суд встановив, що видаткові накладні № РН-0000011 від 25.01.2011 р., № РН-0000063 від 24.03.2011 р. та № РН-0000070 від 31.03.2011 р. скріплені відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін; накладні № РН-0000012 від 26.01.2011 р. та № РН-0000033 від 18.02.2011 р. підписані представником отримувача товару на підставі довіреностей № 1215 від 24.01.2011 р. та № 001247 від 17.02.2011 р. відповідно; накладна № РН-0000018 від 08.02.2011 р. підписана невідомою особою, відтиск печатки ПП «Сміо»на накладній відсутній; у накладній № РН-0000060 від 21.03.2011 р. в графі «отримав» ні відтиску печатки ні підпису представника отримувача товару немає.

Таким чином, належними доказами підтверджено передачу відповідачу товару на суму 32400, 00 грн.

Окрім видаткових накладних позивач на підтвердження факту поставки товару надав суду розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП «Сміо»та ТзОВ «Артерія», а також лист ДПІ у Шевченківському районі міста Львова щодо задекларованих податкових зобовязань сторін у січні березні 2011 р.

У п. 5.2.Договору сторони погодили, що відповідач проводить розрахунки протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Як вказано у позовній заяві, отриманий товар відповідач оплатив частково на суму 1300,00 грн.

В процесі розгляду справи позивачем представлено суду виписки по рахунку, якими за твердженням позивача, підтверджується, часткова оплата відповідачем отриманого по Договору та вищевказаних видаткових накладних товару на суму 14050,00 грн. Однак, як встановлено судом, у банківських виписках як призначення здійснених відповідачем платежів вказано оплата за товар згідно накл. № 000171 від 22.11.2010р. В переліку накладних, які є підставою позовних вимог у даному спорі, накладної № 000171 від 22.11.2010р. немає.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 01/09 купівлі-продажу від 01.09.2008 р., на виконання умов якого позивач передавав у власність відповідача молоко сухе знежирене та інші продукти харчування.

Згідно визначення ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження факту передачі товару відповідачу позивачем надано суду Видаткові накладні № РН-0000011 від 25.01.2011 р. на суму 2700,00 грн.; № РН-0000012 від 26.01.2011 р. на суму 8100,00 грн.; № РН-0000018 від 08.02.2011 р. на суму 20250,00 грн.; № РН-0000033 від 18.02.2011 р. на сум 13500,00 грн.; № РН-0000060 від 21.03.2011 р. на суму 2700,00 грн.; № РН-0000063 від 24.03.2011 р. на суму 4050,00 грн., № РН-0000070 від 31.03.2011 р. на суму 4050,00 грн.

Відповідно до визначення, наведеного у ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При дослідженні поданих позивачем накладних, встановлено, що в графі «отримав»у накладній № РН-0000018 від 08.02.2011 р. стоїть підпис невідомої особи, у накладній № РН-0000060 від 21.03.2011 р. підпис отримувача товару взагалі відсутній, відтисків печатки ПП «Сміо»на вказаних накладних немає. Таким чином, вищевказані видаткові накладні не містять всіх визначених законом обовязкових реквізитів, а відтак не можуть слугувати належними доказами у справі.

Представлені позивачем документи, щодо податкової звітності ПП «Сміо»та ТзОВ «Артерія» (розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та лист ДПІ у Шевченківському районі міста Львова щодо задекларованих податкових зобовязань сторін у січні березні 2011 р.) не є первинними документами, які відображають факт передачі товару відповідачу, а тому як доказ на підтвердження позовних вимог судом до уваги також не приймаються.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем, належними та допустимими доказами доведено факт передачі відповідачу товару на суму 32400, 00 грн., з яких 1300,00 грн. відповідачем оплачено до моменту подання позову.

Як вбачається із матеріалів справи, після порушення провадження у справі, відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в загальній сумі 14050,00 грн. Проте, суд встановив, що як призначення здійснених платежів визначено «оплата за товар згідно накл. № 000171 від 22.11.2010р.»

Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а відтак суд вважає, що відображені у банківських виписках платежі, не можуть бути зараховані в рахунок погашення спірної заборгованості.

Із врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає заборгованість в сумі 31100, 00 грн. В решті частині вимог позов до задоволення не підлягає.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Враховуючи наведене та керуючись ст..ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 655 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ПП «Сміо»(82400, Львівська обл.., м. Стрий, вул. 22-го Січня, 10. Ідентифікаційний код 22423095) на користь ТзОВ «Артерія»(79007, м. Львів, вул. ак. Кучера, 13/4 Ідентифікаційний код 23882652) 31100, 00 грн. основного боргу; 311,00 грн. державного мита та 135,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.11.2011р.