Рішення № 19895783, 14.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11 Справа № 5015/3695/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Малети А.І.., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління “Долинанафтогаз”, м. Долина до Підприємства Львівської виправної колонії №48 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, м. Львів про стягнення 8748 грн. 46 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління “Долинанафтогаз”, м. Долина звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Підприємства Львівської виправної колонії №48 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, м. Львів про стягнення 8748 грн. 46 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 06.07.2011 р. призначив розгляд справи на 20.07.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався 09.08.2011 р., 14.09.2011 р. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений на 15 днів до 19.09.2011 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем 17.05.2010 р. було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу 31.03.2011 р. було перераховано 7590 грн. 00 коп. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо поставки товару не виконав –на дату звернення до суду не поставлено оплачений товар на загальну суму 7590 грн. 00 коп. У зв’язку з тим, що через прострочення поставка товару втратила інтерес для позивача, останній просив стягнути з відповідача 7590 грн. 00 коп. сплачених за не поставлений товар, а також стягнути неустойку в розмірі 1138 грн. 50 коп., 3% річних в розмірі 19 грн. 96 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що між сторонами 17.05.2010 р. було укладено договір №691/10-МТР купівлі-продажу. Позивачем 31.08.2010 р. було здійснено передоплату в розмірі 20814 грн. 00 коп. 31.08.2010 р. відповідач поставив позивачу оплачений ним товар. З огляду на наведене, відповідач здійснив поставку товару на протязі 30 днів з дня перерахування покупцем коштів на рахунок продавця. Отже, відповідач виконав свої зобов’язання перед позивачем в повному обсязі. Відповідач не знав і не повинен був знати, що передоплата в розмірі 7590 грн. 00 коп. мала бути спрямована на виконання договірних зобов’язань. Інший договір, окрім договору №691/10-МТР купівлі-продажу від 17.05.2010 р., між сторонами не укладався, останній в свою чергу був виконаний у повному обсязі. Відповідачем також частково перераховано позивачу кошти в сумі 3500 грн. 00 коп. Таким чином, на думку представника відповідача, позовні вимоги безпідставні та до задоволення не підлягають.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 14.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

17 травня 2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1074/10-МТР купівлі-продажу.

За цим договором продавець (відповідач) передає, а покупець (позивач) приймає і оплачує товар (шпильки БМ16-6g х 90 та БМ20-6g х 110) на загальну суму 24912 грн. 60 коп.

Згідно п. 4.2. договору №1074/10-МТР купівлі-продажу від 17.05.2010 р. покупець проводить попередню 100% оплату товару шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, згідно з реквізитами, вказаними в розділі 10 даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору №1074/10-МТР купівлі-продажу від 17.05.2010 р. умови поставки товару: FCA м. Долина, склад БМТЗ НГВУ “Долинанафтогаз”. Термін поставки товару: протягом 30-ти днів з моменту попередньої оплати.

31 березня 2011 р. позивач здійснив передоплату вартості товару на суму 7590 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №400 від 31.03.2011 р. Призначення платежу –оплата за шпильки згідно договору №1074/10-МТР від 17.05.2010 р.

За вих. №21юр-1715 від 06.05.2011 р. позивач надіслав відповідачу претензію про повернення 7590 грн. 00 коп. передоплати, яка залишена останнім без розгляду та задоволення. Вказаною претензію позивач повідомив також відповідача про розірвання договору №1074/10-МТР купівлі-продажу від 17.05.2010 р. з моменту отримання претензії.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо поставки оплаченого товару не виконав, станом на дату подання позовної заяви кошти в сумі 7590 грн. 00 коп. не повернув.

В судовому засіданні 20.07.2011р. представник позивача пояснив, що передоплату частково сумі 3500 грн. 00 коп. позивачу повернуто, на підтвердження чого подав платіжне доручення №318 від 19.07.2011 р. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 3500 грн. 00 коп., у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 6.3. договору №1074/10-МТР купівлі-продажу від 17.05.2010 р., за порушення терміну поставки або недопоставки товару продавець виплачує покупцю неустойку в розмірі 15% від вартості простроченого або недопоставленого товару.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано неустойку в сумі 1138 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 19 грн. 96 коп.

Заперечення представника відповідача на позов не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір №1074/10-МТР купівлі-продажу від 17.05.2010 р. з допомогою факсимільного зв’язку.

Можливість укладення вищевказаного договору з допомогою факсимільного зв’язку передбачена умовами договору та чинним законодавством.

Пунктом 9.11. договору №1074/10-МТР купівлі-продажу від 17.05.2010 р. встановлено, що договір, а також усі додатки до нього, підписані по факсимільному зв’язку, мають юридичну силу і повинні бути підтверджені оригіналом протягом 30 днів.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 2 ст. 181 ГК України).

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Супровідним листом за вих. №21юр-1779 від 12.05.2011 р. позивач надіслав відповідачу два примірники договору №1074/10-МТР купівлі-продажу від 17.05.2010 р. У вказаному листі позивач просив відповідача вказаний договір підписати, скріпити печаткою і один примірник договору повернути на адресу позивача.

Однак, відповідач залишив даний лист без розгляду - жодних заперечень щодо форми, порядку укладення договору останнім на адресу позивача не було висловлено, підписаний примірник договору не був повернутий.

Слід також зазначити, що призначення платежу згідно платіжного доручення №400 від 31.03.2011 р., яким було здійснено передоплату в сумі 7590 грн. 00 коп. –оплата за шпильки згідно договору №1074/10-МТР від 17.05.2010 р.

Таким чином, відповідачу була відома та обставини, що на його банківський рахунок зарахована сума коштів з відповідним призначенням. В разі, якщо б відповідач вважав зарахування вказаної суми помилковим, то згідно п. 6 указу Президента України від 16.03.1995 р. № 227/95 “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” зобов’язаний був повернути її позивачу у п’ятиденний строк.

З наведеного вбачається, що сторони уклали договір в належній формі, вказаний договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 4090 грн. 00 коп. сплачених за не поставлений товар, 1138 грн. 50 коп. неустойки, 19 грн. 96 коп. 3% річних. В частині стягнення 3500 грн. 00 коп. провадження по справі слід припинити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 526, 530, 599, 611, 612, 615, 625, 626, 651 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Підприємства Львівської виправної колонії №48 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, м. Львів, вул. Хуторівка, 2 (ідентифікаційний код 08080477) на користь Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління “Долинанафтогаз”, м. Долина, вул. Промислова, 7, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 00136490) 4090 грн. 00 коп. сплачених за не поставлений товар, 1138 грн. 50 коп. неустойки, 19 грн. 96 коп. 3% річних, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3500 грн. 00 коп. провадження припинити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.