Рішення № 1989560, 14.08.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.08 Справа № 4/81.

Розглянувши матеріали справи за позовом

Сільськогосподарського приватного підприємства «Основа», м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Соснове», с.Смолянинове Новоайдарського району Луганської області

про стягнення 176030 грн. 00 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

За участю секретаря судового засідання: Чех Т.М.

У присутності представників сторін:

від позивача –Кудінов О.О., паспорт МЕ 545676 від 07.10.04;

від відповідача –не прибув ( явка обов’язкова).

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 176030 грн. 00 коп.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, зданого до суду 15.07.08 та 14.08.08, проти позову заперечує та вказує на те, що у позивача відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду, також зазначив про необґрунтованість розміру збитків, заявлених до стягнення, та відсутність доказів у позивача щодо складу та розміру позовних вимог, та з інших підстав, викладених у відзиві та поясненнях.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив, що Сільськогосподарське приватне підприємство «Основа»( позивач у справі) є суб'єктом підприємницької діяльності. Основний вид діяльності-виробництво сільськогосподарської продукції та вироблення сільськогосподарської продукції шляхом використання орендованих земельних ділянок.

Позивач зазначив, що ним у грудні 2006 року були укладені договори оренди з власниками земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру рахується в Смолянинівській сільській раді Новоайдарського району Луганської області. Вказані договори оренди пройшли державну реєстрацію в установленому законодавством порядку у січні 2007 року.

Відповідно до прийнятого позивачем плану сівообороту, та укладених договорів на поставку (контрактацію) сільськогосподарської продукції, орендовані земельні ділянки у 2007 році знаходились під сідеральними парами.

Також, позивач зазначив, що у листопаді 2007 року вказані земельні ділянки загальною площею 290 га були самовільно без правовстановлюючих документів, зайняті СТОВ«Соснове»(відповідачем у справі) шляхом розорювання ріллі.

Державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель в Луганській області проведене обстеження земельних ділянок №№ 266-271 та №№ 281-360, які знаходяться за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру рахується в Смолянинівській сільській раді Новоайдарського району Луганської області.

За результатами перевірки складений акт обстеження земельної ділянки № б/н від 07.12.07, яким встановлено факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок (використання без правовстановлюючих документів) загальною площею 290 га. та складений розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розмір заподіяної шкоди складає 176030 грн. 00 коп.(а.с.123-124).

Позивач зазначив, що розпорядженням голови Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області № 147 від 18 квітня 2008 року «Про створення комісії», створена тимчасова діюча комісія по визначенню розміру збитків, та проаналізуванню факту самовільного заняття земельної ділянки. За результатами роботи комісії складений акт обстеження тимчасової комісії від 05.05.08, затверджений Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області (а.с.127-128).

Також, позивач у позові зазначив, що за самовільне зайняття вказаної земельної ділянки посадових осіб відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності, згідно ст. 53-1 КУпАП та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення від 03.12.07 № 36 (а.с.125), тому на думку позивача, протиправність поведінки відповідача підтверджується повністю.

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 176030 грн. 00 коп., відповідно до вимог ст. ст.ст.15,16 ЦК України, та ст.ст. 152,156,157,211 Земельного кодексу України.

Відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзивах.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухавши представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору.

Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Суд, у відповідності до ст.43 ГПК України, оцінив докази позивача, якими він підтверджує факт спричинення йому, як землекористувачу збитків, відповідачем, на заявлену до стягнення збитків суму у розмірі 176030 грн. 00 коп. і дійшов висновку, що обставини, вказані у позовній заяві та нормативне обґрунтування позовних вимог не підтверджені допустимими та належними доказами, оскільки з доданих позивачем документів в підтвердження понесених збитків неможливо зробити висновок про те, що позивачу спричинено саме збитки і саме у розмірі 176030 грн. 00 коп.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено можливість відшкодування шкоди в натурі або відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом –ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних права та обов’язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення господарських зобов’язань.

Зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов’язань.

З набранням чинності ЦК України ці правовідносини регулюються положеннями глави 82 «Відшкодування шкоди».

Загальне положення про цивільно –правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Зі змісту цієї норми вбачається, що підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України). Тобто, за загальним правилом, відповідно до ст. 1166 ЦК України, позивач повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала шкоди, настання шкоди (її розмір) та причинний зв’язок між ними.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини. З наведеного вбачається, що обов’язок доказування вини на позивача законом не покладається; вина презумується в силу закону; доведення відсутності вини є процесуальним обов’язком відповідача.

Як свідчать матеріали справи, Державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель в Луганській області проведене обстеження земельних ділянок №№ 266-271 та №№ 281-360, які знаходяться за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру рахується в Смолянинівській сільській раді Новоайдарського району Луганської області та складений акт обстеження земельної ділянки № б/н від 07.12.07, яким встановлено факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок (використання без правовстановлюючих документів) загальною площею 290 га. ріллі СТОВ «Соснове»(відповідача у справі) для розорювання ріллі та складений розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розмір заподіяної шкоди складає 176030 грн. 00 коп.(а.с.123-124).

Також, розпорядженням голови Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області № 147 від 18 квітня 2008 року «Про створення комісії», створена тимчасова діюча комісія по визначенню розміру збитків, та проаналізуванню факту самовільного заняття земельної ділянки та складений акт обстеження тимчасової комісії від 05.05.08, затверджений Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області (а.с.127-128).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності, згідно ст. 53-1 КУпАП та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення від 03.12.07 № 36 (а.с.125-126)

Ствердження позивача стосовно того, що на спірній земельній ділянці знаходились сидеральні пари відповідно до прийнятого плану сівообороту, не приймаються судом до уваги, оскільки план сівозміни (або, як висловлюється позивач сівообороту), відповідно до ст. 52 Закону України "Про землеустрій" визначається проектом землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, який затверджується у встановленому законом порядку, але такий проект по землях, які орендує СПП "Основа"(позивач у справі) не наданий до суду.

Також, відповідно до землевпорядного довідника, сидеральний пар - це зайнятий пар, що засівається бобовими та іншими рослинами (сидератами) з метою заділки їх у ґрунти на зелене добриво, але доказів сидеральних парів на земельній ділянці до суду не надано.

Відповідач надав пояснення, що СТОВ Агрофірмою «Соснове»(відповідачем) було проведено обробіток занедбаної земельної ділянки з метою знищення на ній бур'янів.

Відповідно до пункту Д ст. 156 Земельного кодексу України, підставою відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Суд вважає, що позивачу не було заподіяно збитків, оскільки до моменту проведення оранки земельної ділянки СТОВ Агрофірмою "Соснове" /відповідачем/ земельна ділянка не була оброблена, а після оранки СПП "Основа" /позивач/ не могло прогнозувати якогось доходу (одержаного чи не одержаного), тому що жодні сільськогосподарські роботи в листопаді-місяці не проводяться.

Крім того, позивач вказує, що при обчисленні суми збитків використовувалися «Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, а також «Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»(далі- Методика), затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25 липня 2007 року.

Але, відповідно до пункту 3 «Методика» розмір шкоди не включає витрати на приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням - а саме це було виконане СТОВ Агрофірмою "Соснове"/відповідачем/ шляхом оранки земельної ділянки.

Слід зазначити, що відповідно до п.3 «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284 (далі- Порядок), відшкодуванню підлягають:

- вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;

- вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;

- вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень;

- вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд;

- понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;

- інші збитки власників замелі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Причому, неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Як свідчать матеріали справи, жодного з пунктів, вказаних в Порядку, в даному випадку немає. Тобто відсутній причинний зв'язок між діями відповідача - оранкою земельної ділянки та спричиненою шкодою.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»№ 963-IV від 19.06.03 визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки –будь- які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, позивач внаслідок проведеної відповідачем обробки і приведення земельної ділянки в стан, придатний для подальшого використання за цільовим призначенням не поніс жодних втрат чи збитків, які відповідно до законодавства України підлягають відшкодуванню.

Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права ( ч.1 ст.22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Тому кредитор ( позивач у справі) має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, але й сам факт порушення боржником його обов’язку та причинний зв’язок між цим порушенням і шкодою.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Відповідно до ст.1166 ЦК України учасник господарських відносин, який спричинив шкоду своїми діями чи бездіяльністю майну юридичної особи, повинен відшкодувати завдану шкоду суб’єкту, права якого порушено, у повному обсязі.

Статтею 156 ЦК України, передбачені вичерпні підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до ч.2 ст. 157 ЦК України, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За таких підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позивачем до стягнення збитків у розмірі 176030 грн. 00 коп., спричинених відповідачем, у зв’язку з недоотриманням позивачем встановленого законом порядку визначення збитків та розміру збитків.

Суд вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності стягнення з відповідача збитків у розмірі 176030 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог тому, у задоволенні позову слід відмовити.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача збитків у розмірі 176030 грн. 00 коп. такими, що не підлягають задоволенню, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У судовому засіданні 14.08.08 за згодою представника позивача була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Позивачем надміру сплачене державне мито в сумі 15 грн. 00 коп. згідно квитанції № 332/352 від 13.06.08, яке підлягає поверненню на підставі ст.8 Декрету України “Про державне мито”.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України витрати по держмиту та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.156,157 Земельного кодексу України, ст.ст.11,22,1166,1192 ЦК України, ст. 174 ГК України, ст.ст. 33,34,43,44,49, 82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити у позові.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути Сільськогосподарському приватному підприємству «Основа», м.Сєвєродонецьк Луганської області, вул.Курчатова, 38/48, ідентифікаційний код 31931826 надміру сплачене державне мито в сумі 15 грн. 00 коп. згідно квитанції № 332/352 від 13.06.08, що знаходиться в матеріалах справи.

Дане рішення, завірене печаткою, є підставою для повернення державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –19.08.08

Суддя Г.М.Батюк