Рішення № 19895425, 22.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.11 Справа№ 5015/6274/11

за позовом: ТзОВ «Галелектросервіс», м. Львів

до відповідача: ПП ВКФ «Династія», м. Львів

про стягнення 20221,24 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю.Шиманській

Представники:

Від позивача: Нікітін М.Ю.

Від відповідача: Гринчишин О.Р.

Суть спору:

Позов подано ТзОВ «Галелектросервіс», м. Львів до ПП ВКФ «Династія», м. Львів про стягнення 20221,24 грн.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.11.2011 року.

Представник позивача в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з”явився, подав відзив на позов, яким позовні вимоги визнав. Просить суд розстрочити виконання рішення суду на 3 місяці. Виникнення заборгованості пояснив важким фінансовим становищем підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

09.06.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару № 060901, згідно якого позивач зобов'язався передати відповідачу (покупцю) товар на умовах і строки визначені договором, а останній, в свою чергу прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, згідно умов договору.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 60192,04 грн., що підтверджується видатковою накладною №0609-00003 від 09.06.2011р. та довіреністю на отримання товару №152 від 08.06.2011р. (в матеріалах справи). Дана обставина відповідачем не заперечена.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.7 укладеного договору, покупець проводить оплату протягом 7 банківських днів, згідно накладної з моменту відпуску товару і по попередній оплаті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем оплата здійснена частково, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 19000,00 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків від 08.11.2011р. (в матеріалах справи). Доказів зворотнього суду не надано.

У відповідності до ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Стаття 216 Господарського Кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 Господарського Кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до п. 5.1 договору, у випадку порушення термінів оплати поставленого товару, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення платежів. Позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню на суму 1005,48 грн., у відповідності до поданого розрахунку.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 19,00 грн. та 3% річних на загальну суму 196,76 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Направлена позивачем претензія №09/19-01 від 19.09.2011р. про сплату заборгованості, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання. Однак, враховуючи те, що відповідачем не подано належних доказів в підтвердження наведених в клопотанні обставин, що ускладнюють виконання рішення, зокрема, відсутності грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості, що, в свою чергу, унеможливлює об”єктивно оцінити фінансовий стан підприємства та ступінь вини у виникненні спору, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги документально обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 216 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з приватного підприємства виробничо-комерційної правової фірми «Династія», м. Львів, вул. Грунтова, 1А (код ЄДРПОУ 30537992) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма «Галелектросервіс», м. Львів, вул. В. Великого, 51/119 (код ЄДРПОУ 31362392) –19000,00 грн. основної заборгованості, 1005,48 грн. пені, 3% річних в розмірі 196,76 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 19,00 грн., 202,21 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 23.11.2011р.