Рішення № 19895402, 24.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.11 Справа№ 25/32

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” (м.Київ)

до відповідача:Приватного підприємства “Аніла” (м.Львів)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:гр.ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Про :відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 16 247,37 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак Представники сторін:

від позивача:Не зявився

від відповідача:Не зявився

від третьої особи:Не зявився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” (м.Київ) до Приватного підприємства “Аніла” (м.Львів) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 16 247,37 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.02.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.02.2010 року. Ухвалою від 19.02.2010 року розгляд справи відкладено до 25.02.2010 року, у звязку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 25.02.2010 року розгляд справи відкладено до 05.03.2010 року, у звязку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 05.03.2010 року оголошено перерву в судовому засідання до 11.03.2010 року для надання доказів по справі. Ухвалою від 11.03.2010 року розгляд справи відкладено до 19.03.2010 року, у звязку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 19.03.2010 року розгляд справи відкладено до 23.03.2010 року для надання доказів. Ухвалою від 23.03.2010 року оголошено перерву в судовому засіданні до 26.03.2010 року для надання доказів. Ухвалою від 26.03.2010 року оголошено перерву в судовому засіданні до 06.04.2010 року для надання доказів. Ухвалою від 06.04.2010 року розгляд справи відкладено до 12.04.2010 року, у звязку з клопотанням відповідача. Ухвалою від 12.04.2010 року оголошено перерву в судовому засіданні до 21.04.2010 року для надання доказів. Ухвалою від 21.04.2010 року оголошено перерву в судовому засіданні до 23.04.2010 для надання доказів. Ухвалою від 23.04.2010 року провадження у справі зупинено до отримання результатів судової автотехнічної трасологічної та автотоварознавчої експертизи. Ухвалою від 06.01.2011 року провадження у справі поновлено і призначено до розгляду на 13.01.2011 року. Ухвалою від 13.01.2011 року провадження у справі зупинено до отримання результатів судової автотехнічної, трасологічної та автотоварознавчої експертизи. Ухвалою від 20.10.2011 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 24.10.2011 року для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.02.2010 року, про відкладення від 19.02.2010 року, від 25.02.2010 року, від 11.03.2010 року, від 19.03.2010 року, від 06.04.2010 року, про оголошення перерви від 05.03.2010 року, від 23.03.2010 року, від 26.03.2010 року, 12.04.2010 року, від 21.04.2010 року, про зупинення провадження у справі від 23.04.2010 року, від 13.01.2011 року, про поновлення провадження у справі від 06.01.2011 року, 20.10.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно повідомлений про часі місце розгляду справи, про що свідчить реєстр поштових відправлень від 20.10.2011 року.

12.03.2010 року за вх.№4972 позивач подав пояснення по справі.

В судовому засіданні 23.03.2010 року позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.03.2010 року позивач подав пояснення по справі.

26.03.2010 року за вх.№6186 позивач подав клопотання, в якому просить суд залучити до участі у справі гр. ОСОБА_1.

26.03.2010 року за вх.№6187 позивач подав клопотання про витребування додаткових доказів у відповідача, що мають значення для справи.

21.04.2010 року за вх.№7851 позивач надав пояснення по справі.

23.04.2010 року за вх.№8038 позивач подав клопотання про відсутність питань, які необхідно поставити на вирішення експертизи, а також про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.02.2010 року, про відкладення від 19.02.2010 року, від 25.02.2010 року, від 11.03.2010 року, від 19.03.2010 року, від 06.04.2010 року, про оголошення перерви від 05.03.2010 року, від 23.03.2010 року, від 26.03.2010 року, 12.04.2010 року, від 21.04.2010 року, про зупинення провадження у справі від 23.04.2010 року, від 13.01.2011 року, про поновлення провадження у справі від 06.01.2011 року, 20.10.2011 року не виконав повністю, відзив на позов не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно повідомлений про часі місце розгляду справи, про що свідчить реєстр поштових відправлень від 20.10.2011 року.

05.03.2011 року у судовому засіданні відповідач подав пояснення по справі.

12.03.2011 року за вх.№4957 відповідач подав клопотання про продовження розгляду справи понад термін, встановлений ст. 69 ГПК України.

19.03.2010 року за вх.№5488 відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

26.03.2010 року за вх.№6184 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

26.03.2010 року за вх.№6163 відповідач надав уточнену правову позицію по справі.

26.03.2010 року за вх.№6164 відповідач подав клопотання про продовження розгляду справи понад термін встановлений ст. 69 ГПК України.

06.04.2010 року за вх.№6656 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

15.04.2010 року за вх.№7392 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

23.04.2010 року за вх.№8043 відповідач подав клопотання із переліком питань, які, на думку останнього, підлягають дослідженню при проведенні експертизи.

В судовому засіданні 13.01.2011 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до моменту отримання висновку автотоварознавчої експертизи.

Представник третьої особи вимог ухвали суду про залучення до участі у справі від 12.04.2010 року, про зупинення провадження у справі від 23.04.2010 року, від 13.01.2011 року, про поновлення провадження у справі від 06.01.2011 року не виконав, явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно повідомлений про часі місце розгляду справи, про що свідчить реєстр поштових відправлень від 20.10.2011 року.

На виконання ухвал суду, від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли висновок транспортно-трасологічної експертизи № 1712 та висновок судової товарознавчої експертизи № 1713.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 24.10.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Позивач у позовній заяві зазначає, що 19 грудня 2006 року, близько 18 год. 15 хв. у м. Львові на перехресті вул. Володимира Великого та вул. Княгині Ольги, ОСОБА_1 (надалі третя особа), керуючи автомобілем марки «КАМАЗ-5320»(д.н.з. НОМЕР_1) не надав дорогу транспортному засобу, який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Пежо-307»(д.н.з. НОМЕР_2), що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Позивач стверджує, що 09 лютого 2007 року Жовківським районним судом Львівської області винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На думку позивача, автомобіль «Пежо-307»(д.н.з. НОМЕР_2) на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ВАТ "СК „Універсальна" (надалі - позивач) за договором добровільного страхування наземного транспорту №32-31/00/0048Р від 13 січня 2006 року. Позивач стверджує, що відповідно до страхового акту №31/00/0198 на поточний рахунок ТОВ «Ілта-Львів»було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 16 247 (шістнадцять тисяч двісті сорок сім) гривень 37 коп., що, за твердженням позивача, підтверджується платіжним дорученням №2037 від 23 березня 2007 року.

Позивач у позовній заяві стверджує, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) ОСОБА_1 працював у ПП «Аніла»на посаді водія. Позивач стверджує, що, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, власником транспортного засобу марки «КАМАЗ»(д.н.з. НОМЕР_1) є приватне підприємство «Аніла»(надалі - відповідач). Позивач вважає, що шкоду, завдану внаслідок ДПТ, яка мала місце 19 грудня 2006 року за участю застрахованого у ВАТ "СК „Універсальна" за договором добровільного страхування наземного транспорту автомобіля «Пежо-307»(д.н.з. НОМЕР_2), повинне відшкодувати приватне підприємство «Аніла».

Таким чином, на думку позивача, борг відповідача перед позивачем складає 16 247,37 грн.

Відповідач подав уточнену правову позицію, в якій зазначив, що, на його думку, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б обґрунтовували причинний зв'язок між фактом ДТП та шкодою - пошкодженнями автомобіля Пежо-307. Зокрема, відповідач стверджує, що долучені до матеріалів справи фотознімки автомобіля Пежо-307 здійснені не на місці ДТП. Крім того, як стверджує відповідач, із даних фотознімків не вбачається дати їх здійснення, тому, на думку відповідача, зазначені фотознімки не можна вважати належними доказами причинного зв'язку між ДТП за участю водія відповідача та шкодою, що було завдано автомобілю Пежо 307.

На думку відповідача, Акт огляду автомобіля від 20.12.2006 року не може вважатись доказом того, що пошкодження завдані саме внаслідок ДТП з автомобілем відповідача, оскільки, із Акту, на думку відповідача, можна зробити висновок про характер пошкоджень з огляду на види робіт, які слід здійснити по відновленню стану автомобілів, що були пошкоджені, не повязані з даною ДТП, а Акт складено без присутності представника відповідача.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами причинний зв'язок між ДТП та саме такою шкодою в розмірі 16247,37 грн.

Також, відповідач зазначає, що ДТП скоєно о 18 год. 15 хв., а робочий час водіїв ПП «Аніла»з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. Тобто, на думку відповідача, ДТП водієм підприємства ОСОБА_1 скоєно у неробочий час. Відповідач стверджує, що на момент скоєння ДТП вказаний працівник рухався без шляхового листа і не знаходився при виконанні своїх прямих трудових обов'язків, а тому, на думку відповідача, в даному випадку автомобіль вибув із володіння відповідача поза його волею, оскільки водій не виконав свого обов'язку щодо заїзду на місце стоянки автомобіля у після-робочий час.

Також відповідач вважає, що особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах, а тому, на думку відповідача, оскільки ОСОБА_1 у момент скоєння ДТП управляв автомобілем поза волею ПП «Аніла»внаслідок неприбуття в парк, без шляхового листа та у неробочий час, при вирішенні спору слід застосовувати норму ст.1166 ЦК України.

Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості в повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Згідно ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що 19 грудня 2006 року, близько 18 год. 15 хв. у м. Львові на перехресті вул. Володимира Великого та вул. Княгині Ольги, автомобіль марки «КАМАЗ-5320»(д.н.з. НОМЕР_1) здійснив зіткнення з автомобілем марки «Пежо-307»(д.н.з. НОМЕР_2).

09 лютого 2007 року Жовківським районним судом Львівської області винесена постанова про притягнення ОСОБА_1, який, керуючи автомобілем марки «КАМАЗ-5320»(д.н.з. НОМЕР_1) вчинив ДТП, до адміністративної відповідальності, внаслідок вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Автомобіль «Пежо-307» (д.н.з. НОМЕР_2) на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ВАТ "СК „Універсальна" (позивач) за договором добровільного страхування наземного транспорту №32-31/00/0048Р від 13 січня 2006 року. Відповідно до страхового акту №31/00/0198 на поточний рахунок ТОВ «Ілта-Львів»було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 16 247 (шістнадцять тисяч двісті сорок сім) гривень 37 коп., що, підтверджується платіжним дорученням №2037 від 23 березня 2007 року.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, власником транспортного засобу марки «КАМАЗ»(д.н.з. НОМЕР_1) є приватне підприємство «Аніла». ОСОБА_1, котрий керуючи транспортним засобом марки «КАМАЗ»(д.н.з. НОМЕР_1) 19 грудня 2006 року вчинив ДТП, являється працівником відповідача, що підтверджується наказом ПП «Аніла»№68 від 23 червня 1999 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу водієм та наказом ПП «Аніла»№5 від 15 лютого 2007 року про оголошення ОСОБА_1 догани.

Відповідач стверджує, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 рухався без шляхового листа і не знаходився при виконанні своїх прямих трудових обов'язків, а тому на думку відповідача, він не зобовязаний відшкодовувати шкоду, завдану позивачу ОСОБА_1 Однак, з таким твердженням погодитися не можна, оскільки, відповідно до подорожнього листа, який було виписано відповідачем ОСОБА_1 на керування автомобілем «КАМАЗ»(д.н.з. НОМЕР_1) в період з 11 грудня 2006 року по 21 грудня 2006 року, який було надано суду і долучено до матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснював перевезення по місту Львову, Львівській області і Західній Україні. Отже, під час вчинення ДТП, яке відбулося 19 грудня 2006 року, ОСОБА_1 знаходився при виконанні своїх прямих трудових обовязків, що підтверджується подорожнім листом на автомобіль «КАМАЗ»(д.н.з. НОМЕР_1) в період з 11 грудня 2006 року по 21 грудня 2006 року, тобто ДТП відбулося в період дії подорожнього листа.

Відповідно до Закону України "Про страхування", страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Отже, страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку, виплачує страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи.

Також, не може бути взятою до уваги заява відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регрес ними зобовязаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання, а регресним вважається зобовязання, за яким боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певні дії у звязку з тим, що кредитор вчинив аналогічні дії на користь третьої особи (виконав основне зобовязання) замість боржника або з його вини. При цьому, слід мати на увазі, що для початку перебігу строку позовної давності закон вимагає реального виконання основного зобовязання.

Крім того, відповідач вважає, що вартість відновлювальних робіт автомобіля «Пежо-307»(д.н.з. НОМЕР_2) у розмірі 16 247,37 грн. є завищеною, а тому не погоджується з нею. Окрім того, відповідач вважає, що характер пошкодження автомобіля «Пежо»не відповідає реальним пошкодженням, які отримав автомобіль «Пежо»в результаті ДТП.

Для надання можливості підтвердження позиції відповідача, судом була призначена транспортно-трасологічна та судова автотоварознавча експертизи. Відповідно до висновку №1712 транспортнотрасологічної експертизи було встановлено, що в момент зіткнення автомобілів «КАМАЗ»(д.н.з. НОМЕР_1) та «Пежо-307»(д.н.з. НОМЕР_2) відбулося ковзне контактування крила правого переднього колеса автомобіля «КАМАЗ»(д.н.з. НОМЕР_1) та поверхонь лівої задньої дверки, лівого заднього крила, лівого заднього блоку світлосигнальних пристроїв та лівої сторони заднього бамперу, а також контактування елементів кріплення правого переднього колеса автомобіля «КАМАЗ»із поверхнями задньої частини задньої лівої дверки, передньої частини лівого заднього крила і передньої частини арки лівого заднього колеса автомобіля «Пежо». Відповідно до висновку №1713 судової автотоварознавчої експертизи за матеріалами справи №25/32 по ДТП встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Пежо 307 (д.н.з. НОМЕР_2), пошкодженого в ДТП 19.12.2006 року, в цінах на січень 2007 року становить 12926,57 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, та на підставі ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, можна зробити висновок, що позов в частині стягнення 12926,57 грн. є обґрунтованим, доведеним належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” (м.Київ) до Приватного підприємства “Аніла” (м.Львів) в частині відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 12926,57 грн. є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №21 від 24.11.2009 року на суму 162,47 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №20 від 24.11.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як доказ оплати за проведення судової транспортно-трасологічної та судової авто товарознавчої експертиз відповідачем надано суду платіжні доручення № 1143 від 29.06.2010 року на суму 1986 грн. 90 коп. та № 148 від 03.02.2011 року на суму 1611 грн. 00 коп., а разом в сумі 3597 грн. 90 коп.

Отже, відповідно до результатів судових експертиз, витрати по оплаті експертиз в сумі 735 грн. 37 коп. слід покласти на позивача, а решту суми на відповідача. Тобто, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути із Приватного підприємства “Аніла” (79053, м.Львів, вул. Грабянки, 9/10, код ЄДРПОУ 23885946; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” (01601, м.Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1, код ЄДРПОУ 22257734, п/р 26502378 у ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль»м. Київ, МФО 300335) 12926 (дванадцять тисяч девятсот двадцять шість) грн. 57 коп. боргу, 129 (сто двадцять девять) грн. 26 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” (01601, м.Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1, код ЄДРПОУ 22257734, п/р 26502378 у ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль»м. Київ, МФО 300335) на користь Приватного підприємства “Аніла” (79053, м.Львів, вул. Грабянки, 9/10, код ЄДРПОУ 23885946; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) 735(сімсот тридцять пять) грн. 37 коп. витрат на проведення експертиз.

4.В решті частині позовних вимог відмовити.

5.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.